За даними метеостанції в роки проведення досліджень суттєвих відхилень від норми для даного регіону не спостерігалось.

25

2.4. Схема досліду і методика проведення досліджень

При проведенні робіт застосовувались наступні методи дослідження: стаціонарно-польові, які проводили в умовах сівозміни; лабораторні, за допомогою яких вивчались якісні показники грунтів, травосумішок, картографічні, математично-статистичні.

Дослідження проводились при прискореному залуженні еродованих грунтів багаторічними бобово-злаковими травами з різним відсотком бобових в травостої. На контролі використовувалась ґрунтозахисна сівозміна з таким чергуванням культур:

Озима пшениця.

Ячмінь ярий.

Озимий ріпак (сидерат).

Квасоля.

Гречка.

6-9. Багаторічні трави.

Для дослідження впливу багаторічних бобово-злакових трав на агрофізичні показники ґрунту була розроблена наступна схема досліду.

Схема досліду включає в себе:

Конюшина (Агро 12) 50%

Тимофіївка (Карпатська) 22%

Райграс високий (Підгірний) 22%

Пажитниця багатор. (Дрогобицький) 6%

Конюшина (Агро 12) 40%

Тимофіївка (Карпатська) 30%

Грястиця (Станіславська) 25%

26

Тонконіг (Данго) 5%

Конюшина (Агро 12) 35%

Тимофіївка (Карпатська) 30%

Костриця (Калауцька) 25%

Мітлиця велетенська 10%

Дослід закладено в трьохкратній повторності.

Між кожною повторністю захисна полоса 0,7 м.

27

Схема стаціонарного досліду.

В3 | В2 | В1 | K | В3 | В2 | В1 | К | В3 | В2 | В1 | K

Площа польового досліду Sg=3208 м2

Площа варіанту Sb=648 м2

Площа повторності Sh=210 м2

Посів проведено вузькорядний на глубину 1,5 см. |

Варіант 3 | Варіант 2 | Варіант 1 | Контроль

28

Обробіток грунту та інші технологічні операції проводили згідно з рекомендаціями ведення науково-обгрунтованої системи землеробства на схилових землях.

У ґрунтозахисній сівозміні вносили наступні дози мінеральних добрив:

1. N60P60K60 - під озиму пшеницю.

2. N45P60K60 - під ярий ячмінь.

3. N40P60K60 - під озимий ріпак.

Під багаторічні трави у рік закладки досліду (2003р.) вносили N30P60K60, P60K60 – 2004 році, P60K60 – 2005 році, P60K60 – 2006 році.

З метою вивчення впливу бобово-злакових травосумішок на агрофізичні та агрохімічні показники ґрунту, а також на продуктивність ланки сівозміни в лабораторних умовах проводилось визначення різних показників родючості грунту.

Дослідні ділянки розташовані на північно-західному схилі, крутизною 3-5є. Розміщували ділянки послідовно, щоб уникнути впливу вище розташованих площ на змив грунту.

Повторення трьох-рядове, площа варіанту 648 м2, загальна площа досліду 3208м2 . У зв’язку з відсутністю досить широких односхильних схилів з однотипними грунтовим покривом були прийняті наступні розміри ділянок: 3х70, 210м2.

Розмір ділянок і трьох-разове повторення були прийняті згідно з умовами проведення дослідів і методичними вимогами.

Спостереження за фазами росту рослин проводили по загально прийнятих методиам (Б.А.Доспєхов, 1965).

В досліді визначали:

- динаміку вологи в грунті до 1м по основним фазам росту рослин, ваговим методом, висушуванням зразків при температурі 1050 С (Л.Н.Александрова, О.А.Найденова, 1967);

- об’ємну вагу (по Качинському);

29

- питому вагу – пікнометрично;

- вологість в’янення (по Долгову, 1966).

За цими даними вираховували:

- загальну пористість (Р) грунту за формулою:

Р = (1 - Д/d)?100 %,

де Д – об’ємна вага,

d – питома вага

- аерацію – вираховували від загальної пористості – вологості (в об’ємних процентах);

- вологість в об’ємних процентах – умноженням ваги в вагових процентах на об’ємну масу;

- запаси продуктивної для рослин вологи - вираховували від загальних запасів вологи – вологості в’янення;

- водотривкість агрегатів (по Саввінову);

- змив грунту визначали по методиці С.Соболєва методом визначення об’єму водориїв;

- гумус – по Тюріну;

- азот – по Тюріну – Коновій;

- колір – по Керсанову;

- рН – рН-метром.

30

Розділ 3. Результати досліджень, експериментальна частина

3.1. Вплив багаторічних трав на зміну фізичних показників

Грунт має властивості, що характеризують його як складну гетерогенну (неоднорідну) систему з великою кількістю взаємозв’язків і взаємозалежностей, які перебувають у постійному русі й постійно змінюються. Розрізняють фізичні, фізико-механічні (технологічні), фізико-хімічні, водно-фізичні та агрохімічні властивості грунту [25].

Показники, що характеризують агрофізичний стан грунтів, можна використати як для діагностики рівнів фізичної деградації, так і їх окультурення. Головні з них такі: рівноважна щільність складення, вміст агрономічно цінної фракції агрегатів та їхня водостійкість. Систематичне вивчення цих показників дає змогу в цілому оцінити участь агрофізичних компонентів в антропогенній еволюції грунтів та виробити методичний підхід для їх прогнозування [26].

Об’ємна вага і пористість грунту. Щільність (об’ємна вага) грунту являється її основною фізичною характеристикою, визначає співвідношення твердої, рідкої і газоподібної фаз, а значить, впливає на основні фізичні властивості – водний, повітряний і тепловий режими (В.К.Пестряков, 1977).

Характеризуючи процес грунтоутворення і фактори, що його обумовлюють П.А.Костичев надав великого значеня фізичним властивостям грунту, особливо його щільній або об’ємній масі, яка є загальним критерієм оцінки фізичного стану грунту. Вона впливає на весь комплекс фізичних умов в грунті: його водний, повітряний та тепловий режими. На еродованих грунтах в зв’язку з вищою щільністю нижніх горизонтів, відносним підвищенням вмісту мінеральної та зменшення органічної частини відбувається підвищення щільності в верхніх горизонтах [27].

Ущільнення грунту в основному відбувається за рахунок надмірного навантаження сільськогосподарської техніки на грунт. Тому, на ущільнення

32

грунту необхідно мінімізувати навантаження шляхом підбору найменш енергоємких сільськогосподарських культур, якими є багаторічні трави.

Найбільш сприятливі умови для росту і розвитку сільськогосподарських культур на суглинкових грунтах, як вказують А.А.Роде і В.Н.Смірнов (1972), створюються при загальній пористості орного шару 45-50 % і вмісті повітря 20-25%.

На щільність грунту суттєво впливає обробіток. Найменша вона відразу ж після обробітку. З часом щільність грунту збільшується. Через деякий час грунт набуває постійної щільності, яка майже не змінюється в природному стані. Така щільність називається рівноважною. Кожному типу грунту