НЕКРОЗНО-РАКОВІ І СУДИННІ ЗАХВОРЮВАННЯ ГІЛОК І СТОВБУРІВ ГОЛОВНИХ ШПИЛЬКОВИХ ЛІСОУТВОРЮЮЧИХ ПОРІД В КАРПАТАХ

(курсова робота)

ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................................. | 3

РОЗДІЛ 1 Огляд літератури.......................................................................... | 4

РОЗДІЛ 2 Об’єкти та методика роботи........................................................ | 8

РОЗДІЛ 3 Природно-кліматичні умови району досліджень...................... | 11

3.1 Основні риси клімату................................................................. | 11

3.2 Характеристика грунтів............................................................. | 13

3.3 Геологія, геоморфологія, гідрографія і рельєф....................... | 14

3.4 Рослинність................................................................................. | 15

РОЗДІЛ 4 Характеристика збудників некрозно—ракових і судинних захворювань (результати досліджень і їх обговорення)……….. | 16

4.1 Ракові хвороби та їх збудники…………………………………….. | 16

4.2 Некрозні хвороби та їх збудники…………………………….. | 20

4.3 Методи боротьби із раковими та некрозними захворюваннями.............................................................................. | 22

ВИСНОВКИ.................................................................................................... | 24

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ........................................... | 25

ДОДАТКИ………………………………………………………………….. 28

ВСТУП

Карпати – найбільш заліснений регіон України (лісистість разом із Прикарпаттям та Закарпаттям складає 37,5 %). Тут зосереджено 15,7% площі та 33,4% деревного запасу всіх лісів країни. Ялинові ліси займають 46,9% , ялицеві 7,4%, соснові 1,2% усієї площі (Яцик, 2006).

Однією з основних причин зниження продуктивності лісових насаджень є пошкодження їх хворобами. Кількість хвороб, що вражає дерева дуже велика. Ці хвороби визначаються різноманітними зовнішніми ознаками та характером паталогічних змін. Ці зміни відбуваються у середині рослини і мають певні спільні риси. Одним із найпоширеніших типів хвороб рослин є некрозно-ракові та судинні. Вони характеризуються надмірним розростанням окремих частин або органів, внаслідок чого утворюються пухлини, нарости та всихають насадження.

Актуальність теми. Головними шпильковими лісоутворюючими породами є Ялиця біла, Ялина європейська та Сосна звичайна. Ці породи є важливими, оскільки вони можуть зростати на бідних грунтах, навіть при несприятливих кліматичних умовах, виконувати грунто-захисні та водорегулюючі функції. Але наявність різних стихійних явищ (вітровалів, буреломів, сніговалів) призводить до розвитку хвороб. Некрозно-ракові та судинні хвороби є досить поширені і шкідливі для дерев. Вони пошкоджують як молоді насадження (ценангієвий рак сосни), так і дорослі насадження (поперечний рак, повздовжній рак, некроз гілок і стовбурів, та інші). Прояв хвороби характеризується ураженням і напрочуд швидким відмиранням кори, камбію, а інколи загниванням зовнішніх шарів деревини, утворенням ракових виразок. Зрозуміло, що вражена деревина втрачає свої технічні якості і не може використовуватись у повному обсязі. Тому тема є актуальною у зв’язку з масовим пошкодженням та всиханням аборигенних шпилькових порід та потребує обговорення.

Мета роботи. Дати оцінку сучасного лісопатологічного стану шпилькових лісів, вивчити екологічні особливості осередків усихання ялини, ялиці та сосни, розробити заходи, направлені на попередження виникнення осередків хвороб.

Завдання дослідження:

ознайомитись з науковою літературою по даній темі;

дати оцінку сучасного лісопатологічного стану Карпат;

описати збудників хвороб;

Об’єкт дослідження. Некрозно-ракові і судинні захворювання гілок і стовбурів головних шпилькових лісоутворюючих порід.

Предмет дослідження. Збудники некрозно-ракових та судинних захворювань гілок та стовбурів головних шпилькових лісоутворюючих порід.

Дослідницький матеріал зібрано на основі літературних даних Українського науково-дослідного інституту гірського лісівництва ім. П.С. Пас-тернака, Інституту АПВ УААН, та в процесі особистої участі студента в польових роботах. В роботі використані матеріали наукових бібліотек Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника.

Робота складається із вступу, чотирьох розділів: огляду літератури, методики досліджень, природно - кліматичних умов району досліджень та характеристики збудників некрозно-ракових та судинних захворювань, також висновків і списку використаної літератури із 20 джерел, додатків.

Розділ 1 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Забезпечення народного господарства деревиною в повному обсязі вимагає їхньої біологічної стійкості, підвищення продуктивності лісів Карпат та розробки заходів з попередженням виникнення вогнищ хвороб.

Під біологічною стійкістю Р. Риклевс [1] розуміє спроможність насаджень витримувати зміни навколишнього середовища, або відновлюватися після неї. Е.М. Кондратюк, Т.З. Хархота [2], К.М. Ситник та інші [3]вважають, що стійкість- це властива системі внутрішня здатність протистояти змінам, зберігати свою структуру та функціональні особливості при дії зовнішніх чинників. На думку А.Ф. Бойчука [4] до згаданих визначень слід додати , що біологічна стійкість саморегулюючої системи залежить від антропогенних факторів. Таким чином, з біологічною стійкістю пов’язується як протистояння насаджень дії зовнішніх факторів, так і їх продуктивність.

В останні роки в ялинових, ялицевих та соснових насадженнях в зв’язку з рядом несприятливих абіотичних, біотичних і головним чином антропогенних факторів виникають та поширюються грибні (інфекційні) хвороби.

У вивченні поширення фітопатогенних грибів та виявлення їх шкідливості більш придатна екологічна типологія, яка повніше відображає екологічні умови. [5] Особливо це має велике значення в умовах Карпат, які відзначаються дуже великою різноманітністю природних умов. Тут проходять кордони ареалів хвойних та більшості листяних деревних порід, які характеризуються великою різноманітністю грунтів, кліматичних умов, вертикальною поясністю, різними напрямками ведення лісового господарства, що в кінцевому результаті призводить до різної стійкості похідних ялинників проти хвороб.

На підставі проведених досліджень С.В.Шевченко [6] встановив ряд закономірностей у поширенні фітопатогенних грибів та їх шкідливості залежно від місця в ареалі лісу та інших факторів. Це дало можливість уточнити екологічні ареали збудників.

Масове інфікування ялинників паталогічними факторами починається з віку 20-40 років, де середня ураженість складає 12,7%, а в окремих випадках досягає 47,0%. Найбільш імовірною причиною такого ураження молодняків може бути проведення проріджень в густих насадженнях, в результаті чого появляється достатня кількість поживного субстрату у вигляді свіжих пнів та багато чисельних механічних пошкоджень на стовбурах дерев, через які проходить первинне зараження спорами патогенів.

Поряд з найбільш небезпечними збудниками ракових захворювань – Nectria ditissima Tul (Некрія ранотворна) в насадженнях зустрічається Nectria coccinea (Pers.) Fr. (Нектрія яскраво – червона) і Nectria cinnabarina (Tode) Fr. (Нектрія кіноварно – червона). Нектрія яскраво – червона викликає некрози коренів.