n- кількість хворих рослин на пробній площі, шт.;

Інтенсивність розвитку хвороби є якісним показником процесу розвитку хвороби; розраховується у випадку, коли потрібно провести оцінку стану рослин у балах.

R=?(a*b)/100

Де: R- інтенсивність розвитку хвороби, бал;

?(a*b) - сума добутків кількості рослин (органів) на відповідний бал ураження;

n - загальна кількість рослин чи органів при обліку.

При дослідженні судинних та некрозних хвороб дерев відносять до таких груп: з початковими ознаками хвороби; відмирання до 25% крони дерева; відмирання до 50% крони; відмирання більше 50 % крони; мертве дерево.

Достатньо поширене ураження дерев некрозно – раковими захворюваннями. Для їхнього обліку застосовують таку шкалу:

ураження відсутнє;

ураження слабке – у кроні є окремі відмерлі пагони, на тонких гілках малі некрозні ураження;

середні ураження, у кроні багато відмерлих гілок, некрозні та ракові ураження у значній кількості на тонких та товстих гілках;

значне ураження – більша частина крони відмерла, некрозні та ракові виразки у великій кількості на скелетних гілках та стовбурах, багато водяних пагонів.

Для всіх категорій ураження дерев збудниками хвороб визначають середній бал на кожний вид захворювання діленням суми балів на кількість облікових дерев, крім цього підраховують відсоток кожного балу.

Для визначення стійкості дерев до ураження збудниками хвороб використовують таку шкалу:

1. Високостійні – 1 бал.

Стійкі – 1.1…1.5 балів.

Відносно стійкі – 1.6…3.5 бала.

Слабостійкі – 3.6…5.5 балів.

При вивченні ракових хвороб дерева розрізняють за характером хвороби (виду збудника). Розділяють категорії залежно від розміру і місця знаходження ракових утворень: у нижній, середній чи верхній частині стовбура, на гілках. При вивченні пухлин також відмічають в стадії (закрита, напіввідкрита та відкрита пухлина) та кількість їх на дереві.

Виявлення хвороб проводиться на основі їх ознак або симптомів (ракових виразок, пухлин тощо). Дерева розподіляють на категорії стану: здорові, ослаблені, всихаючи, свіжий сухостій, старий сухостій. Усі виявлені при рекогносцирувальному обстеженні ділянки із зараженістю більше 10% (за одним типом хвороби) фіксують як “вогнища” і в цих місцях проводиться детальне обстеження. Для цього закладають пробні площі розміром 0.25 га, але з розрахунку, щоб на кожній було не менше 200 дерев головної породи. Розміщують пробні площі так, щоб охопити усю різноманітність існуючих вогнищ. У всіх випадках їх необхідно закладати парами або серіями з різницею однієї якоїсь ознаки: віку, складу, повноти, типу лісу, експозиції, крутизни схилу, походження тощо. На кожній пробній площі зрізають 3 - 5 модельних дерева з різними ступенями розвитку хвороби і вивчають інтенсивність та характер розповсюдження, вплив збудників хвороб на приріст дерева по висоті і діаметрі. При обстеженні ракових виразок виконується зовнішній обмір і визначаються місця розташування ракових отворів з обов’язковим вирізуванням кружка на висоті 1.3 метра. Заміри заносять у відомість модельного дерева, а за результатами обмірів роблять замальовки ракових пошкоджень чи пухлин у стовбурі. [11-13]

Розділ 3 ПРИРОДНО- КЛІМАТИЧНІ УМОВИ РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ

У фізико-географічному відношенні Карпати розділяють на Східні, Західні і Південні. Українські Карпати займають центральну частину Східних Карпат і є найбільшою гірською системою України. Вони простягаються майже на 260 км. Їх ширина коливається від 100 до 150 км.

3.1 Основні риси клімату

Клімат Карпат визначається передусім зональними і поясними особливостями. На формування клімату Карпат значний вплив мають циклони, особливо ті, які формуються в помірних широтах Атлантики. Вони приносять дуже насичене вологою повітря, відносно тепле зимою і прохолодне літом, що обумовлює часті зливи і бурі, а зимою – потепління, відлиги і снігопади. В Карпатах виділено шість висотно-термічних зон.

Тепла зона – включає низовини Закарпаття. Сума активних температур становить тут 2800 – 3100° , середня температура найтеплішого місяця (липня) 19-20°, найхолоднішого (січня)- -3 до -5°.

Помірно-тепла зона – включає передгір’я Прикарпаття та Закарпаття в інтервалі висот від 250 до 450 - 500 м над рівнем моря. Сума активних температур становить 2200- 2800° середня температура липня 19-27°, а січня - від 4,5 до -5°.

Помірна зона розташована на схилах південного і північного макросхилів в діапазоні висот від 450 - 500 до 850 над рівнем моря. Сума активних температур дорівнює 1600-2200°, середня температура липня 17.2-15, січня – від -4,9 до -6°.

Прохолодна зона (850-1250 м) сума активних температур не перевищує 1000- 1600°. Середня температура липня дорівнює 13°, а січня -8,5°. Теплий період триває приблизно 220 днів. Період активної вегетації рослин майже 85 днів.

Помірно холодна зона (1250 - 1500 м) співпадає в основному з поясом поширення хвойних лісів. Сума активних температур дорівнює 1000 - 1600°. середня температура липня біля верхньої межі зони – близько 12°, січня 10°. Період загальної вегетації триває 120-130 днів, активної вегетації -50-60 днів.

Холодна зона (1500 - 2000 м) займає найвищі положення гір. Співпадає із субальпійським та альпійським поясами. Середня температура найтеплішого місяця серпня - від 12 до 8°, а найхолоднішого – січня – від -10 до -12°. Період вегетації близько 90 днів.

Вологість повітря в Карпатах висока. В середньому за рік вона дорівнює близько 80%. В теплий період насиченість повітря вологою нижча і становить 75 - 77%, а взимку при зниженні температури вологість зростає до 86-89%. Значна вологість повітря в Карпатах обумовлена підняттям рельєфу. В зв’язку з чим охолоджуються яке місцеві повітряні маси, так і принесені з Атлантики та Середземного моря. Кількість атмосферних опадів неоднакова. Більше їх випадає на південному, менше на північному макросхилах.

3.2 Характеристика грунтів

М.С. Андріанов і Г.А. Андрущенко (1958) виділяють в Карпатах шість