Прикарпатське передгір’я – переважають дерново-опідзолені та дерново-підзолисті поверхнево-оглеєні легкі та важко суглинкові грунти;

Закарпатське передгір’я – відзначається кислими буроземно-підзолистими грунтами;

Закарпатська низовина – поширені дерново-опідзолені та дерново-глейові грунти;

Гірсько лісо-лучні райони – переважають буроземи, зустрічаються підзолисті та торф’яні грунти;

Субальпійська зона характеризується дерново-буроземними і гірсько-лучними грунтами, поширені тут також торф’яні та підзолисті грунти;

Альпійська зона охоплює вершини найвищих гір, вкритих щебенистими гірсько-лучними і лучними оторф’янілими грунтами

3.3 Геологія, геоморфологія, гідрографія і рельєф

На формування високогірного ландшафту Українських Карпат частково вплинув льодовиковий покрив. Особливо він позначився в альпійському та субальпійському поясах Чорногори і Свидовецьких гір. Геологічна будова Українських Карпат нескладна. Домінують одноманітні товщі флішу крейдяного і палеогенового віків, утворені переважно крупно - і дрібнозернистими пісками, що чергуються з глинястими, рідше іноцерамовими і менілітовими сланцями.

Територія Українських Карпат розчленована густою сіткою річок, модуль стоку з висотою місцевості різко збільшується. Так, у передгір’ї в середньому за рік він становить 2,25, а в субальпійському поясі зростає до 55,4 л/сек./кмІ.

Висока зволоженість Карпат та значна перенасиченість рельєфу обумовили розвиток густої гідрафічної сітки. Невеликих річок протяжністю 10 км налічується близько 450, а загальна їх кількість досягає 6000 протяжністю 36000 км. в Карпатах найвища в Україні густота гідрографічної сітки: середня – від 0,5 до 0,7 , а максимальна 1,0 – 1,2 км/кмІ і більше. [14-15]

3.4 Рослинність

Основна роль хвойно-лісового покриву належить ялині, ялиці і частково сосні.

Верхня межа ялинового лісу в Карпатському високогір’ї проходить на висоті близько 1700 м над р. м., нижня – близько 450-600м над рівнем моря.

На схилах Українських Карпат найбільш поширені чисті ялинники, які простягаються смугою на висоті 1200/1000-1600/1700 м над рівнем моря. У чистих ялинниках деревостани моно домінантні, з беззастережним пануванням ялини I, рідше II і III бонітетів.

У зв’язку з високою зімкненістю крон (до 0,8-0,9), як чагарниковий, так і трав’яний яруси в незрушених деревостанах розвинені слабо. У підліску у нижній і середній смугах поясу переважають жимолость чорна, бузина червона, горобина, вовчі ягоди, таволга в’язолиста, а біля верхньої межі лісу – сосна-жереп, вільха зелена, яловець сибірський. Характерні види трав’яно-чагарникового покриву – чорниця, ожика лісова, квасениця. Безщитник альпійський, щитник австрійський, куничник очеретяний, а біля верхньої межі лісу – куничник волохатий, підбілик альпійський, сольданела гірська, щавель карпатський, звіробій чотиригранний.

Соснові ліси з сосни звичайної представлені сосняками (борами) чистими і сосняками складними (суборами).

Основу деревного ярусів чистих сосняків становить сосна звичайна. До неї у невеликій кількості місцями домішані береза бородавчаста, кедрова сосна: у сирому і вологому типах сосна IV і V бонітету, повнота – 0,4-0,6 , у болотному - V –Vа бонітету. Підлісок розвинений слабо, складається з поодиноких кущиків ялівцю звичайного, горобини, верби сілезької, крушини ламкої. Часто добре розвинений трав’яно-чагарниковий ярус з домішуванням чорниці, водянки чорної, брусниці, багна, Андромеди, журавлини, пухівок тощо. У звичайно добре розвиненому приземному покриві панують листя і мохи і лише в умовах надмірного зволоження – сфагни. У рослинному покриві переважають оліготрофи.[16]

Розділ4 ХАРАКТЕРИСТИКА ЗБУДНИКІВ НЕКРОЗНО-РАКОВИХ І СУДИННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Хвороби гілок та стовбурів дуже різноманітні, вони вражають дерева і кущі різного віку - від молодих сіянців до старих екземплярів. Здебільшого наслідки призводять до відмирання гілок, цілих дерев. Деякі хвороби, наприклад сосновий вертун, викликає відмирання цілих насаджень.

4.1 Ракові хвороби та їх збудники

4.1.1 Сосновий вертун, деформація гілок сосни звичайної .

Збудник – Melampsora pinitorgua Rostr. Гриб вражає молоді сіянці сосни звичайної у віці 1-12, років. значно рідше вражає пагони сосни гірської та веймутової. На вражених пагонах грибниця руйнує клітини камбію, лубу; пагін гнеться під вагою його верхньої частини. Верхівка пагона продовжує рости, внаслідок пагін викривлюється і схожий на латинську літеру “s“, звідкіля і походить назва хвороби. Шкідливість хвороби залежить від кліматично-грунтових умов, в яких зростає сосна.

Зараження відбувається базидіоспорами ранньою весною. На молодих пагонах сосни із зеленою корою та молодими хвоїнками формується спермогоніальна стадія. Спермогонії тупо-пірамідальної форми розміщуються в клітинах епідермісу або під кутикулою. Їхня висота - 45 мкм, ширина - 130 мкм.

Під спермогоніями, в другому і третьому рядах молодої кори, однорічних

пагонів, формуються золотисто-жовті, плоскі (довжиною 1-2 см і шириною 2-3 мм) ецидії. Ецидіоспори яйцевидні, рідше довгуваті, розміром 14-22*12-17 мкм, поверхня їх покрита дрібними шипами. Кора в місцях утворення ецидій буріє, відмирає, а рани затікають живицею.

Уредоспори гриба розвиваються в жовто-бурих уредопустулах, розміщених на нижній стороні листя. Уредоспори овальні або яйцевидні, розміром 15-30*11-16 мкм. Між спорами розміщені безкольорові булавовидні парафіни довжиною 40-60 мкм і товщиною у верхній частині 12-17 мкм. В кінці літа на цих же листях теж із нижньої сторони гриб утворює телейтоложе у вигляді темно-коричневих коростинок. Телейтоспори коричневі, із товстою оболонкою, неправильно-призматичні, щільно прилягають одна до одної.

Зимує гриб на опавшому листі у формі телейтоспор, які ранньою весною проростають і утворюють гетеробазидії з базидіоспорами. Своєю сукупністю вони утворюють порошковий, золотистий, ніжний наліт. Базидіоспори попадають на молоді пагони сосни і утворюють ецидії.

Гриб небезпечний для сосни, так як під дією грибниці вражає луб та камбій, тканина розвивається, рослина втрачає воду, знижується механічна стійкість, пагін згинається і деформується. Тільки пагони які інтенсивно ростуть - не деформуються. Ця хвороба завдає великої шкоди сосновим молоднякам в лісових насадженнях, так і в розсадниках. Деформація стовбура призводить до погіршення якості деревини. При більш потужному розвитку хвороби відмирають верхівки дерева, утворюються “відьмині мітли”, знижується приріст.

Розвитку хвороби сприяють погодні умови.