а) існувало до нього і відображене в ньому;

б) присутнє тільки в ньому;

в) буде після нього, тобто стане висновком його сприйняття адресатом.

Формалізованість, систематизованість і строгість контент-аналізу проявляється в наступному. Перш ніж безпосередньо аналізувати текст документа дослідник визначає категорії аналізу, тобто, ключові поняття (смислові одиниці), які присутні в тексті і відповідають тим дефініціям і їх емпіричним індикаторам, які зафіксовані в програмі дослідження. При цьому бажано уникати крайнощів. Якщо за категорії буде взято надто загальні (абстрактні) поняття, то аналіз буде поверховим і не дозволить заглибитись у зміст тексту. Якщо ж категорії аналізу будуть надто конкретними, то їх буде дуже багато, що призведе не до аналізу тексту, а до його короткого перказу (конспекту). Потрібно знайти золоту середину і постаратись досягнути того, щоб категорії були:

а) умісними (відповідали розв’язанню дослідницьких задач);

б) вичерпними (достатньо повно відображали зміст основних понять дослідження);

в) взаємовиключними (одна і та ж одиниця аналізу не повинна входити до різних категорій);

г) надійними (бути такими, які б не викликали суперечок між дослідниками з приводу того що потрібно віднести до тої чи іншої категорії в процесі аналізу документа).

Після визначення системи категорій аналізу вибирають відповідну їм одиницю аналізу тексту. За одиницю аналізу може бути взято:

слово;

речення;

тема;

ідея;

автор;

персонаж;

соціальна ситуація;

частина ткесту, об’єднана чимось, що відповідає смислу категорії аналізу.

Коли контент-аналіз виступає єдиним методом інформації, то керуються не одно, а відразу кількома одиницями аналізу. Потім встановлюють одиницю підрахунку, тобто кількісну міру одиниці аналізу, яка дозволяє реєструвати частоту (регулярність) з якою проявляється ознака категорії аналізу в тексті. Одиницями підрахунку може бути кількість визначених слів чи їх поєднань, кількість рядків, печатних знаків, сторінок, абзаців, авторських листів, площа тексту, виражена в фізичних просторових величинах і багато іншого. Проведення контент-аналізу потребує попередньої розробки ряду дослідницьких інструментів. З них обов’язковими є:

класифікатор контент-аналізу,

протокол висновків аналізу, який має друге визначення – бланк контент-аналізу,

реєстраційна карточка чи кодувальна матриця,

інструкція досліднику, який безпосередньо займається реєстрацією і кодуванням одиниць підрахунку,

каталог (список) проаналізованих документів.

Класифікатором контент-аналізу називається загальна таблиця, в якій зведені всі категорії (і підкатегорії) аналізу і одиниці аналізу. Її основне призначення – чітко зафіксувати те, в яких одиницях виражається кожна категорія, яка використовується в дослідженні. Класифікатор можна прирівняти до анкети, де категорії аналізу відіграють роль запитань, а одиниці аналізу – відповідей. Він є основним методичним документом контент-аналізу, який передбачає зміст всіх інших інструментів цього методу.

Протокол (бланк) контент-аналізу вміщує: по-перше, відомості про документ (його автора, часу видання, об’єм і т.д.); по-друге, висновки його аналізу (кількість випадків вживання в ньому визначених одиниць аналізу і звідси висновки відносно категорій аналізу). Протоколи заповняються, як правило, в закодованому вигляді, але не задля збереження таємниці висновків аналізу, а для того щоб помістити всі дані про документ на одній сторінці, щоб зручніше було співставляти один з одним результати аналізу різних документів. Якщо в дослідженні здійснюють контент-аналіз малої кількості документів, то можна обійтись без кодування і заповнювати ці протоколи в відкрито-змістовому виді.

Реєстраційна картка – це кодувальна матриця, в якій відзначається кількість одиниць підрахунку, що характеризують одиниці аналізу. Протокол контент-аналізу кожного конкретного документа заповнюється на основі підрахунку даних всіх реєстраційних карток, які відносяться до даного документа. Формалізованість контент-аналізу і складність його інструментарію часто відштовхують соціологів-початківців від використання цього методу. Цим, вони обіднюють свої дослідження і знижують їх евристичність. Якщо цей метод застосовується вперше, то допускаються чисельні помилки. Визначимо прорахунки, які зустрічаються найчастіше:

аналіз документів випереджає розробку дослідницької програми;

аналізуються документи, не пов’язані з гіпотезами дослідження (вони сходяться з темою дослідження лише за назвою);

не перевірена правдивість документа;

не уточнене авторство документа;

призначення документа взято до уваги неповністю;

категорії аналізу не визначені до такої міри, яка дозволяє чітко розрізнити смислові одиниці тексту документу;

категорії аналізу не субординарні і відповідають тим дефініціям і термінам, які зафіксовані впрограмі дослідження;

категорії аналізу не співставляються зі змістом і мовою тексту аналізованого документа;

одинці аналізу характеризують категорії аналізу лише ззовні, а не з середини, а тому вони не дозволяють ідентифікувати зміст документа в повній відповідності до категорій аналізу;

10) аналіз документа проводиться без попередньої підготовки всього комплексу методичних експериментів;

11) класифікатор складений із прорахунками, порушеннями правил логіки;

12) реєстратори (кодувальник) не пройшли відповідної підготовки;

13) інструкція з реєстрації і кодування не достатньо повна, складена дослідником, який сам попередньо не випробував інструментарій;

14) кодування не відповідає програмі математичної обробки даних дослідження;

15) результати контент-аналізу не перевірені інформацією, зібранлю іншими методами.