Як було зазначено вище, питання запобігання забрудненню та зараженню космосу охоплюються загальною проблемою запобігання потенційно шкідливим наслідкам експериментів в космосі, яка обговорюється ООН та цілим рядом інших міжнародних організацій. В рамках комітету з дослідження космічного простору (КОСАР) в 1962 році була утворена спеціальна Консультативна група для визначення можливих шкідливих наслідків експериментів в космосі. Ця група підготувала доповідь щодо потенційно шкідливих наслідків експериментів в космосі, який був представлений до розгляду Загальних зборів КОСАР, які відбулися в травні 1964 року у Флоренції. З цього питання Загальними зборами КОСАР була ухвалена спеціальна резолюція.

Велика увага проблемі запобігання потенційно шкідливим наслідкам експериментів в космосі приділяється Організацією Об’єднаних Націй. На необхідність запобігання таким шкідливим наслідкам звернув особливу увагу в 1964 р. Науково-технічний підкомітет Комітету ООН з питань космосу. Рекомендації Науково-технічного підкомітету увійшли в доповідь Комітету ООН по космосу, який був представлений ХХ сесії Генеральної Асамблеї ООН.

В резолюції 2130 (ХV від 20 грудня 1965 р.) Генеральна Асамблея ООН схвалила рекомендації Науково-технічного підкомітету відносно запобігання потенційно шкідливим наслідкам експериментів у космосі. Слід також мати на увазі можливість проведення міжнародних консультацій, які передбачаються Угодою по космосу 1967 року. Обов’язок проведення таких консультацій покладається на державу, яка планує проведення експерименту з потенційно шкідливими наслідками. Угода гласить: “Якщо будь-яка держава – учасник Угоди має підстави вважати, що діяльність чи експеримент, заплановані цією державою-учасником чи громадянами цієї держави-учасника Договору в космічному просторі, включаючи Місяць та інші небесні тіла, створять потенційно шкідливі перешкоди діяльності інших держав-учасників Угоди у справі мирного дослідження та використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, то вона повинна провести відповідні міжнародні консультації, перш ніж приступити до такої діяльності чи експерименту” (ст. ІХ). Державам, які не беруть участь у проведенні експерименту, надано право вимагати, на випадок необхідності, проведення таких консультацій. У відповідності з договором “держава-учасник Договору, яка має підстави підозрювати, що діяльність чи експеримент, заплановані іншим учасником Договору в космічному просторі, включаючи Місяць та інші небесні тіла, може запросити проведення консультації стосовно такої діяльності чи експерименту (ст. ІХ).

Таким чином, у відповідності з Договором міжнародне обговорення експерименту, який планується, з метою запобігання можливим потенційно шкідливим наслідкам може відбутися за вимогою будь-якої держави. Порядок проведення міжнародних консультацій, які передбачені Договором, потребує в подальшому конкретизації.

Космічні ракети розширили межі пізнання людиною Сонячної системи. Наука вже не обмежується вивченням лише навколоземного простору, міжпланетні кораблі вирвались за межі земного тяжіння і розпочали дослідження космосу в районах Місяця, Марса, Венери. Все це стало можливим завдяки розвитку найважливіших областей сучасної науки та техніки, в першу чергу ракетної техніки, радіоелектроніки, ядерної фізики.

Вивчення та дослідження космічного простору повинно відбуватися лише для добробуту людства, в інтересах дружніх стосунків між державами. Такі дії держав, як розміщення на орбітах в космічному просторі об’єктів з ядерною зброєю, яка може бути направленою на території іншої держави несумісні з Уставом ООН, який покладає на держави обов’язок “проявляти терпимість та жити поруч, в мирі один з одним, як добрі сусіди”.

5 серпня 1963 р. з ініціативи СРСР в Москві був підписаний Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі та під водою.

Московська угода полегшує освоєння космічного простору з мирною метою і сприяє забезпеченню безпеки польотів екіпажів космічних кораблів.

На ХVIII сесії Генеральної Асамблеї ООН міністр закордонних справ держав-членів угод заявили, що потрібно заборонити вихід на орбіту об’єктів з ядерною зброєю на борту*. Під “об’єктом” резолюція має на увазі будь-які апарати, придатні” для польотів у космічний простір, такі, як ракети, супутники, космічні кораблі, апарати, здатні нести на собі ядерну зброю чи інші види зброї масового знищення. Під останнім потрібно розуміти хімічну, бактеріологічну, радіоактивну зброю, а також будь-які інші види зброї масового знищення, які можуть бути винайдені в майбутньому.

Резолюція забороняє (п.2) не лише вивід на орбіту навколо Землі будь-яких вищезгаданих об’єктів, але і розміщення такої зброї на небесних тілах та розміщення такої зброї в космічному просторі якимось-небудь іншим чином. Державам відповідно, заборонено запускати об’єкти з ядерною зброєю на борту в напрямку інших небесних тіл чи на орбіту навколо цих тіл.

Резолюція забороняє спроби розміщення такої зброї в космічному просторі якимось-небудь іншим чином, що цілком є вірогідним в умовах бурхливого розвитку науково-технічної думки. Цей захід є дуже актуальним, так як розміщення ядерних зарядів на космічних об’єктах представляє особливу небезпеку для держав, не захищених якимось-небудь стійким та міцним бар’єром від навколоземного космічного простору. При цьому під загрозу була б поставлена безпека не одного, а багатьох суб’єктів. Важливе положення зафіксоване в пункті 2 “в”: “держави повинні утримуватись від пропозиції заохочення чи якої-небудь участі в проведенні вищевказаної діяльності”. Мова йде про непряму участь держав у розміщенні в космічному просторі ядерної зброї: 1) спільна діяльність по запуску космічних об’єктів; 2) передача у власність, у володіння чи розпорядження об’єктів з ядерною зброєю, призначених для розміщення в космічному просторі (чи хоча б засобів доставки в космос ядерної зброї); 3) надання будь-якої іншої допомоги у здійсненні подібних проектів; 4) провокування чи й навіть просте заохочення зазначеної діяльності.

Резолюція ХVIII з’їзду Генеральної Асамблеї ООН має на увазі відмову від виводу мирного часу. Їх метою забезпечення безпеки держав шляхом створення