Оплата праці в бригадах
Зміст
? Вступ.
1.Економічна сутність оплати праці.
2.Форми та системи оплати праці.
3.Система надбавок, доплат та премій
працівникам.
? Висновок.
Використана література :
Власова В.Н. Основы предпринимательской деятельности. М.: Финансы и статистика, 1994. – 167с.
Экономика /под ред. А.Булатова. М. БЕК, 1997. – 226с.
Калина А.В. Організація та оплата праці в ринкових умовах. – К.:
МАУП, 1998. – 274с.
Примак Т.О. Економіка підпиємства . – К.:”Вікар”, 2002. – 77с.
Основи економічної теорії / за ред. проф.С.В.Мочерного Т.:”Тарнекс”,1993. -308 с.
Ефективність праці певною мірою визначається системою
оплати праці. Заробітна плата як соціально-економічна категорія, з одного
боку, є основним джерелом грошових доходів працівників, тому її величина
значною мірою характеризує рівень добробуту всіх членів суспільства. З іншого боку, її правильна організація заінтересовує працівників підвищувати
ефективність виробництва, а відтак безпосередньо впливає на темпи й масштаби соціально-економічного розвитку країни.
1.ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ОПЛАТИ ПРАЦІ
Оплата праці – це виражена в грошовій формі частина валового внутрішнього продукту, яка виплачується працівникові відповідно до затраченої ним праці.
Залежність заробітку від виконаного обсягу роботи створює умови для підвищення продуктивності праці, матеріально заінтересовує працівників у результатах як індивідуальної, так і загальної праці.
Оплата праці як елемент ринку праці є ціною робочої сили, а також
статтею витрат на виробництво, що входить до собівартості продукції, робіт
(послуг) на окремому підприємстві.
Визначаючи розмір оплати праці як ціни робочої сили, необхідно враховувати єдину міру праці, критерієм якої є реальна вартість життя працівника та його сім`ї. Як ціна робочої сили заробітна плата формується на ринку праці і є зовнішньою відносно підприємства.
Як елемент ціни виробництва оплата праці має визначатися часткою у створеній підприємством вартості. При формуванні цієї частки важливо не допускати відшкодування надлишкових затрат праці і забезпечувати її підвищення тільки у зв`язку зі збільшенням кількості випущеної продукції,
ефективним використанням ресурсів, зростанням продуктивності праці.
Заробітна плата є найбільш дійовим інструментом активізації людського фактору. Ефективність використання існуючого кваліфікаційного і творчого потенціалу працівників значною мірою залежить від наукової обґрунтованості застосованих на підприємстві форм і методів оплати праці, відповідності заробітку працівників їх кваліфікації, змісту виконуваної роботи, в умовах, в яких вона здійснюється.
Перехід від екстенсивних методів господарювання до інтенсивних означає підвищення ефективності виробництва, збільшення обсягів виробництва із залученням додаткових ресурсів. Матеріальне стимулювання в цих умовах застосовується здебільшого в комплексі з організаційно-технічними заходами,
пов`язаними з підвищенням змістовності праці, поліпшенням її умов.
Відповідно до Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за
виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов
виконуваної роботи, професіонально-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Як важлива соціально-економічна категорія оплата праці в ринковій економіці має виконувати такі функції:
відтворювальну - як джерела відтворення робочої сили і засобу залучення людей до праці;
стимулюючу - установлення залежності рівня заробітної плати від кількості, якості і результатів праці;
регулюючу - як засіб розподілу і перерозподілу кадрів по регіонах країни, галузях економіки з урахуванням ринкової кон`юнктури;
соціальну - забезпечення соціальної справедливості, однакової винагороди за однакову працю.
Заробітну плату з практичної точки зору можна охарактеризувати як плату, яка надається за використання праці, або як ціну затраченої праці. Вона може набирати форм премій, гонорарів, місячних окладів тощо.
Розрізняють номінальну та реальну заробітну плату.
Номінальна заробітна плата являє собою суму коштів, отриману працівником за певний розрахунковий період (день, рік, місяць).
Реальна заробітна плата - це кількість товарів та послуг, які можна придбати на номінальну заробітну плату. Іншими словами, реальна заробітна плата – це
купівельна спроможність номінальної заробітної плати. Звідси видно, що
заробітна плата залежить від номінальної та рівня цін на товари і послуги. Цю залежність можна виразити так:
I р.з.п = I н.з.п / I ц
де I р.з.п ; I н.з.п – відповідно індекси реальної і номінальної заробітної плати;
I ц – індекс цін;
Якщо ціни на товари зростають швидше, ніж номінальна заробітна плата, то
реальна заробітна плата знижується. Така сама ситуація має місце сьогодні в Україні.
За своєю структурою плата неоднорідна, кожний її елемент виконує властиву їй функцію матеріального стимулювання і має певну економічну самостійність за необхідного взаємозв`язку і взаємозумовленості всіх її частин.
Заробітна плата робітників і службовців складається з основної (постійної) і додаткової (змінної) частин, а також заохочувальних виплат.
Згідно із Законом України „Про оплату праці” основна заробітна плата – це
Винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата – це винагорода
за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенса-
ційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`зані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – це винагорода за підсумки роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад установлені зазначеними актами норми.
Оплата праці кожного працівника регулюється податками, але максимальними розмірами не обмежуються.
Особливе місце в системі оплати праці займає мінімальна заробітна плата,
що являє собою законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану
працівниками місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної
заробітної плати не