Плата за землю
Мільйони громадян України використовують або мають у власності земельні ділянки. Розпаювання земель колективних сільськогосподарських підприємств призводить до того, що у власності громадян з'являються значні земельні ділянки, які обробляються ними або здаються в оренду. Але в будь-якому випадку використання землі в Україні є платним. Власники землі і землекористувачі зобов'язані щорічно сплачувати плату за землю у вигляді земельного податку або орендної плати, які визначаються залежно від якості і місця розташування земельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки землі.
Земельні відношення в Україні регулюються Земельним кодексом України, а також іншими законодавчими актами.
У нашій країні існують три форми власності на землю: державна, колективна і приватна, при цьому усі вони є рівноправними.
Громадяни України можуть виступати власниками, користувачами або орендарями земельних ділянок.
Приватна власність на землю
У приватну власність громадяни можуть одержати землю в результаті купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, а також передачі її місцевими радами народних депутатів. При цьому передача земельних ділянок може проводитися за плату або безкоштовно.
Безкоштовно земельні ділянки передаються у власність громадян для:
- ведення сільського (фермерського) господарства в межах середньої земельної частки;
- ведення особистого підсобного господарства;
- будівництва житлового будинку й господарських будівель;
- садівництва;
- дачного і гаражного будівництва.
У власність громадян за плату передаються земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства. Розмір земельних ділянок, що перевищує середню земельну частку, розраховується сільськими, селищними, міськими радами народних депутатів.
Користування землею
Користування землею може бути постійним або тимчасовим.
Постійне — без встановленого терміну.
Тимчасове може бути короткостроковим — до трьох років і довгостроковим — до 25 років.
У постійне користування земля передається громадянам радою народних депутатів для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
У тимчасове користування земля передається громадянам для заняття городництвом, сінокосінням, випасом худоби, а також для ведення сільського (фермерського) господарства.
Оренда землі
Громадяни України можуть брати землю в оренду як на короткостроковій (до трьох років), так і довгостроковій основі (до п'яти років). Орендодавцями землі виступають сільські, селищні, міські і районні ради народних депутатів, а також власники землі.
Умови, терміни оренди, орендна плата визначаються за згодою сторін і обумовлюються у договорі.
Громадяни — власники земельних ділянок мають право здавати їх в оренду без зміни цільового призначення на термін до трьох років. У випадку успадкування земельної ділянки неповнолітнім допускається здача цієї ділянки на термін до досягнення ним повноліття.
Власність або право постійного користування підтверджуються державним актом на право власності або правом користування, що видається відповідною радою народних депутатів.
У той же час громадян можуть позбавити власності або права користування землею, якщо ними нераціонально використовується земля, допускається її забруднення хімічними або радіоактивними речовинами, а також у разі систематичної несплати земельного податку.
Розміри земельних ділянок
При передачі у власність або для користування громадянам земельних ділянок, залежно від їхнього призначення, розміри цих ділянок будуть значно відрізнятися. Для ведення фермерського господарства розмір земельної ділянки не може бути більшим від 50 гектарів сільськогосподарських угідь і 100 гектарів усіх інших земель.
Для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням місцевих рад народних депутатів передаються безкоштовно у власність земельні ділянки у межах населених пунктів за розміром не більші ніж 0,6 гектара. За бажанням громадян їм додатково можуть надаватися в користування земельні ділянки, але розміром не більші за 1 гектар. Збільшення розмірів ділянок землі до двох гектарів можливе, але тільки за погодженням з обласною радою народних депутатів.
Для ведення індивідуального садівництва розмір земельної ділянки не повинен перевищувати 0,12 гектара. При цьому, якщо громадянин уже має у власності земельну ділянку для ведення фермерського господарства, то йому також надається ділянка для садівництва.
Для випасу худоби (при її наявності) і сінокосіння громадянам може виділятися земельна ділянка, але не більше 1 гектара.
Якщо громадяни не мають у власності або користуванні земельних ділянок для ведення фермерського господарства, особистого підсобного господарства, садової або дачної ділянки, їм можуть даватися земельні ділянки для городництва, але не більше 0,5 гектара.
Для будівництва індивідуальних житлових будинків громадянам можуть виділятися земельні ділянки за рішенням місцевих рад народних депутатів, але не більші ніж 0,25 гектара у сільській місцевості і 0,15 гектара в селищах міського типу; членам колективних сільськогосподарських підприємств і працівникам радгоспів може виділятися для індивідуальної забудови не більше 0,25 гектара, у містах — 0,1 гектара.
Розмір земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва не повинен перевищувати 0,1 гектара, а для будівництва індивідуальних гаражів — 0,01 гектара.
Кожний власник або користувач земельної ділянки є потенційним платником земельного податку і повинен перебувати на обліку у податковій інспекції за місцем розташування такої ділянки.
Динаміка платників земельного податку наведена на рис. 1.
Рис. 1. Кількість громадян – платників земельного податку.
З метою обліку платників і нарахування земельного податку, а також надання пільг по платі за землю податкові органи щорічно проводять облік громадян і земельних ділянок. Такий облік проводиться, як правило, до 1 травня на підставі записів у земельно-кадастровій документації виконавчих комітетів місцевих рад та інших документів, пов'язаних з відводом і наданням земельних ділянок. При необхідності працівники податкових органів можуть проводити перевірку даних безпосередньо за місцем розташування земельної ділянки, а також вимагати з громадян відповідні документи, що підтверджують володіння або користування землею та право на пільги.
Одночасно з проведенням обліку платників проводиться нарахування земельного податку з урахуванням пільг.
Плату розраховують, виходячи з грошової оцінки земель, їх місця розташування і призначення. При цьому