Зворотня угода. У цій угоді торговець купує опціон покупця, продає опціон продавця і ф’ючерсний контракт. Обидва опціони мають одинакову ціну зіткнення і термін закінчення. Ф’ючерсний контракт має той же термін виконання, і його ціна повинна бути по можливості близька до фіксованого в опціонах цін.

Якщо ціни поточних ф’ючерсних контактів перевищують ціну зіткнення вчасно закінчення терміну контракту, то торговець здійснює своє право на купівлю контракту, і тим самим автоматично закривається коротка позиція по фючерсу, а опціон продавця не використовується.

Якщо ж ціни ф’ючерсних контрактів падають, то власник опціону продавця виконує його, а коротка позиція за контрактом, що мається в торговця, автоматично ліквідовується, при цьому опціон покупця залишається невикористаним.

Використання опціонів у хеджуванні

Ще складнішою стає практична участь на ф’ючерсній біржі, коли хедеру потрібно не чекати витікання терміну контракту, а виконати його, щоб уникнути невиправданих втрат. Страхування від цінового ризику стає прогнозуванням напрямків зміни ціни і саме в цьому вузькому змісті спекулятивною грою.

Купівля опціону на купівлю у визначених випадках може здійснюватися для того, щоб зафіксувати максимальну ціну на купівлю реального товару в майбутньому.

Купівля опціонів на продаж подібна хеджуванню продажем з ф’ючерсами, тому що і та й інша операція забезпечує захист від зниження цін. Вона часто проводиться для встановлення мінімальної ціни продажу наявного товару. Однак на відміну від ф’ючерсного хеджу опціон на продаж дозволяє виграти у випадку більш сприятливої ціни (більш високої продажної ціни).

Використанням опціонів для хеджування досягають рівноваги між прибутком по опціонах і втратами на реальному ринку.