Особливості сучасного соціального розвитку нашого краю

В першу чергу для соціального розвитку нашого краю я пропоную звернути увагу на молодь нашого регіону та Закон України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”.

Даний Закон визначає загальні засади створення організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства та держави, основні напрями реалізації державної молодіжної політики в Україні щодо соціального становлення та розвитку молоді.

Головними соціальними напрямками є:

Впровадження соціального становлення молоді - процесу різнобічного включення молоді в життєдіяльність суспільства як системи, сприйняття її як елементу цієї системи;

Влаштування першого робочого місця для молоді - місце роботи молодих громадян після закінчення будь-якого навчального закладу або припинення навчання в ньому, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової служби або альтернативної (невійськової) служби.

Розвиток молодіжних центрів праці - спеціалізовані державні установи, які створюються з метою вирішення питань працевлаштування молоді, забезпечення її зайнятості у вільний від навчання час, сприяння розвитку молодіжних ініціатив у трудовій сфері, перенавчання та підвищення кваліфікації молоді.

Всебічна допомога молодим сім’ям/

Розвиток соціальних служб для молоді - спеціальних закладів, які надають соціальні послуги та соціальну допомогу молоді; розвиток молодіжних громадських організацій - об'єднання громадян віком від 14 до 28 років, метою яких є здійснення і захист своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших спільних інтересів.

Соціальне становлення та розвиток молоді нашого краю мають базуватися на таких основних принципах:

- повага до загальнолюдських цінностей, прав людини і народів,- історичних, культурних, національних особливостей України, її природи;

- безпосередня участь молоді у формуванні та реалізації політики та програм, що стосуються суспільства взагалі та молоді зокрема;

- врахування потреб молоді, співвіднесення їх реалізації з економічними можливостями держави;

- доступність для кожного молодого громадянина соціальних послуг і рівність правових гарантій;

- відповідальність держави за створення умов щодо саморозвитку і самореалізації молоді;

- єдність зусиль держави, всіх верств суспільства, політичних і громадських організацій, підприємств, установ, організацій та громадян у справі соціального становлення та розвитку молоді;

- відповідальність кожного молодого громадянина перед суспільством і державою за додержання Конституції України, ( 254к/96-ВР ) законодавства України.

Важливу увагу слід приділити фінансуванню заходів щодо соціального становлення та розвитку молоді. Фінансування заходів щодо соціального становлення та розвитку молоді здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством.

Для практичного здійснення підтримки соціального становлення та розвитку молоді держава має свторювати систему соціальних служб для молоді. До системи соціальних служб для молоді входять соціальні служби для молоді та центри соціальних служб для молоді, уповноважені державою брати участь у реалізації державної молодіжної політики і надавати соціальні послуги та соціальну допомогу молодим громадянам. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади створює Український державний центр соціальних служб для молоді, який належить до сфери його управління. Республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські, районні центри створюються відповідно за рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій і належать до сфери їх управління. Міські, районні у містах центри можуть створюватися за рішенням органів місцевого самоврядування. Типове положення про соціальні служби для молоді затверджується Кабінетом Міністрів України.

Держава має давати працездатній молоді рівне з іншими громадянами право на працю. Особливості праці неповнолітніх встановлюються законодавством. Держава забезпечує працездатній молоді надання першого робочого місця на строк не менше двох років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби. Дворічний строк першого робочого місця обчислюється з урахуванням часу роботи молодого громадянина до призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу. Молоді громадяни, які звернулися до державної служби зайнятості в пошуках роботи, одержують безплатну інформацію та професійну консультацію з метою вибору виду діяльності, професії, місця роботи, а також, у разі необхідності, проходять професійну підготовку і перепідготовку. Держава сприяє створенню молодіжних центрів праці, а також молодіжних громадських організацій (агентства, біржі, бюро та інші) для забезпечення працевлаштування молоді, реалізації програм професійного навчання молоді та вдосконалення її професійної майстерності. Типове положення про молодіжні центри праці затверджується Кабінетом Міністрів України. Діяльність молодіжних центрів праці може фінансуватися за рахунок коштів державного фонду сприяння зайнятості населення, передбачених на ці цілі. Квота робочих місць для працевлаштування молоді визначається місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в межах, встановлених Законом України "Про зайнятість населення" . У разі відмови в прийомі на роботу молодих громадян у межах встановленої квоти з підприємств, установ та організацій має стягуватися штраф у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну таку відмову. Ці кошти спрямовуються в державний фонд сприяння зайнятості населення і використовуються виключно на фінансування витрат на створення додаткових робочих місць для молоді, її професійну підготовку таПерепідготовку. Державна служба зайнятості разом з органами виконавчої влади, соціальними службами для молоді має надавати учням, студентам та аспірантам денної форми навчання допомогу в працевлаштуванні у позанавчальний час. Держава має забезпечувати умови для вторинної зайнятості молоді. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства можуть встановлювати додаткові пільги щодо прибуткового податку з громадян студентам та учням, що працюють у