Режим консульства у Франкції

План.

Вступ. ………………………………………………………………………. 3

Розділ І. Диктатура Наполеона як задоволення потреб

французької буржуазії. ……………………………………………… 6

Розділ ІІ. Соціально-економічна і адміністративна

політика консульського режиму. ………………………… …….. 11

Розділ ІІІ. Продовження експансіоністської зовнішньої

політики під час консульства………………………………..… 14

Заключення. …………………………………………………………… 19

Список використаної літератури. ……………………………………… 20

Вступ.

Тема виникнення в кінці 18 – поч. 19 ст. Режиму консульства або іншими словами авторитарного наполеонівського правління в силу обставин особливо актуальна. Насамперед всього не викликає сумніву те, що Франція її соціальні, політичні інститути беруть свій початок з Великої французької революції і епохи Наполеона І. Саме тоді були закладені основи сучасної буржуазної країни.

З другої сторони існування режимів консульств у Франції початку 19 ст. Має свої паралельні в історії других країн особливо, тих. Де проходили події подібні Французькій буржуазній революції.

В історичній науці є також традиція розглядати наполеонівського режиму в якості попередніх сучасних тоталітарних режимів. Слід замітити, що в історичній літературі період консульства не відокремлюється від правління Наполеона І, взагалі період консульства поєднується разом з періодом імперії у Франції. Консульство було лише початковим етапом існування наполеонівського режиму. Тому, що складність роботи полягає в тому, щоб виділити цей час в окремий історичний період.

Характеризуючи літературу та джерела використовувані для написання курсової роботи, передусім слід зупинитися на роботі, передусім слід зупинитися на роботі Д.М. Тугана – Барановського “У истоков бонапартизма”.

В ній зроблені скрупульозний аналіз тих сил французького суспільства, які бажали приходу і привели до влади диктатуру Наполеона, проаналізована соціальна база бонапартистського режиму. Дальше використані загальні праці, які стосуються теми консульства у Франції, а саме біографії Наполеона І істориків Е.В. Торм [1], А. З. Мангфред[2], роботу Жермен і клода Вінарів[3], роботу А.З.Рогинського[4].

В роботі Е.В. Торн події, що відносяться до періоду консульства описуються в руслі розповіді про діяльність Наполеона і разом з тим долаючи так би мовити психологічний аналіз епохи в якій жила людина.

Монографія А.З. Манфреда, що ставить перед собою ту ж саму ціль – викласти в біографію Наполеона Бонапарта. Зовсім неповторною є праця Торм Е.В. В праці Манфреда А.З. епоха Наполеона сприймається більш спокійно і стримано, дається більш детальний виклад окремих фактів внутрішнього життя Франції.

Книга французьких істориків Шемени і Клода Вікарів – це по-суті короткий опис історії Франції від Хст. до середини ХІХ ст. ціль якого показати процес формування і створення французької науки.

В роботі Рогінської А.Е., яка являється книгою, посвяченою всьому періоду Нової історії Франції (1640-1870 рр) не так вже й багато місця приділяється саме періоду Консульства Франції. Та і сам цей період подається разом з періодом імперії, але в главі посвяченій відрізку часу, що нас цікавить, досить детально охарактеризувало життя французької держави і основні події часу.

Для характеристики настрою французьких класів в епоху консульства використаний 3-й том збірки творів Е.В. Торм[5] і статті Туган-Барановського [6].

В статтях Е.В. Торн мова йде про зацікавлення режиму консульства в розвитку французької промисловості і про відновлення великої буржуазії в роки Директорії до правління Наполеона. В статті Туган – Барановського охарактеризований стан великої французької буржуазії в роки Директорії її плани і стеління, які в кінцевому результаті привели до виникнення диктатури Наполеона. При аналізі внутрішньої політики Консульства використана книга Д.М. Туган – Барановського “Наполеон і республіканці”[7], стаття Єгорова А.А. “Міністр Наполеонівської поліції Фуше”[8]. У вказаній статті велику увагу приділено діяльності Фуше, який у 1799 по 1802 рр займав посаду міністра поліції і був одним з головних підручних Наполеона І.

Стаття Манфреда А.З.[9] дає можливість охарактеризувати зовнішню політику Консульства.

Мета даної роботи: вияснити витоки бонапартизму в зв‘язку з цією конкретною ситуацією в якій знаходилася Франція після закінчення революції і розкрити специфічні риси його початкового етапу, які виступили в образі консульського правління. Слідуюче завдання роботи – аналіз зовнішнього і внутрішнього політичних міроприємств наполеонівського режиму в 1799-1804 рр тобто в роки консульства.

Розділ І. Диктатура Наполеона як задоволення

потреб французької буржуазії.

Початковий період правління у Франції Наполеона І тривав з кінця 1799 по 1804 р. Тобто з моменту перевороту 18 брюмера до проголошення Наполеона Бонапарта імператором. Які ж були предпосилки встановлення в Франції кін. 18 – поч.. 19 ст. Диктаторського режиму Бонапарта? Революція 1789-1794рр повністю покінчена з монархічним устроєм, залишила всі феодальні пережитки і привілеї. Селянство було звільнено від феодальних повинностей. Король Людові XVI був страчений, а у Франції проголошена республіка. До моменту перевороту 9 термідора, який підвів риску під самим бурхливим періодом французької революції, французьке суспільство було зовсім іншим.

Майже зникло з політичної арени дворянство і духовенство. Місця колишніх привілейованих станів зайняли так звані нувориши (нові багачі), що мали тепер не тільки багатство, а й політичну владу. “Именно в этих салонах выковался главный курс социально-политического развития буржуазной Франции”[10].

В роки тендоріовського конвенту Директорії, буржуазія вперше відчула себе біля влади. Крім того вона зросла.

До великих буржуа приєдналися різного роду дільці і фінансисти, які наживалися на воєнних поставка і махінаціях.

Наприклад із 44 регентів і цензорів “Банку де транс” тільки 7 до революції мали велике багатство і тільки 4 із них мали дворянські титули.[11]

В ці роки в Франції було видно розквіт підприємницької і торгівельної діяльності частково ініціативи буржуазних елементів. Підприємці і різні дільці також співпрацювали з Директорією.

Але режим Директорії не дивлячись на його відверто буржуазний характер далеко не зовсім