Увесь лівий берег знову був у руках французів. В Моневілі почались ширші переговори 9.02.1801р. був підписаний Моневільський мирний договір, згідно якого Австрія втрачала Бельгію, Люксембург, всі німецькі володіння на лівому березі Рейну [48]. П‘ємонт залишався під окупацією Франції. Австрія не мала більше сил протистояти планам Франції на континенті. В 1801 р. Наполеон заключив також мир з Неопалітанським королівством за яким Франція отримувала о. Ельбу і право тримати війська в портах Пп.. Італії[49].

Таким чином Франція з честю вийшла з протистояння з коаліцією, захопивши великі території. Але у Франції були свої економічні інтереси за межами континенту. Буржуазії хотілося мати керівні позиції на Близькому Сході, а саме в Османській імперії. Саме з метою розширення французького панування Франції на сході був організований Сірійський похід Наполеона 1798-1799р., але в кінці серпня 1801 року корпус вимушений був капітулювати в Єгипті[50].

Лише хитромудрії дії французьких дипломатів, що зуміли заключити перемир‘я з Турцією 9.10.1801рокуспасли Францію від позору[51].

Згідно перемир‘я Франція зобов‘язалась вивести війська з Єгипту, визнавала незалежність Іонічних островів[52]. 8 жовтня в Парижі був підписаний мирний договір з Росією. В секретних статтях договору Росія і Франція признавали інтереси одна одного в Турції[53].

Таким чином війська Франції з 2-гою коаліцією фактично завершилася. 27.03.1802р. був підписаний договір Франції, Італії і Англії[54]. Англія зобов‘язувалась окупувати Мальту і повернути указаним країнам їхні колонії. Єгипет повертався Терції, Франція визнавала незалежність Іонічних островів, Швейцарія, до січня 1802 року залишалася під впливом Франції[55]. Альєнський мир сильно укріпив позиції Франції на континенті.

Але в той же час були сильно підірвані позиції Франції в Пн. Середземномор‘ї і взагалі на морі. Франці втратила майже половину свого воєнно-морського долоту в війні з коаліцією[56]. Але навіть короткий мир з Англією Франція використовувала в своїх цілях добиваючись підсилення своїз позицій в різних частинах світу.

У Наполеона були взагалі далеко ідучі плани колоніальних захоплень в усьому світі, але відсутність сильного флоту міцною та їх здійсненню французька буржуазія після підписання в червні 1802 миру з Турцією[57] згідно договору Франція відновляла свої привілеї в Османській імперії, отримала дозвіл на прохід торгівельних кораблів у Чорне море[58]. Розроблялися плани широкомасштабної морської торгівлі з Росією[59]. Але цим планам не суджено було здійснитися. Єдиною країною з якою Франція встановила нормальні стосунки було США. Згода про це була підписана 20.11.1800р. в Парижі[60] . в 1803 році Наполеон передав США велику територію Луізони. Це ще більше зміцнило їхні відносини.

Ам‘єнський мир був недовгим. Каменем “предклонения” стала Мальта. Англія вимагала залишення Мальти за собою, виводу французьких військ з Голландії і Швейцарії[61].

Наполеон хотів компенсацію в Пн. Середземномор‘ї. За істотною причиною відновлення війни було невдоволення промислових кругів Англії в стосовності гегемонії Франції – на 5континенті. Тому в травні 1803р. англійський посол покинув Париж 18 травня 1803р. війна відновилася[62].

Заморські володіння знову попали до рук англійців. Зменшилося постачання у Францію американської бавовни, англійці заблокували торгівлю у Чорному морі з Леваном[63].

Наполеон окупував Голловер – династичне володіння англійського короля в Німеччині і ввів війська в Неаполітанське королівство. Флот і армія союзників Франції – Іспанія і Голландія були приведені в бойову готовність[64].

На березі Ла-Маншу в 1803 – 1804 роках почалася організації грандіозного лагеря де повинні були зібратися велике військо для висадки в Англії.

“Мені потрібно 3 дні туманної погоди і я буду володарем Лондона, парламенту, англійського банку”, - заявляв Наполеон в липні 1803р[65].в 1800-1804 р. Наполеон робив спроби зблизитися з Турцією, але в зв‘язку з протидією Росії і Англії Терція не пішла на поводу у Франції[66]. В березні 1804р. французька влада розстріляла представників роду Бурбонів – генерала Енгзінського[67].

Це стало ще одною провокацією, яка ввела Європу до війни з Наполеоном. Тому консульство Франції поправило всі свої зусилля на вижимання можливого, з того, що мало, а саме з північних країн. В липні 1804 року до Франції була приєднана Лігурійська республіка [68]. Яка ставала невдоволенням панування французів. Щоб протистояти Англії в економічному і воєнному відношенню Франції потрібні були нові захоплення тому до кінця консульства нова війна в Європі назрівала.

Заключення.

Переворот 18 брюмера 1799р. і в період консульства, що послідував за ним ознаменував закінчення великої французької революції і перемогу буржуазної контрреволюції.

Консульство відкрило період післяреволюційної стабілізації, державно-правового оформлення результатів революції в інтересах буржуазії.

Консульство відкривало період після революційної стабілізації, державно-правового оформлення результатів революції в інтересах буржуазії і маючого селянства. У Франції встановився режим особистої влади Наполеона Бонапарта але нав‘язати диктатуру вдалося лише зберегти основні завоювання революції знищення феодальних відносин, перерозподіл земельної власності і заміна її характеру . конституція 1799 року відповідала інтересам буржуазії і селянства.

Бонапартизм став особливою ідеологією у Франції. Вона була направлена на возвеличення заслуг однієї людини перед народом і державою взагалі, підвищувала авторитаризм як найкращу форму правління державою. Бонапартизм мав свої довготривалі наслідки для Франції.

Після революції 1848р. бонапартизм відіграв важливу роль у встановленні диктатури Наполеона ІІІ – Другої імперії. “Бонапартизм – форма правління, яка виростає із контрреволюційності, цілості буржуазії в обстановці демократичних перетворень і демократичної революції”, - писав Ленін. Хоча буржуазія була відсутня при Наполеоні І від участі