Т.Г.Шевченко і наш край
Коломийська Шевченкіана бере свій початок із часу заснування 19 березня 1864 року у місті над Прутом друкарні братів Білоусів. Згодом видавцем і власником друкарні залишився молодший Білоус — Михайло, який до 1913 року видав кількасот книг і брошур, газет, календарів і журналів.
Місцеві інтелігенти шукали для себе й селян прикладів з української історії, щоб довести, що й вони були колись господарями у власній хаті. Особливої шани надавали Тарасові Шевченку, з творів якого і черпали національну наснагу.
Уже в перших числах першого коломийського часопису «Голос народний» (1865—1868) його автори звертаються до великого Кобзаря. В одному з березневих номерів за 1866 рік на першій сторінці Богдан Білокерницький публікує поезію «Береза на могилі Тараса Шевченка», а Дмитро Вінцковський — вірша «До почитателей Тараса Шевченка».
У 1867 році на підприємстві Михайла Білоуса з ініціативи О. Терлецького і коштом учнів Станіславівської гімназії друкується листівка “Стишокъ в память 6-ой роковины смерти Тараса Шевченка”. На чотирьох сторінках було вміщено вірш гімназиста VIII класу Осипа Щавинського під заголовком «На пам'ятку шестих роковин смерти славного нашого Батька-Кобзаря Тараса Шевченка», Це, очевидно, перша в світі українська листівка, присвячена пам'яті геніального поета. З неї також починається філокартична коломийська Шевченкіана.
Особливого розголосу набуло видання Шевченкових “Гайдамаків” 1898 року в тій же друкарні. Видавець навіть оголосив конкурс на кращі ілюстрації до відомої поеми, але ніхто так і не відгукнувся на його оголошення, тож довелося запозичати графічні малюнки відомого українського художника Опанаса Сластіона з однойменного петербурзького видання 1885 року. Книжка мала 140 сторінок, коштувала 50 крейцерів і винесла Михайла Білоуса на 400 корон. У виданні подавалися коротка біографія і короткий історичний нарис «Що то були гайдамаки», які написав сам видавець, а також малюнок хати, в якій народився поет, зображення його на смертному одрі та надгробний пам'ятник у Каневі.
Книжка наробила чимало галасу в Галичині, викликала різно-полярні рецензії в тодішній періодиці. Тому 1899 року Михайло Білоус видає книжечку під назвою «Про изданіє илюстрованой поемы «Гайдамаки» славного украинского поеты Тараса Григорієвича Шевченка». З неї довідуємося, що польські шовіністи розгорнули кампанію проти видавця не згірш, ніж проти гайдамацького руху 1768 року «По розліпленню дня 11 листопада 1898 року на мурах плакатів, зібралася партія польських гімназіальних студентів і стали здирати їх. Те забачили міські хлопці і розігнали їх, однак студенти на тому не спинилися, а зібравшись ще раз із буками в руках, пішли далі свою роботу кінчати. Але враз натрапили на опір міських парубків які вже пильнували шовіністів. Зіткнення сталося біля ратуші, коло аптеки Єдв. Стенцля. Один із парубків вирвав бук у студента і зачав ним гаратати по плечах одного з гімназистів».
У містечку Самборі на Львівщині поліція сама зірвала плакат про коломийське видання «Гайдамаків», а також влаштовувала обшуки в гімназіях Галичини, щоб знайти і вилучити Шевченкових «Гайдамаків».
Позитивні рецензії на Білоусове видання надрукували москвофільські «Галичанин» та «Русское слово», яким був до вподоби Шевченко, виданий «етимологічним» правописом, що його застосовували «тверді русини» чи “святоюрці”, як називали себе москвофіли, тобто сумнозвісним «язичієм».
А львівська газета «Діло» писала, що поема — «просто карикатура Шевченкової мови» У числі 23 львівського часопису «Громадський голос» на Білоусове визнання відгукнувся відомий український публіцист і громадсько-культурний діяч Михайло Павлик. А ось як прорецензував коломийських «Гайдамаків» львівський «Літературно-науковий вісник». «Виданє чистеньке, на добрім папери і дешеве. Правопис т. зв. етимологічний, через що подекуди попсовано мову і віршовий розмір Шевченка».
У 1900 році Михайло Білоус у «Сборнику декламацій» помістив Шевченкові поему «Гамалія» й баладу «Тополя». «Гамалію» 1903 року надрукував коломийський часопис «Зоря». А десь 1905—1906 років у Білоусовій друкарні вийшла «штука театральна», картина в одній дії «Тарас _ Шевченко». Того ж року видруковано портрет Кобзаря, який коштував 10 крейцерів.
У 1910 році накладом Видавничої спілки українського вчительства у друкарні А. В. Кисілевського і спілки з'явився «Кобзар. Вибір поезій для молодіжи» за редакцією Антона Крушельницького, де на 32 сторінках вміщено 29 Шевченкових віршів. А роком пізніше в цьому ж видавництві побачив світ дешевий (20 сотиків) «Кобзар "для дітий».
Перед початком першої світової війни (1914) у коломийській друкарні Вільгельма Браунера з'являється вагома книжечка з портретом автора «Історичні поеми Тараса Шевченка». Вступна стаття і пояснення професора гімназії Дмитра Николишина. Ця книжка започаткувала відому серію «Загальна книгозбірня».
Другою у згаданому видавництві та згаданій серії вийшла книжка «Козаччина в поезії Т. Шевченка». Того ж року в місті над Прутом виходить книжка М. Лозинського «Про батька нашого Т. Шевченка»,
Коломийська літературна Шевченкіана часів панування Австро-Угорської імперії закінчується виданням «Гайдамаків» 1915 року. Видавництво «Загальна книгозбірня» спочатку готувало поему як ювілейне видання 1914 року, але війна перешкодила задумові. Примітки подав Іван Шпитковський.
У Коломиї з'являлася й інша друкована продукція, присвячена українському генієві. Так, 1899 року в друкарні Михайла Білоуса можна було придбати портрети Тараса Шевченка «на гарнім папері, друковані двома кольорами, один екземпляр коштує 10 крейцерів», а також бланки на листи з портретом поета і з зображенням хати, в якій він народився. Очевидно, такі портрети і бланки видавалися не раз.
У Програмі будівництва маючого будинку «Народний дім в Коломиї» (1892) Михайло Білоус повідомляв, що в цьому закладі повинні бути портрети багатьох діячів України, в тому числі й Тараса