зупинка виробництва або загроза такої зупинки;*

масовий страйк або загроза такого страйку;*

викриття кримінальної або недобросовісної діяльності керівництва підприємства, що загрожує існуванню останнього;*

несподівана втрата секретної комерційної інформації;*

загроза поглинання конкурентами або іншими небажаними особами;*

банкрутство основного постачальника;*

утрата основного споживача або частки ринку.

Майже всі кризові ситуації тісно пов'язані з роботою на ринку та роботою з громадськістю. Наскільки це важливо, можна побачити з того, що тисячі закордонних компаній мають спеціальні кризові підрозділи у складі служби паблік рилейшнз.

Теорія керування кризами передбачає опрацювання таких п'яти етапів:

перший — визначення проблеми, яка може постати перед підприємством;

другий — класифікація проблем за їхньою значущістю для підприємства та його іміджу;

третій — розробка різних стратегічних варіантів припинення

кризи;

четвертий — реалізація програми дій щодо повідомлення підприємством цих стратегічних варіантів громадськості;

п'ятий — утілення в життя реальної програми усунення кризи.

Отже, кризою керують як процесом, що дає можливість бачити цей процес у перспективі та опрацювати можливі варіанти виходу з нього.

Найбільш відповідальним моментом у розробці планів управління кризою є прогнозування й підготовка до кризи. Вона включає такі дії:*

виявлення проблем, які можуть стати кризовими;*

опрацювання відповідною командою (відділом, підрозділом) конкретного плану дій;*

ідентифікація найважливіших у кризові періоди цільових аудиторій і підготовка комунікацій для них;*

визначення центру керування кризою (це може бути головний або регіональний офіс);*

визначення дублерів для антикризової команди, бо хтось може бути відсутнім у потрібний момент;*

моделювання можливих кризових ситуацій;*

підготовка осіб, які спеціально працюватимуть з пресою;*

опрацювання порядку швидкого виклику керівництва в центр керування кризою;*

розробка та передача інструктивних матеріалів керівництву (результати моделювання можливих кризових ситуацій, інструкції щодо контактів з пресою в цей період, списки телефонів менеджерів з управління кризою та членів антикризової команди тощо);*

відповідна підготовка прес-офісу, служб зв'язків з громадськістю, кадрових служб, а також консультантів.

Коли криза вже сталася, команда з управління кризою має зробити такі кроки:*

оприлюднити заяву, яка правдиво висвітлює події, у засобах масової і внутрішньої інформації;*

регулярно надавати інформацію про те, як розвивається ситуація;*

використовувати найефективніші засоби комунікації (електронна пошта, факс, брифінг, радіо тощо) для поширення інформації як назовні, так і всередині підприємства;*

надання достатньої кількості каналів зв'язку для запитів із зовні.

Прогнозуючи можливі кризові ситуації та моделюючи процес розв'язання проблем, які виникають, служба паблік рилейшнз має в такий спосіб мінімізувати втрати підприємства, передовсім все те, що стосується його іміджу. Дуже важливо знайти правильний тон у стосунках із журналістами, їх треба розглядати як доброзичливих союзників, а не як людей, що хочуть нажитися на чужій біді. Перетворення журналістів на ворогів лише ускладнить ситуацію.