Озокерит. Специфікою санаторно-курортного лікування в Українських Карпатах є можливість широкого застосування озокериту. Щорічно Бориславським озокерито-восковим підприємством виробляється близько 700 т цього лікувального матеріалу. Запасів руд Бориславського родовища достатньо для столітнього періоду його експлуатації. Поклади озокериту є також в Івано-Франківській області , в селах Дзвиняч і Старуня.

Озокерит має низьку теплопровідність і велику теплоємкість. При переході із розплавленого стану в твердий стан вивільняє велику кількість тепла, яке лікує цілий ряд хвороб. Можливість багаторазового використання навіть при малій його кількості дозволяє забезпечити лікувальними процедурами багатьох пацієнтів. Озокерит легко транспортується і використовується не тільки санаторно-курортними закладами регіону, але й вивозиться за його межі, реалізується через аптечну мережу.

Кліматолікувальні ресурси. Клімат виступає не тільки як фактор, який сприяє проведенню різних видів відпочинку на відкритому повітрі. Позитивні зміни, які виникають в організмі людини під дією погодних умов, характеризують клімат і як лікувальний фактор. Найбільш цінні в цьому відношенні кліматичні умови приморських і гірських територій. В горах, особливо в захищених хребтами міжгірних котловинах, різкість зміни погоди, яка супроводжується раптовими скачками температури і вологості повітря, швидкості вітру, зменшується. Цей фактор, поряд з чистотою атмосферного повітря і наявності в ньому великої кількості фітонцидів, позитивно діє на хворих туберкульозом, не туберкульозними захворюваннями органів дихання, функціональними захворюваннями нервової і серцево-судинної системи.

До сприятливих для кліматотерапії відносяться без морозні і морозні типи погоди. Середньомісячна і річна кількість днів з сприятливими для проведення кліматолікування умовами в Українських Карпатах свідчать про те, що біокліматичні умови більшості котловин, наприклад зони Верховино-Путильського низькогір’я (Селятинська, Путильська, Яблуницька, Ільці-Верховинська) є сприятливими для відпочинку і лікування в Українських Карпатах і по цьому показнику мало відрізняються від популярних гірських курортів Європи.

Практично всі міста і селища міського типу в карпатському регіоні мають спеціально виділені лісові масиви для відпочинку населення у вихідні дні. Але багатьох людей приваблюють мальовничі гірські ландшафти, які є зоною дальньої рекреації чи місцем проведення довготривалого відпочинку. Рекреаційне використання ландшафтів супроводжується їх активним антропогенним змінам. Якщо на основі якісних і кількісних змін в рослинному покриві рекреаційних територій виділити п’ять стадій рекреаційної дигресії (1- корінні непорушені, 2- мало порушені, 3- помірно порушені, 4- сильно порушені, 5- деградовані рослинні групи), то межу стійкого стану корінних фітоценозів можна провести між 3-4 ою стадіями. На 4- й стадії ще зберігаються потенціальні можливості відновлення, а на 5-й спостерігається повне розбалансування фітоценозів.

Темпи й рівень рекреаційної дигресії безпосередньо залежать від рекреаційних навантажень на території, тобто від кількості рекреантів, які одночасно перебувають на одиниці площі. Недопустимі навантаження навіть в короткий термін ведуть до деградації рослинного покриву. Як показали розрахунки, на території Українських Карпат умовно допустимі рекреаційні навантаження на лісові ландшафти треба враховувати в середньому 3,5 (широколистяні ліси)- 2,4 (ялинові ліси) рекреанта на 1 га.

Особлива рекреаційна роль Українських Карпат визначається поєднанням тут сприятливих ресурсних факторів для організації зимового відпочинку, туризму і гірськолижного спорту. Можливість гірськолижного освоєння території забезпечують задовільні по довжині, крутизні і конфігурації схили Сколівських Бескид, Полонинського і Водороздільного хребтів. Особливо інтенсивно в наш час освоюються гірськолижні зони (Славськ, Яблуниця, Ясиня, Рахів, Ворохта, Верховина), в яких розміщено більше 40 підйомників і канатних доріг. [11]

Враховуючи все більшу популярність зимового відпочинку в горах, розпочинається справжній бум на будівництво і облаштування гірськолижних полів, установки підйомників, освоєння нових місць, які є водночас безпечними і придатними для гірськолижного туризму і відпочинку, розвиток інфраструктури рекреаційних зон.

Кліматичні ресурси туризму і відпочинку. Якість кліматичних умов з точки зору рекреації полягає в степені їх сприятливості для відпочинку на відкритому повітрі. Тільки комфортні кліматичні умови можуть викликати позитивні зміни в організмі людини. Їх основними показниками є протяжність комфортного періоду і процент днів з сприятливими типами погоди за цей період. В Прикарпатті за рік в середньому спостерігається 140 таких днів,, в Закарпатті їх на 8-10% більше, а в гірських районах на 20-50% менше.. середньомісячні показники кількості сприятливих для рекреаційних занять днів дозволяють вирахувати протяжність літнього рекреаційного періоду, включаючи в нього ті місяці, в які ймовірна кількість днів з сприятливими типами погоди складає 50%;. В Прикарпатті цей період триває 5 місяців (травень-вересень), в середньогір’ї- 3 місяці (червень-серпень), в між гірських котловинах, де кількість днів зі швидкістю вітру, яка перевищує 6 м/с не багато(гігієністи таку швидкість вважають найбільш сприятливою для відпочинку на відкритому повітрі) близько 4 місяці (червень – вересень), в Закарпатті – до 6 місяців (травень – жовтень).

Ряд метеорологічних факторів навіть при приємному тепло відчутті обмежує рекреаційну діяльність. Найбільш значними з них в Українських Карпатах є атмосферні опади. Процент днів з інтенсивними (5 мм за добу і більше) опадами в літній період в гірських районах значний (Руська Мокра – 26%, Славське – 23%), в передгір’ях їх менше (Мор шин – 18%, Ужгород – 15%). Зимовий рекреаційний період в Українських Карпатах триває від 3-5 місяців в низькогірній зоні до 6 місяців і більше у високогір’ї. Повторюваність сприятливих типів погоди в цей період складає біля 70 %.

Соціально-економічні