рекреаційні ресурси. До цих ресурсів належать культурні об’єкти, пам’ятки архітектури, історії, археологічні стоянки, етнографічні музеї, місця, пов’язані з життям, перебуванням видатних вчених, письменників, акторів, політичних діячів. Це міста-музеї Львів, Чернівці, Коломия, Косів, Ужгород, Мукачево, Хуст та багато інших населених пунктів.
3. Сучасний рівень розвитку, структура та характеристика територіально-рекреаційного комплексу Карпат.
Карпатський регіон є індустріально-аграрним районом України, в структурі господарства якого домінуюче місце займає промисловість. Сьогодні вона переживає глибоку кризу, вихід з якої в першу чергу пов’язується з її корінною структурною перебудовою. Саме в контексті політики структурної трансформації господарства регіону і треба розглядати майбутнє рекреації. І навпаки: сучасна промислова політика в регіоні має бути зорієнтована на те, що незабаром на регіональному ринку появиться конкурентноспроможний сусід – рекреаційна індустрія.
На даний час рекреаційна місткість ландшафтів складає:: зимою –3,9 млн. чол., літом –1,7 млн. чол. Протягом року Карпатський курортно-рекреаційний район може приймати 8 млн. туристів і відпочиваючих та 12 млн. екскурсантів та туристів вихідного дня. Для порівняння Альпійський регіон площею 180 тис. км кв. щорічно приймає 40 млн. відпочиваючих і туристів. та понад 60 млн. туристів, що здійснюють в Альпи одноденні поїздки.
В Карпатах функціонує немалий рекреаційний фонд, який відповідає сьогоднішнім реальним потребам. Сьогодні в регіоні є понад 600 рекреаційних об’єктів загальною місткістю більш як 82 тис. місць. Це – 1,5 місця на 1км2, що в 13 разів менше, ніж в Татрах, або 13 місць на 1тис. чол., що в 6 разів менше, ніж в Татрах.
В основу формування курортно-оздоровчих утворень Українських Карпат як курортно-рекреаційного регіону повинна бути покладена єдина система. В числі основних курортно-територіальних одиниць для гірських умов Карпат пропонуються курортно-рекреаційні райони і курортні комплекси. Курортний комплекс (КК) включає низку лікувально-оздоровчих закладів, об’єднаних єдиною системою лікування та відпочинку з однотипною інфраструктурою. Наприклад, Квасівський комплекс, який має тільки два аналоги в світі, створений на базі миш’яковистої мінеральної води (Гірсько-Тисянське родовище). До його складу входить відомий санаторій “Гірська Тиса”.
Курортно-рекреаційні райони (КРР) в гірських умовах Карпат формуються у вигляді систем взаємопов’язаних елементів території: населених пунктів, курортних комплексів та установ, штучних водойм, гребель та інш., а також природних ландшафтів, які входять органічно до території району та використовуються для створення курортного середовища.
Для нових територій, котрі тільки освоюються, найбільш перспективним є курортно-рекреаційний район, який формується як агломерація курортних комплексів і населених пунктів. Прикладом може бути Воловецько-Міжгірський район у Закарпатті. В ньому об’єднані між собою курортні комплекси та селище міського типу Міжгір’я (яке є культурним та адміністративним центром району) утворюють єдиний організм.
Територія курортно-рекреаційного району в основному визначається зосередженням курортно-бальнеологічних ресурсів, перш за все родовищ лікувальних мінеральних вод. Обмежують територію району перешкоди – природні (круті, недоступні для освоєння схили гірських хребтів, порожисті річки та інш.) і штучні (дороги, дамби та інш.). Межі КРР можуть бути зв’язані з адміністративним поділом областей та районів. При розміщенні навкруги існуючого населеного пункту (місто, селище) курортних комплексів межі КРР визначаються максимальними радіусами трудових поїздок з цього пункту в крайні точки використання праці в межах 30-ти хвилинної доступності. В гірських умовах на межі КРР впливає трасування транспортних ліній і туристичних маршрутів – не тільки поздовжніх, які прокладаються долинами рік, а й поперечних (відгалуження доріг, вертикальні зв’язки та інш.).
Курортно-рекреаційні райони виділяють як окремі територіальні утворення, або входять (в переважній більшості) до складу курортно-рекреаційних місцевостей. Основу розвитку курортно-рекреаційних місцевостей, чи зон, становлять їх природні і соціально-економічні рекреаційні ресурси. Наприклад, розподіл відпочиваючих в горах залежить від висоти місцевості над рівнем моря, пересіченості території (перепаду висот), місцевих особливостей клімату, наявності мінеральних джерел, що визначає форми відпочинку і лікування.
На території Українських Карпат можна виділити вісім основних курортно-рекреаційних місцевостей (зон): Великоберезнянська, Ужгород-Мукачево-Свалявська, Берегове-Виноградівська, Сколе-Славська, Хустська, Рахівсько-Яремчанська, Косівсько-Путильська, Чернівецька. – і п’ять основних курортно-рекреаційних районів: Мізунський, Верхньодністровський, Трускавецько-Моршинський, Воловецько-Міжгірський, Усть-Чорнянський. [6]
При вкрай несприятливій загально екологічній ситуації Карпатський регіон включає території, що на геоекологічній карті України визначаються як умовно чисті та помірно забруднені. Одним з характерних для Карпат антропогенних навантажень є рекреаційне. Інтегральним показником, що характеризує антропогенне рекреаційне навантаження на природний ландшафт є величина їх рекреаційної місткості. Для виділення курортно-рекреаційних місцевостей і районів разова місткість при екологічно-допустимих навантаженнях оцінюється в літній період в межах 3740-3860 тис. осіб, в зимовий – відповідно – 1640 –1780 тис. осіб.
Для екологічно-сталого розвитку регіону, створення найповнішої гармонії природи і людини, розвитку масового відпочинку важливе значення має розміщення курортно-рекреаційних об’єктів і трасування туристських маршрутів. При цьому враховуються як природні (компонентні і ландшафтні) передумови Українських Карпат, так і соціально-економічні (історико-культурні, архітектурні, етнографічні) об’єкти рекреації, яких в районі налічується до 700.
Великий вплив на розміщення лікувально-оздоровчих закладів і курортних комплексів в гірських умовах справляє характер існуючих транспортних зв’язків. З метою ефективного розвитку рекреації в регіоні слід враховувати особливості доставки потоків відпочиваючих з вузлових станцій в оздоровчі заклади. В Українських Карпатах основним видом магістрального транспорту є залізничний з відносно великими станціями в Ужгороді, Воловці, Рахові, Яремчі, Мукачеві, Сваляві. Основним транспортним засобом, який безпосередньо перевозить людей на курортно-рекреаційний об’єкт (КРО), є автобус. Мережа автомобільних шляхів в Карпатах порівняно густа і зв’язує майже всі пункти.
При розміщенні КРО в гірських районах враховується характер існуючої системи розселення і виробничих зв’язків. При