Міра освоєння регіону певним чином залежить від рекреаційної політики по відношенню до туризму. При підтримці його місцевими та державними органами влади та при встановленні економічного сприяння для інвестицій до туристської галузі варто сподіватися на його значний розвиток.

В якості прикладу щодо економічного ефекту від рекреаційної діяльності можна привести такі дані. Так, із початку втілення (червень 1999 року) проекту “TASIS “ підтримка місцевого розвитку та туризму Карпатського регіону”, в якому однією із найголовніших передумов розвитку туризму є розвиток сільського туризму в гірських районах та навчання туроператорів, прибуток від цієї галузі збільшився в 2,1 рази (з 24,2 млн. грн.. до 50,9 млн. грн..), а відвідуваність регіону досягла 386 тис. чол.. в рік. Крім того, якраз Карпатський регіон є родоначальником розвитку сільського зеленого туризму, до якого з кожним роком залучається все більша кількість населення та територій нашої країни. [2]

Важливим напрямом розвитку туризму в гірських районах є екологічний туризм. Головною причиною підвищення інтересу до екологічного туризму стає зростаюче погіршення якості навколишнього середовища. І, оскільки тенденція урбанізації та забруднення природних територій збільшується, буде зростати інтерес до нього.

У формуванні туристських маршрутів, зокрема в гірських районах, організатори повинні максимально враховувати та дотримуватися традицій і звичаїв місцевого населення, оскільки туризм, особливо міжнародний, приносить не лише певні здобутки, але й втрати.

Щоб завадити прояву таких негативних тенденцій варто проводити чітку державну політику розвитку туризму. Важливість її проведення проявляється з політичних, економічних, екологічних та соціальних факторів.

Для ефективного розвитку індустрії туризму, потрібно враховувати галузеві та територіальні принципи комплексотворення:

раціонального та комплексного розміщення виробництва;

збалансованості та пропорційності;

територіального поділу праці;

обмеженого централізму, що передбачає поєднання інтересів країни та її регіонів;

варіантності та етапності, який враховує можливості взаємозаміни при використанні ресурсів і етапність у досягненні цілей.

Для подальшого розвитку туризму в Карпатському регіоні варте уваги налагодження зв’язків з туристськими підприємствами інших регіонів та держав світу, обмін промисловою продукцією для туристської діяльності, видання краєзнавчої, рекламно-інформаційної літератури із популяризації туристських маршрутів та культурної спадщини краю, створення туристичних і екскурсійних маршрутів різної спеціалізації, впорядкування туристичних об’єктів та реставрацію культурно-історичних пам’яток, залучення зарубіжних та вітчизняних інвесторів для ремонту та будівництва об’єктів інфраструктурного забезпечення і індустрії туризму і всього господарства регіону, проведення туристських ярмарок, конференцій. Крім того, варте уваги промислове налагодження випуску туристського та спортивного спорядження, взуття, одягу.

Туризм в Карпатах потребує комплексного ґрунтовного дослідження ресурсного потенціалу регіону на основі якого визначення пріоритетних напрямків розвитку туризму та рекреації. А також розробка регіональної туристської програми, про яку вже давно йдуть розмови, адже в рамках регіонального рекреаційного комплексу можливе вирішення найоптимальніших варіантів транспортного забезпечення, підготовки кадрів, забезпечення продуктами харчування, створення комплексних туристичних маршрутів, які б у всеохоплюючому вигляді представляли цей неповторний регіон.

Висновки

За останні десятиліття рекреація стала однією із провідних галузей світової економіки, яка окрім соціально-економічного, має важливе лікувально-оздоровче, природоохоронне, освітньо-виховне та політичне значення.

Туризм, зокрема, в різних його проявах став частиною стилю життя більш як третини людства і участь у туристичній діяльності можна розглядати як складову якості суспільного становища. Проте, розвиток туристичної індустрії в Україні спрямований головним чином на вивіз туристів за кордон, що реально означає втрату капіталу для держави та подальше ускладнення сучасної соціально-економічної ситуації в державі.

Українські Карпати завдяки своїй доступності, мікроклімату, наявності збережених природних ландшафтів, своєрідній та оригінальній культурній спадщині створюють передумови для розвитоку “Зеленого туризму” і створення відповідної інфраструктури.

У зв’язку з цим важливим завданням економічної та географічної наук на сьогодні є проведення комплексних досліджень, основою яких є вирішення проблем освоєння нових рекреаційних територій, відновлення старих і стимулювання діяльності нині існуючих рекреаційних об’єктів, підняття престижу внутрішнього та міжнародного в’їздного туризму.

Список використаної літератури

Ващенко Н.П. Рекреаційний комплекс України: Конспект лекцій. –К.: КДТУ 1998.

В.Цибух “Туризм в Україні” // “Економіст”, 2000, №6.

Географічна енциклопедія України. – К.: Укр. рад. енцикл. – 1990.

Гетьман В.І. Курортно-рекреаційні системи Українських Карпат. Український географічний журнал, 1999, №3.

Карпатский рекреационный комплекс. Под. ред. Долишнего М.И.. – К.: Наукова думка, 1984.

Крачило Н.П. География туризма. –М.: Высшая школа, 1997.

Розвиток туризму в України: Проблеми і перспективи: Зб. наук. ст. –

К.,