2. Крывко Т.А. Гуманистические ценности в современном образовании // Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ ст.: орієнтири та напрямки сучасної освіти: Матеріали ІІ Міжнарод. наук.-практ. конф. [2-5 жовтня 2005 р.], м.Луганськ. – Частина 3. – Луганськ: Альма-матер, 2005. – С.31-41.

3. Левчак К.І., Химинець О.В. Проблема формування ціннісних орієнтацій молоді. // Збірник наукових праць Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України. Проблеми загальної та педагогічної психології. – Т.VIII. – вип.1. – К.,2006. – С.196-203.

4. Петракова Т.И. Гуманистические ценности образования в процессе духовно-нравственного воспитания подростков: Автореф.дис. … канд.пед.наук: 13.00.01 / МГОПУ им. М.А.Шолохова. – М., 1997.

5. Скрябіна Т.О. Динаміка інновацій у соціокультурному просторі // Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ ст.: орієнтири та напрямки сучасної освіти: Матеріали ІІ Міжнарод.наук.-практ.конф. [2-5 жовтня 2005 р.], м.Луганськ. – Ч.3. – Луганськ: Альма-матер, 2005. – С.101-109.

6. Шайгородський Ю. Ціннісний конструкт міжкультурної комунікації // http:// www. politik.org.ua\vid\magcontent.php3?m=8&n=23&c=255

Глобалізація і етнокультурні цінності української освіти

У статті розглядаються методологічні й організаційно-педагогічні підходи по вдосконаленню змісту національної освіти шляхом впровадження етнокультурних і еко-етичних цінностей українського народу. Окреслено проблеми і завдання політичного, соціокультурного, педагогічного характеру, які потребують вирішення, зокрема й у зв’язку з інтеграційними процесами, входженням України в європейський освітній простір.

Ключові слова: національна освіта, інтеграційні процеси, етнокультурні та еко-етичні цінності.

Methodological and organizationally pedagogical approaches on improvements of national education by introduction ethno cultural and eco-ethnical values of Ukrainian people are considered in the article. Problems and tasks of political, sociocultural, pedagogical character, which have to be settled, in connection with integration processes, entering Ukraine to European educational space, are disclosed here.

Key words: national education, integration processes, ethno cultural and eco-ethnical values.

Глобалізація і етнокультурні цінності української освіти

Якщо порівнювати проблеми, цінності, світогляд нинішнього часу і епохи попередніх століть, побачимо суттєву різницю. Загальні теми ноосфери, розвитку всесвіту, футурології, екології, соціальної гармонії, безпеки, як і багато інших, розглядаються в контексті універсальних завдань. Сучасне суспільство, яке йменують “постіндустріальним”, “інформаційним”, “глобальним” чи “техногенним”, потребує дедалі більш консолідованих зусиль, ресурсів, адекватних дій на зростаючі виклики, без чого людське буття стає проблематичним. Такі тенденції стають усталеними і торкаються будь-яких країн, незалежно від їхнього статусу у світовій ієрархії політичного, економічного, соціально-культурного розвитку.
Зрозуміло, що глобальні процеси, які часто свідомо регулюються, є закономірною необхідністю, оскільки вони зумовлені виживанням Людини. Вони вимагатимуть на близьку й далеку перспективу єдності, толерантності, порозуміння, мобільності обміну ідеями. Тим більше, що глобалізація характеризується нерівномірністю, несправедливістю розподілу благ і багатств, протистоянням політичного, культурного, цивілізаційного характеру. Про це свідчить і той факт, що вже після закінчення “холодної війни” у світі відбулося майже шість десятків воєн. Світ і надалі супроводжуватимуть конфлікти й протистояння, і їх, на жаль, не уникнути, хоча й необхідно мінімізовувати.
Держави й нації мусять активізувати свої потенціали для стабілізації як планетарної, так і внутрішньої суспільної ситуації, використовуючи різноманітні ідеологічні, наукові, політичні, економічні, соціальні, релігійні, міжнародні інституції. Серед впливових чинників, що формують суспільну свідомість, громадянську культуру, соціально-економічний прогрес, найбільш значущим лишається освіта. Саме вона здатна успішно синтезувати універсальні національні базові цінності, особистісні інтереси людини, поєднуючи глобальний і етнокультурний виміри цивілізаційного розвитку. Аналіз показує, що модернізація сучасної освіти, побудова нових концепцій і технологій перебуває під впливом цієї парадигми. До витворення її змістової бази пряме відношення мають як національні держави, так і транснаціональні корпорації чи суспільно-громадські інституції.
Очевидно, у ХХІ ст. національні держави поступово втрачатимуть монополію на дуже важливі функції, які ними виконувалися ще недавно у сферах політики, економіки, військової справи, інформації тощо. Але за цих умов не менш помітною тенденцією, особливо на рівні розвинутих країн, є наростаюча активність щодо збереження і розвитку власної ідентичності, етнокультурних цінностей, національної традиції, історії. Попри глобалізацію, світ залишатиметься багатоманітним, а плюралізм, полі- культурність, терпимість посилюватимуть своє звучання, оскільки існуватиме й розвиватиметься система етнокультурних автономних елементів. Проблема полягає не в дискусіях щодо існування теорії етнокультурного плюралізму, а в спроможності на рівні суспільної практики зреалізувати засади рівності етносів. Конфлікти стають неминучими, коли одна етнічна група намагається формувати протилежні бажання, точки зору, погляди всупереч іншим. Один із зарубіжних дослідників даної проблематики – Л. Менанд – зазначає, що виною багатьох великих європейських націй було те, що вони в примусовому порядку нав’язували малим народам свою культуру. Ці прояви культурного імперіалізму є дуже небезпечними, не говорячи про їхню негуманність, оскільки результатом є нищення національної і особистої гідності, і цілі народи стають або агресивними, або депресивними, через те що відбувається безперервне бачення себе чужими очима, тоді світ дивиться на тебе із зверхністю ?1, 163?.
В етнокультурній політиці, яка значною мірою утверджується, насамперед, в освітній сфері, слід зважати на дотримання принципу культоровідповідності, усвідомлюючи (за словами відомого педагога Дьюї) важливість рівноцінності іншого і те, що «ні Англія, ні нова Англія, ні пуритани, ні лицарі, ні тевтони, ні слов’яни не можуть внести в широке полотно симфонії більше однієї ноти..." ?1, 162?. Адже дух, культура кожного народу народжує свою мелодію, кожний інструмент володіє власною тональністю ?1, 162?.
Такі культурологічні підходи західних просвітителів перегукуються з прогресивною українською педагогічною, філософською і політичною науковою думкою. Ф. Прокопович, наводячи сентенції мудреців світу, згадував вислів римського історика Курція (автора “Історії Олександра Македонського”): “найміцніша дружба – між рівними” ?2, 437?.
Україна,