Слід істотно поглибити й модернізувати економічне мислення в суспільстві, надати можливість молодим людям усвідомити реалії цивілізованих економічних відносин ХХІ століття.

Економічне мислення нині заполонило життя людини у світі. Економічний вимір є закономірним породженням розвитку європейського капіталізму. Але не як експлуататорського ладу, який несе в собі всі жахи тоталітаризму, знущання тощо. Такий образ донині залишається у свідомості багатьох представників старшого покоління, вихованого в умовах «боротьби двох систем». Швидше за все, більшість їх уже не відмовиться від такого стереотипу.

Більш молоде покоління, на якому лежить фактична відповідальність за долю країни, значною мірою перебуває в невизначеності, оскільки політична боротьба, яка не вщухає, все ще спрямована проти багатства й олігархів, котрі уособлюють капіталізм. Крім того, у багатьох лекційних курсах, журнальних і газетних публікаціях можна натрапити на твердження про «антагоністичні суперечності», властиві капіталістичному ладу, і звичайно, про далеко не оптимістичні наслідки цього для людини.

Ринкова економіка, на фундаментальних засадах якої побудоване сучасне суспільство, — це не просто товарне обмінно-оцінювальне господарство. А господарство, орієнтоване на прибуток, на приріст грошей. Метою господарювання стає насамперед виробництво матеріальних благ завдяки активності людини, її сутнісних сил. Гроші, а одночасно й вартість, виходять на перший план, саме вони тепер ведуть господарство, а не лише його опосередковують. Економічна детермінація буття, здійснена вульгаризованим марксизмом, перетвореним в ідеологію, насправді спотворювала сутність самого капіталізму. Виділяючи лише його суперечності, вона одночасно перетворювала людину в пряму залежність від матеріальних чинників. Можна стверджувати: більшість негараздів, які є в Україні, виникають саме завдяки стереотипам, які все ще існують у свідомості.

Різноманітні зміни, що вимагають ціннісних корекцій в освітньо-виховному процесі, відбуваються у взаємовідносинах людини і держави, людини і світу, держави і світу. Обумовлені вони насамперед глобалізацією, хоча нею далеко не вичерпуються. До того ж сутність самої глобалізації не завжди трактується адекватно. Часто її зводять лише до зближення народів, до створення дедалі більш єдиного економічного простору, інформаційного середовища і т. п. Але, поряд із цим, глобалізація означає загострення конкуренції між державами-націями, набуття нею глобальних масштабів, поширення не тільки на економіку, а й на інші сфери життєдіяльності країн. Тому для кожної країни багато важать згуртування громадян, найбільш повне усвідомлення справжніх національних інтересів у кожній сфері життєдіяльності і їх послідовне відстоювання у конкурентних відносинах із іншими державами. Це особливо важливо для України як держави, що стала самостійним суб’єктом геополітики недавно, коли світ уже був поділений на зони впливів традиційними геополітичними країнами-гравцями.

Тому в умовах глобалізації громадянська єдність, національне згуртування, а отже – патріотичне виховання молоді не тільки не втрачають актуальності, а навпаки — є завданням, справді стратегічним за своїм значенням. Патріотичне виховання не тільки важливе для формування почуттів приналежності до нації, держави, а й має суто прикладний характер, бо веде до національного згуртування, а отже – до ефективнішого відстоювання національних інтересів у відносинах із іншими державами, що надзвичайно актуально (досить згадати сумнівний досвід перемовин із Росією щодо постачання газу), і, врешті-решт, до заможнішого життя громадян.

Але й розуміння патріотизму на початку ХХІ століття вирізняється певними особливостями. Як ніколи раніше, воно передбачає не тільки любов до свого народу, а й повагу до інших, пошанування кожної людини, незалежно від її національності та громадянства. І це слід робити не тільки через гуманізм. Ми живемо в цілісному світі, який перейшов своєрідну межу — з появою ядерної зброї і глобальних екологічних проблем набув здатності до самознищення. І саме від відносин між народами, державами і конкретними людьми залежатиме існування самого людства, не кажучи вже про характер цивілізації.

Одне слово, аби підготувати людину до життя в нинішньому столітті, слід сповна усвідомити сутність змін, які привносить новий час, зорієнтувати суспільство і державу на свідоме, послідовне й динамічне їх сприйняття. Це завдання всього суспільства, а особливо ж освіти. Від здатності української освіти дати гідну відповідь на виклики ХХІ століття залежатимуть долі мільйонів поки що маленьких українців, та й, власне, майбутнє самої України.

Коментарі до даного документу

uareferat.com/ukr/analytics/3399/ - 56k - –

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про освіту

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 34, ст.451 )

( Вводиться в дію Постановою ВР

N 1144-ХІІ ( 1144-12 ) від 04.06.91, ВВР, 1991, N 34, ст.452 )

( Із змінами, внесеними згідно з Декретами

N 12-92 від 26.12.92, ВВР, 1993, N 10, ст. 76

N 23-92 від 31.12.92, ВВР, 1993, N 11, ст. 93

Законами

N 3180-ХІІ ( 3180-12 ) від 05.05.93, ВВР, 1993, N 26, ст.277

N 69/94-ВР від 30.06.94, ВВР, 1994, N 29, ст.258

N 183/94-ВР від 23.09.94, ВВР, 1994, N 41, ст.376

N 200/94-ВР від 13.10.94, ВВР, 1994, N 45, ст.404

N 498/95-ВР від 22.12.95, ВВР, 1996, N 3, ст. 11

N 96/96-ВР від 22.03.96, ВВР, 1996, N 16, ст. 71 )

( В редакції Закону N 100/96-ВР від 23.03.96,

ВВР, 1996, N 21, ст. 84 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 608/96-ВР від 17.12.96, ВВР, 1997, N 8, ст. 62

N 178-ХІV ( 178-14 ) від 14.10.98, ВВР, 1998, N 48, ст.294 )

( Додатково див. Закон

N 2120-ІІІ ( 2120-14 ) від 07.12.2000, ВВР, 2001, N 2-3, ст.10 )

( Із змінами, внесеними