Основну роль у підвищенні загальної і правової культури людини відіграє система освіти, зокрема освіта в галузі прав людини. Її головною метою є виховання самоповаги, громадянської відповідальності, усвідомлення прав і свобод іншого.

Реальне утвердження прав людини можливе лише через розгалужену інфраструктуру громадянського суспільства. Дивні публікації глави адміністрації Президента України В.Литвина засвідчують, що нинішній владі не подобається громадянське суспільство. Тож у подальшому розвитку своїх можливостей останнє повинне сподіватися насамперед на свою внутрішню потенційну енергію, у втіленні якої не останню роль покликана відігравати система соціально-гуманітарної освіти.

Завершуючи намагання осягнути ціннісну основу сучасного розвитку в контексті освітніх завдань, зауважимо наступне. Ця проблема має хвилювати кожного вчителя-гуманітарія. Разом з тим – це проблема загальнодержавна. Бо, якщо індивідуальне та суспільне самоусвідомлення не потрібне державі, тоді, як мовить Йоган Гейзінга, навіщо їй запрягати мислителів попереду або позаду своєї тріумфальної колісниці? Якщо знання державі не потрібні, тоді їй достатньо шлюбного ложа, заступа і форменного картуза.            Сьогоднішній Україні цього вже замало. Відтак, лише за умови безперервної співтворчості на рівні держави і окремих громадян ми з повним правом зможемо повторити слідом за Фрідріхом Ніцше, що нинішній світ обертається не довкола творців нового галасу, а довкола творців нових цінностей.

Інтерв'ю Григорія Калетніка в газеті "Погляд"

- Дату розмови з народним депутатом від Партії регіонів Григорієм Калетніком уточнюємо лише тому, що події на політичному Олімпі можуть мати досить стрімкий розвиток. У понеділок, тридцять першого липня ц.р., коли відбувалася наша розмова, народний депутат прогнозував, що до кінця тижня ми, нарешті, можемо мати нового Прем'єра. Він, згідно з Конституцією, приступить до формування Уряду (нагадаємо, Президент Віктор Ющенко не раз наголошував, що у нього є час назвати претендента на главу Уряду до 2 серпня).

Якщо так станеться, - каже народний депутат, - суспільство отримає імпульс стабільності. Бо всі ті негаразди, що відбуваються у столиці, передаються в регіони і розділяють людей. В разі неподання, за пропозиції коаліції, кандидатури на посаду Прем'єр-міністра Віктора Януковича, Президент вийде за рамки своїх повноважень, оскільки Конституція не передбачає погодження кандидатури, а в ній чітко прописано внесення визначеної кандидатури Прем'єр-міністра.

ПРО РОЗПУСК ПАРЛАМЕНТУ

- А якщо події розвиватимуться за іншим сценарієм і Президент таки прийме рішення про розпуск ВР?
- Для дострокових виборів нині нема жодних підстав, - переконаний Г.Калетнік. - У парламенті сформована депутатська більшість. До того ж, переконлива за чисельністю: у ній не 226 парламентаріїв, як це передбачено Конституцією, а 244. Парламент працює і демонструє ефективну роботу. Обрано голову ВР і першого заступника. Депутати у встановлені терміни подали кандидатуру на Прем'єр-міністра. У нас, зрештою, є потужна опозиція. І добре, що вона є. Коаліційна більшість готова взяти на себе відповідальність і обов'язок за поліпшення соціально-економічної ситуації в державі, щоб кожна людина відчула на собі позитивні зрушення у своєму житті, щоб уже припинилися нинішні негаразди. Тобто у нас є всі підстави для подальшої плідної роботи. Інших підстав - йти на дострокові вибори я особисто не бачу.

Втім, навіть це не лякає регіоналів. Усі прогнози і соціологічні дослідження вказують на те, що наша політична сила знову буде на першому місці. Одні дослідники прогнозують результат 36%, інші - 40%. Передбачають, що партія, яка посяде друге місце у дострокових перегонах, відставатиме щонайменше на 15%. Але чи виграє від такого перебігу подій держава? Відповідь: нехай задумається над цим запитанням кожен з нас. Я вважаю, що навіть подальше затягування існуючої ситуації йде на шкоду людям, а ще одні вибори тим більше.

Нові вибори - близько мільярда доларів чистого доходу для України

[10.04.2007 13:40]

Економіка дострокових виборів в Україні


Дострокові парламентські вибори - це рядова подія для всіх розвинених (і не дуже) країн на всіх континентах, а особливо в Європі. Причини бувають різні. Так, в Італії протягом близько двадцяти років парламент регулярно розпускали і вибирали. Весь цей час в боротьбі за владу італійська мафія «здавала» гроші на підкуп депутатів і депутатських місць, поки остаточно не «вибилася з грошей» і втратила впливовість. І як результат зараз боси мафії сидять не в парламенті. Обстановка в країні нормалізувалася.

Але це Італія, багата країна, яка може собі дозволити часті перевибори. А що ж Україна? Давайте поміркуємо неупереджено і аполітично.

1. Витрати - 100 мільйонів доларів. З різних джерел ми знаємо, що дострокові вибори коштуватимуть від 340 млн. грн. (Ярослав Давидович) до 700 млн. грн. (Микола Азаров). Можна припустити, що реальною буде середня цифра - близько 500 млн. грн., або 100 млн. доларів. Ці гроші сяк-так контролюються і в основному залишаються в Україні.

2. Доходи - один мільярд доларів. На відміну від Італії Україна має вельми зацікавлених зовнішніх спонсорів. Так, за різними оцінками, Москва кожного разу витрачає на наші вибори від 500 млн. до одного мільярда доларів під зобов`язання однієї зі сторін. Аналогічно чинить і Захід, хоча, за оцінками експертів, не так щедро. Спонсор, що програв вибори, гроші втрачає. Той, хто виграв чекає від переможця розрахунку за зобов`язаннями. А при дострокових виборах обидва не тільки дістають дулю, але й будуть вимушені знову «здавати» гроші, щоб не віддати перевагу суперникові в майбутньому.

Сумарно маємо близько мільярда доларів чистого доходу для України. Очевидно, що як мінімум половина цієї суми