Для досягнення якісної освіти корективи слід внести і в таку важливу сферу, як формування системи цінностей особистості. Освіта має готувати по-сучасному ціннісно орієнтовану особистість. Формування не адекватних часові цінностей стриножує людину, викривляє її життєвий шлях й істотно знижує, а то й узагалі перекреслює самореалізацію. Сучасна людина має усвідомлювати себе громадянином не лише своєї країни, а й цілісного, дедалі більш взаємопов'язаного світу. Тому він має сприйняти загальнолюдські цінності, жити і діяти на підставі конструктивізму і позитивного, поважного ставлення до іншого, відмінного від особистого і національного. Аби підготувати його до життя в нинішньому столітті, слід сповна усвідомити сутність змін, які привносить новий час. Від здатності освіти дати гідну відповідь на виклики ХХІ століття залежатимуть долі мільйонів поки що маленьких українців та й, власне, майбутнє нашої країни.

На семінарі підкреслювалося, що дискусії, які точаться в суспільстві навколо освітніх проблем, у кінцевому рахунку виходять на проблему якості освіти в її практичному розумінні: як дітей навчають і виховують у школі; наскільки якісними є нові підручники; чи відповідають умови навчання сучасним вимогам до професійної компетенції фахівця; наскільки результати навчання збігаються з очікуваннями? Тобто з площини теоретичних узагальнень проблема дедалі частіше переходить у площину її практичної реалізації. На жаль, процес переводу загальних цілей освіти, декларованих Національною доктриною розвитку освіти і законодавством про освіту, на рівень педагогічної конкретизації не набув належної динаміки.

Якість освіти є категорією, що за своєю сутністю відображає різні аспекти освітнього процесу - філософські, соціальні, педагогічні, політико-правові, демографічні, економічні тощо. Це поняття поєднує властивості й характеристики освітнього процесу та його результату, які спроможні задовольняти освітні потреби всіх суб'єктів навчально-виховного процесу, - учнів і студентів, їхніх батьків, викладачів, роботодавців, управлінців, тобто суспільство в цілому.

Тому соціально-психологічний контекст проблеми якості освіти, тобто групові уявлення педагогів, учнівської та студентської молоді, батьківського загалу, слід враховувати в розбудові системи управління освітою. Опитування різних категорій учасників навчально-виховного процесу, проведене Інститутом соціальної і політичної психології АПН України, показало, що більшість з них має чіткі уявлення про якість освіти і визначає її таким чином: розвиток учня (студента) як самодостатньої особистості, сформованість його світогляду, моральних переконань (40,3 %); зв'язок знань із життям, здатність застосовувати їх на практиці (37,9 %); високий рівень одержаних знань (31,9 %); позитивна мотивація до навчання, готовність учня (студента) навчатися протягом усього життя (28,8 %); реалізація оздоровчої функції освіти (25,7); оснащеність навчальних закладів сучасними, передусім комп'ютерними, засобами навчання (23,9 %); якість управління освітніми процесами з боку державних органів освіти (16,1 %) тощо.

Сучасний контекст обговорення оцінювання якості шкільної освіти грунтується на актуальних досягненнях учнів, результатах їхньої навчальної діяльності. Але соціальний і життєвий досвід показує: якість шкільних здобутків відбивається на професійних і життєвих успіхах випускників опосередковано. Вони тісно корелюють із якістю залишкових знань і сформованістю мотивацій та цінностей людини, які практично неможливо відстежити і виміряти на відстані часу. Тому у визначенні й оцінюванні якості шкільної освіти конче потрібне теоретичне обгрунтування тієї сукупності якостей, які мають бути об'єктом контролю й оцінювання на внутрішньошкільному рівні. Концептуально це окреслює новий підхід до розуміння якості освіти як інтегрального результату багатьох чинників, а також вияву рівня досягнень учнів у контексті всіх складових, які є особистісно й суспільно значущими. Сучасні виміри шкільної освіти: відкритість, варіативність, діалогічність, компетентність, державно-громадська оцінка відповідності досягнень нормативним вимогам, соціальним і особистісним очікуванням.

Шкільному змісту належить системоутворююча роль у досягненні якості навчальних результатів. Його систематичне оновлення має відбуватися на засадах гуманізації, диференціації, інтеграції. Не менш важливим є кваліфіковане запровадження компетентнісного підходу до визначення державних вимог до обов'язкових результатів навчання. Такий підхід дасть змогу збагатити зміст шкільної освіти діяльнісним компонентом, посилити його практичну спрямованість, особистісну значущість для учнів. Щоб проектувати й управляти досягненням якісно нових результатів шкільної освіти, процесом переходу до масового моніторингу якості навчальних досягнень, треба насамперед домогтись чіткого структурування результатів навчання на рівні предметних, міжпредметних, ключових компетентностей. Це дасть можливість науково обгрунтувати вибір об'єкту моніторингу, створити банки предметних тестів, критеріїв і показників якості їх виконання.

Вченими АПН України виділено сім наскрізних для всіх рівнів шкільної освіти ключових компетентностей: уміння навчатися, загальнокультурна грамотність, здоров'язберігаюча, інформаційно-комунікативна, соціальна, громадянська, підприємницька. На наш погляд, такий перелік компетентностей є вмотивованим, він співвідноситься з тими вимогами, які ставляться до шкільної освіти у європейських країнах.

Одним з найважливіших чинників якості шкільної освіти є якість підготовки вчителів, домінантою якої є гармонія особистісного і професійного розвитку, формування не вчителя-предметника, а людини культури, гуманної, громадянськи свідомої. Зараз ми спостерігаємо неузгодженість швидких темпів модернізації шкільної освіти з процесами підготовки і перепідготовки учителів, їх недостатній інформаційний і методичний супровід.

Сучасне розуміння якісних результатів шкільного навчання вимагає також переосмислення ролі батьків у їх досягненні дітьми. Зокрема, утвердження ідей відповідального батьківства зумовлює повноправне партнерство батьків і педагогів у здійсненні індивідуального впливу на виховання і розвиток дитини унікальними засобами соціально благополучного сімейного середовища. До батьків слід донести ідеї про відносність оцінювання результатів навчання, необхідності їх сприймання з позицій реальних можливостей конкретної дитини; підтримку у сім'ї розвитку життєвих компетентностей, своєчасне виправлення природних вад дітей (наприклад, робота з логопедом, індивідуальна допомога хворим дітям, стимулювання розвитку природних обдарувань тощо), упередження звички марнування часу, натомість своєчасне формування організованості, цілеспрямованості, волі, комунікативних умінь, підтримка