Таким чином, очікувана якість освіти формується під впливом сукупності умов і чинників, які охоплюють методологічні, теоретичні й практичні аспекти управління освітою.

На семінарі значна увага приділялася управлінню якістю освіти, запровадженню стандартизації якості в галузі освіти, розбудові системи моніторингу якості освіти на різних її рівнях. Зазначалося, що технології менеджменту в освітянській сфері є важливою і невіддільною частиною державного управління взагалі, оскільки розвиток саме цієї галузі суттєво впливає на всі сфери життя суспільства. Будь-яка держава, що дбає про свій рейтинг цивілізованості у світі та про своє майбутнє, повинна розробляти стратегію і тактику управління якістю освіти.

Якість - це основа європейських домовленостей у рамках Болонського процесу, до якого минулого року приєдналася Україна. Відповідно до його принципів, відповідальність за якість вищої освіти лежить насамперед на кожному окремому навчальному закладі, й у такий спосіб забезпечується можливість перевірки якості системи навчання на національному і міжнародному рівнях. Звернемо увагу, що мова йде вже не стільки про якість освіти як таку, скільки про систему гарантій такої якості, котра б забезпечувала привабливість вищої освіти.

Зазначалося, що ефективне управління освітою можливе за умов, коли існує інформаційне забезпечення контролю стану функціонування освітньої системи, тобто моніторинг якості освіти, за допомогою якого вивчаються процеси, що характеризують її як функціонуючий організм, якому властивий сталий розвиток. З цією метою вивчаються умови, в яких функціонує освітня система, процеси, що характеризують її стан, і результати, які досягаються в процесі функціонування системи. У світі нині діє кілька моніторингових програм, за допомогою яких можна оцінювати і порівнювати різні системи освіти. Як зазначалося на семінарі, участь у них українських школярів і студентів дасть змогу проаналізувати якісні показники в засвоєнні ними змісту освіти, виявити тенденції поступу української системи освіти у світовому освітньому просторі, здійснити превентивні дії щодо пониження рівня освіченості громадян і запобігання негативних явищ в освіті.

Підсумовуючи висловлені на методологічному семінарі думки, слід зазначити: поліпшення якості освіти та рівний доступ до неї має стати одним з головних завдань сучасної державної політики в галузі освіти, необхідною умовою реалізації права громадян на освіту. Адже світове співтовариство визнало, що освіта, добробут і здоров'я людини є головними чинниками якості її життя, а якість освіти - головною метою, пріоритетом розвитку громадянського суспільства. Не випадково серед характеристик так званого індексу розвитку людського потенціалу, за яким ООН порівнює рівень соціального та економічного розвитку різних країн, показник освітньої діяльності є одним з трьох основних індикаторів в інтегрованій оцінці людського розвитку. Більше того, нині у Європі вона сприймається як об'єкт суспільного єднання і консолідації різних народів, національних освітніх систем.

формування системи цінностей особистості. Освіта має готувати по-сучасному ...
www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=60649346 - 62k -

Д. Дзвінчук,

кандидат наук з державного управління,

доцент, завідувач кафедри державного управління

Івано-Франківського національного

технічного університету нафти і газу

А. Мазак,

доцент кафедри державного управління

Івано-Франківського національного

технічниго університету нафти і газу

Урахування проблем становлення громадянського суспільства у змісті діяльності місцевих органів управління освітою

Актуальність проблеми, яка розглядається, обумовлена тим, що розбудова демократичної держави в Україні потребує врахування того факту, що водночас із становленням правової держави відбувається формування основних інституцій громадянського суспільства та механізмів їх взаємодії як між собою, так і з органами державної влади.

Процеси становлення і розвитку механізмів управління освітньою галуззю досліджувалися у працях В. Лугового, Н. Нижник, С. Майбороди, В. Козакова, Д. Дзвінчука, В. Скуратівського, І. Зязюна; процеси взаємодії органів влади та інституцій громадянського суспільства аналізували В. Андрущенко, В. Кремень, В. Князєв, Л. Губерський, Ю. Бакаєв, М. Патей-Братасюк, Т. Довгунь, М. Михальченко, Г. Немиря. Окремі теоретичні аспекти удосконалення управління освітою в умовах формування громадянського суспільства викладені в роботах С. Крисюка, В. Лугового, В. Майбороди.

Розглядаючи громадянське суспільство в контексті його впливу на формування державної політики та реформування основних засад державного управління, слід зазначити, що таке суспільство є сферою взаємодії вільних особистостей [9; c.113], їх самоорганізації на основі добровільних асоціацій, в яких переважають громадянські цінності. Громадянське суспільство має бути захищене законами від прямого втручання в його функціонування з боку держави і водночас взаємодіяти з нею.

У цьому розумінні громадянське суспільство є ознакою, притаманною лише демократичній державі, якою відповідно до Конституції [1; c.4] проголошено Україну. Здійснюючи державне управління, органи влади повинні враховувати зростаючу роль громадянського суспільства і вносити відповідні корективи, визначаючи стратегічні цілі власного удосконалення і плануючи заходи передовсім у внутрішній політиці, механізм реалізації якої безпосередньо взаємодіє із складовими громадянського суспільства [7; c.37-38].

Освіта є одним з основних чинників соціальних перетворень, оскільки її можливості впливу на розвиток суспільства є значними внаслідок охоплення практично всього населення. Тому освіта безпосередньо впливає на економічне, політичне і соціальне життя суспільства, закладає потенційні підвалини його удосконалення. Побудова громадянського суспільства може бути забезпечена лише за умови переорієнтації освіти на цінності демократії. Це завдання об’єктивно виступає соціальним замовленням як населення в цілому, так і, зокрема, добровільних громадських організацій та рухів [8; c.20]. Завдяки продуманим управлінським заходам в освітній галузі можна формувати правову культуру громадян, що мають як партнери взаємодіяти з державою.

Нагальною потребою за цих умов виступає вироблення ефективного і результативного управління освітою [10; c.184]. У діяльності освітньої галузі щодо формування активного члена громадянського суспільства важлива роль належить органам державного управління освітою, зокрема обласного