Необхідно також звернути увагу на те, що дуже важливо підтримувати позитивний імідж, але побудований не тільки на зовнішньому вираженні, а й на особистісних якостях. Причому, особистісний імідж у педагогічній сфері роботи виступає як база, а зовнішній — як надбудова.

Це пов’язано з тим, що на відміну від політичної сфери діяльності, сфери шоу-бізнесу тощо, які не мають постійної аудиторії, керівник освітньої установи задіяний у довготривалому безпосередньому контакті з відносно стабільним колективом, який має постійну можливість співвідносити відповідність зовнішнього образу та внутрішніх якостей керівника, вимагає від нього як педагога, високих моральних та психічних характеристик.

Практика роботи київських освітніх закладів певною мірою випереджає розвиток проблеми іміджу в теорії педагогіки і психології. Як показує досвід, кращі сучасні керівники вже сьогодні приділяють пильну увагу цьому питанню, але використовують наробки іміджелогії стихійно, не знають чітко її змісту, не володіють методиками та технологіями втілення в практику роботи.

Саме тому основною метою цієї роботи є бажання запропонувати деякі практичні рекомендації на допомогу керівникам освітніх установ.

При формуванні іміджу дошкільного закладу завжди необхідно мати на увазі головну мету цього процесу, яка поєднує в собі два напрями:

-декларування своєї системи цінностей. У будь-який відрізок часу суспільство має конкретну систему цінностей і занять. І той образ, який ви демонструєте, показує, наскільки ці цінності відповідають вашим;

-залучення клієнтів, якими є батьки і діти і від наявності яких залежить існування закладу.

Це залучення можливо здійснювати тільки якщо є чітке розуміння потреб клієнтів, батьків, які освітній заклад має задовольняти.

Батьки роблять свій вибір на користь вашого освітнього закладу за умови, якщо імідж установи відповідає їх потребам у галузі освіти та виховання дітей. А у зв’язку з тим, що перше враження про заклад будується на першому враженні про керівника, управлінцеві необхідно за рахунок зовнішнього вигляду, рівня культури, комунікативних здібностей, професіоналізму та оточуючого середовища послати відвідувачу таке повідомлення. яке викликало б у нього певний рівень довіри до закладу та відчуття задоволення своїм вибором.

Класний стиль одягу керівника, безумовно, сформує у батьків відчуття стабільності, надійності та респектабельності закладу, продемонструє рівень культури персоналу організації. Крім того, він дозволить відвідувачу бачити й чути саме керівника, а не те, що на ньому вдягнене.

Мова в багатьох випадках демонструє інтелект людини, значить через це працює на її імідж. А в нашому випадку і на імідж освітньої установи. Від того, наскільки великим є активний словник керівника, наскільки він володіє нормами мовної діяльності, уміє використовувати всі її засоби в залежності від мети спілкування, його змісту й умов, буде зроблено висновок відносно рівня культури і освіти закладу.

Не слід забувати і про те, що голос також виступає невід’ємною складовою іміджу. Він здатний розповісти про ваші відчуття, здоров’я, походження. підвищити, або навпаки значно зменшити вплив зовнішнього вигляду на співбесідника. Тихий нечіткий голос продемонструє відвідувачу вашу можливу невпевненість та низький соціальний статус та викличе недовіру до закладу. яким ви керуєте. Занадто гучний, навпаки, може навести на думку про схильність до гіпердомінування та авторитарного стилю керівництва. Але якщо клієнту сподобається звучання голосу керівника закладу, є велика ймовірність того, що він з більшою довірою підійде до викладеної вами інформації і до установи взагалі.

Психологи кажуть: «Покажіть мені свій кабінет, і я скажу, що ви за керівник». Дійсно, оточуюче середовище кабінету, створене самим керівником, є мікромоделлю всього закладу. Кабінет керівника може розповісти про систему цінностей установи, рівень культури, охайність та порядок у роботі, рівень матеріальної бази та багато іншого. І у ваших силах не створювати перешкод на шляху формування позитивного середовищного іміджу. Для цього досить враховувати декілька простих правил:

-кабінет повинен розповідати про заклад, а не про особисті таланти та захоплення керівника. Можна персоніфікувати своє робоче місце, пишатися своїми досягненнями, наприклад, у малюванні, але відвідувачі повинні бачити професіоналізм керівника в роботі. а не в живописі;

-очевидно, що сформоване керівником кабінетне середовище залежить від багатьох факторів, які не завжди підвладні його бажанням. Не кожен керівник освітньої установи в сучасних умовах зможе дозволити собі сучасний ремонт. Цього й не потрібно. Досить дотримуватись правила «золотої середини». Досить підозріло для батьків виглядає шикарний кабінет на фоні низького рівня розвитку матеріальної бази всієї установи. Подальшу течію думки відносно керівника і самого закладу передбачити не складно. І навпаки, гарна матеріальна база установи і бідний кабінет керівника навіють роздуми про низьку самооцінку керівника та всі можливі проблеми, що з цього випливають для установи.

Безперечно, важко без спеціальної підготовки створити ідеальний кабінет. Та в силах кожного зробити своє робоче середовище приємним і практичним і для себе. і для відвідувачів.

Виходячи з вищенаведеного, перше враження має вирішальну роль при прийнятті рішення батьками відносно відвідування освітнього закладу. Але після того, як він сказав «Так» певній установі, вони вступають у реальні взаємовідносини з установою. У цій ситуації дуже важливо, щоб потреби батьків задовольнялись у рамках гарантій, що були дані керівником.

У процесі взаємодії з іміджем організації клієнт продовжує постійно відповідати на своє першопочаткове запитання: «Чи правильно я зробив свій вибір?» і для того, щоб «так» не трансформувалося в «ні», дуже важливо враховувати всі складові іміджу організації, а саме:

1. Імідж персоналу (зовнішній