У структурі промисловості України на частку паливної припадає 15% вартості основних фондів і майже 8% середньорічної численості промислово-виробничого персоналу, 11% вартості промислової продукції.

У 50-80-х роках в Україні видобуток палива, особливо газу, поступово зростав. У структурі споживання палива почала знижуватись частка вугілля і нафти і зростати – газу. У 80-ті роки частка газу в структурі паливного балансу поряд з нафтою також почала знижуватись. Загалом видобуток палива в Україні зростав до 1987 року. Однак останніми роками абсолютні його розміри почали спадати переважно внаслідок погіршення гірничо-геологічних умов видобутку вугілля в Донбасі, нестабільності роботи вугільної, нафтової і газової промисловості, важкого фінансового становища країни вцілому.

Збільшення витрат на видобуток і транспортування палива потребує обгрунтування економічної доцільності розробки тих чи інших родовищ. Для їх визначення в енергоекономічних розрахунках використовують показники кінцевих втрат, які дають змогу визначити в розрізі України та її економічних районів суспільно виправданий верхній рівень витрат на виробництво окремих видів палива. За кінцевими витратаим встановлюють рівень енергозабезпечення України в цілому та її окремих економічних районів.

У розміщенні паливної промисловості відбуваються зміни, що пов`язано із завершенням виробітку одних родовищ та відкриттям і розробкою інших.Більш рівномірному її розміщенню сприяли створення вугільної промисловості у Західному регіоні України, нафтової і газової – у Східному, буровугільних родовищ – у Черкаській та Житомирській областях. Підприємства Подільських, Південних областей та АР Крим працюють на привізному вугіллі.

Вдосконалення паливного балансу України пов`язане із значною диференціацією рівнів забезпечення паливом окремих регіонів. У перспективі вирішуватиметься подвійне завдання: вдосконалення галузевої і територіальної структури паливного балансу та реконструювання розміщення основних споживачів палива, тобто зниження енергомісткості матеріального виробництва в енергодефіцитних районах для збалансованого видобутку і споживання палива в регіональному плані. Вдосконалення структури паливного балансу означає, що в перспективі для західних і південних регіонів України найекономічнішими будуть електроенергія АЕС, а для східних регіонів – вугілля Донбасу.

Нафтова промисловість

Нафтова промисловість України характеризується низькими показниками, хоча потенційні можливості видобутку нафти значно більші. Внаслідокпевного вичерпання нафтових родовищ у старопромислових західних районах поряд з пошуками і видобутком нафти у східних районах ширше розгортається геологічна розвідка шельфової зони Чорного і Азовського морів, а також Причорноморської низовини, де останніми роками видобувають промисловунафту.

Нині перше місце за видобутком нафти посідає Лівобережна частина України, де працюють нафтогазові управління в Чернігівській області на базі Гнідинцівського та Прилуцького родовища, у Сумській – на основі Охтирського і Качанівського, у Полтавській – на базі Сагайдацького, Зачепилівського, Радченківського родовищ. Тут видобувають більшість нафти України. На другому місці Прикарпатська нафтогазоносна провінція, де працють нафтогазовидобувні управління – Бориславнафтогаз і Долинонафтогаз. Поки що масштаби видобутку нафти тут невеликі через вичерпність запасів і недостатній рівень пошукових робіт.

Собівартість видобутої в україні нафти відносно висока, оскільки видобуток її найпрогресивнішим фонтанним способом майже припинився. Для підтримання її високого пластового тиску практикують закачування у законтурні горизонти гарячої води, пари, хімічних реагентів, що дає змогу збільшити видобуток нафти до 60-70%. Вартість нафти у районах споживання значною мірою визначається витратами на її транспортування, що залежить від діаметру трубопроводу, вмісту в сирій нафті парафіну, потужності нафтоперекачувальних станцій. Останніми роками визначилася тенденція до подорожчання нафти, що пов`язано з ускладненням умов її видобутку та експлуатації більшості родовищ. Разом з тим будівництво нафтопереробних підприємств в районах споживання нафти і нафтопродуктів має ряд переваг, оскільки сприяє різкому зменшенню перевезень нафтопродуктів незалежно від способу транспортування сирої нафти (зберігання сирої нафти обходиться дешевше), а для споживання є можливість використовувати сиру нафту, яка надходить з різних районів.

Через територію України з Росії в Західну Європу пролягає нафтопровід “Дружба”, а також нафтопроводи до Кременчука й Лисочанська. Розпочато будівництво нафтопроводів з Одеси до Кременчука та з Одеси через Броди (Львівська область) до Гданська. За допомогою іноземних інвесторів продовжується спорудження нафтового терміналу в місті Південному біля Одеси потужністю 40 млн тон.

Нині жоден з економічних районів України не забезпечений власною нафтою і нафтопродуктами.

Нафтопереробна промисловість

В Україні діють такі нафтопереробні заводи: Лисичанський, Кременчуцький, Херсонський, Бердянський, Дрогобицький, Львівський і Надвірнянський. Власними ресурсами потребу в нафті Україна забезпечує лише частково (в 1998 році потрібно було 40-45 млн тон нафти на рік, а було добуто 3,9 млн тон).

Потужності нафтопереробної промисловості сягають 60 млн тон річної первинної переробки.

Виробництво нафтопродукції в Україні по роках, млн тон

Таблиця 2

Нафтопродукти | 1985 | 1990 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998

Первинної переробки нафти

Бензин

Дизильне пальне

Мазут топковий (товарний випуск) |

59,9

10,0

14,6

25,5 |

59,0

9,2

12,7

25,6 |

16,9

3,0

4,3

6,6 |

13,5

2,8

3,9

5,0 |

12,8

2,9

3,8

4,2 |

13,4

3,1

4,0

4,1

Однак використовуються вони лише на 22,3% за переробкою нафти, на 31,0% - за виробництвом бензину, на 27,4% - за виробництвом дизильного пального і лише на 16,0% - за товарним випуском топкового мазуту.

Основним шляхом виходу Українм з енергетичної кризи є розвідка родовищ, розробка нетрадиційних нафтогазоносних об`єктів глибинних зон кристалічної земної кори на суходолі України і зон гідратоутворення (ЗГУ) на дні Чорного моря. Одна з таких зон лежить на північному борту Дніпропетровсько-Донецької западини, вздовж її північного крайового глибинного розлому. Тут на території завдовжки 250 км і завширшки 30-35 км у 1989-1991 рр. Було відкрито 12 промислових родовищ нафти і газу із загальним запасом 219 млн тон нафтового еквіваленту.

Визначена за розвіданою площею (445 км2) та зазначеними вище запасами питома щільність цих запасів становить близько 0,4