План

Вступ.

1. Передумови розвитку нафтової промисловості (важливість і актуальність, порівняння Західної частини України з Україною загалом).

2. Аналіз сучасного стану нафтової промисловості в Західному регіоні України.

3. Перспективи розвитку нафтової промисловості в Західному регіоні України.

Висновок.

Використана література.

Вступ

Основи ефективного функціонування господарства певної території закладаються ще на етапах районного планування і просторової локалізації підприємств. Оптимальне розміщення підприємств щодо сировинних і трудових ресурсів, районів збуту продукції дає змогу максимально знизити виробничі витрати, затрати суспільної праці, собівартість продукції. Відтак раціональне розміщення продуктивних сил є одним з найвагоміших чинників зростання економічної могутності України.

До продуктивних сил належать трудові ресурси і засоби виробництва. Трудові ресурси – це суб`єктивні, а засоби виробництва – об`єктивні (речові) елементи продуктивних сил. Взаємодія у процесі праці людей і засобів виробництва (предметів і засобів праці) є об`єктивною передумовою розвитку матеріального виробництва суспільства в цілому. Просторове розпорядження трудових ресурсів і предметів праці, як правило, не збігається, тому процес їх територіального поєднання дістав назву розміщення продуктивних сил. Найбільш вдале тлумачення цього поняття дав Е. Б. Агаєв, визначивши його як динамічний стан розподілу продуктових сил на території відповідно до предметів праці, соціальних та економічних умов певних регіонів і особливостей територіального поділу праці даної соціально-економічної системи.

У прикладному значенні розміщення продуктових сил – це динамічний процес обгрунтування, прийняття та впровадження в життя рішень щодо просторового розподілу окремих їх елементів.

Як галузь економічної науки розміщення продуктивних сил грунтується на загальних економічних законах. Її завдання полягають у постановці та виробленні теоретичних засад практичного розв`язання проблем реалізації просторового розпорядження населення і виробництва.

Наука про розміщення продуктивних сил взаємодіє також з багатьма іншими науками. Вона належить до економічних наук і водночас спирається на результати досліджень природних, географічних і технічних наук. Разом з тим розвиток науки про розміщення продуктивних сил грунтується на економічних законах і категоріях, які вивчає і визначає економічна теорія. Наука про розміщення продуктивних сил широко використовує результати наукових досліджень галузевих економік, фінансів, економіки праці, економіки природокористування, економічної історії, економічної статистики, економічної кібернетики, економічної і соціальної географії зарубіжних країн, картографії та ін. Ці дисципліни забезпечують науку про розміщення продуктивних сил насамперед інформацією, методами досліджень, показниками, що характеризують параметри економічного процесу. Розміщення продуктивних сил, в свою чергу, збагачує інші економічні науки власними категоріями, інформацією про регіональні економічні характеристики. Наука й практика розміщення продуктових сил мають першочергове значення для територіального планування та формування цільових галузевих і територіальних комплексних програм.

Теорія й практика розміщення продуктових сил за умов переходу до ринкової економіки набувають дедалі більшого значення. Аналіз сучасного розміщення продуктових сил України дає підстави говорити про необхідність його значного вдосконалення, а також прогнозування розміщення продуктових сил країни. Ці завдання вирішуються в умовах здобутої Україною незалежності. Звідси актуальність перегляду теоретичних положень, що стосується стратегії і тактики розміщення продуктових сил в суверенній державі. Практичні кроки мають здійснюватись відповідно до науково обгрунтованої концепції, які розроблені Урядом і Президентом України та затверджені Верховною Радою України.

На нинішньому етапі завданням науки є всебічне обгрунтування збалансованого розміщення продуктових сил, яке б максимально сприяло досягненню економічної незалежності та могутності України.

1. Передумови розвитку нафтової промисловості (важливість і актуальність, порівняння Західної частини України з Україною загалом)

Нафтогазова промисловість України виникла на базі (видобуток і переробка , асфальту, озокериту та інших бітумних мінералів), який існував від найдавніших часів аж до початків і зародження великої нафтово-озокеритної, а згодом і газової, та переробної промисловість як у краю, так і у Європі починаючи з 1853р.

Значним промисловим видобутком та переробкою нафтової ропи в Україні у розпочали займатися з 1853 р., коли у в аптеці "Під Золотою Зіркою" на вул. Широкій (суч. вул. Коперніка, 1) магістр фармації (J. Zeh 02.09.1817, м. Ланьцут – 25.01.1897, ) з видобув, застосував та запатентував (02.12.1853 р.) нафтовий дистилят для освітлення в лампах, спеціально сконструйованих львівським бляхарем Адамом Братковським, який з 1845 р. виготовляв міські лампи для освітлення.

Перша така лампа публічно спалахнула і засвітилася р. в аптеці , а потім 31 липня 1853 р. у львівському шпиталі де вночі, цього ж дня, за допомогою освітлення нафтових ламп, була вперше у світі проведена складна хірургічна операція лікарем Заорським пацієнтові Владиславові Холєцкому. Відтоді почалося використання в різних технічних цілях як самого нафтового дистиляту, так і інших продуктів переробки нафтової ропи.

Також згодом Яну Зегу разом з магістром фармації Ігнацієм Лукасєвичем (I. Јukasiewicz 08.03.1822, с. Задушніки – 07.01.1882, с. Зренцін) вдалося із озокериту виділити парафін для виробництва свічок (патент від 23.11.1853 р.).

А найбільший видобуток і переробка нафти та озокериту здійснювався у та його околицях, і завдяки цим мінералам Борислав із середини ХІХ ст. став всесвітньо відомим, найстарішим, найбільшим і єдиним у Європі промисловим центром нафто-озокеритної промисловості.

Під час ІІ Світової війни наприкінці вересня 1939 р. Червона Армія вийшла на демаркаційну лінію. 26 вересня Микита Хрущов відвідав нафтопромисли в м. Бориславі. А 27 вересня для переговорів про остаточну лінію кордону між СРСР і Німеччиною до Москви знову прибув Ріббентроп. У ході розмов порушувалася справа про деякі ділянки території Західної України. Так, Ріббентроп, покликаючись на дефіцит у Німеччини нафтопродуктів, запронував передати їй Дрогобицько-Бориславський нафтоносний район. Сталін визнав цю пропозицію неприйнятною, мотивуючи свою позицію тим, що українське населення "наполегливо претендує