на цю територію". Але він висловлював готовність взамін постачати Німеччині нафтопродукти в обсязі 300, а потім і 500 тис. тонн на рік. У кінцевому підсумку було досягнуто домовленності про те, що додаткові радянські поставки нафтопродуктів Німеччині сягатимуть річного виробництва Дрогобицько-Бориславського басейну, при цьому одна половина цього обсягу мала вивозитись до Німеччини безпосередньо з цього басейну, а друга - з інших нафтоносних районів СРСР. Ще до кінця 1939 р., коли було встановлено радянську владу в Західній Україні, нафтогазову промисловість було націоналізовано, замість сотень фірм було створено п'ять великих промислів, що разом з озокеритовими шахтами увійшли до об'єднання "Укрнафтовидобуток". Газолінові підприємства перейшли до повноважень "Укргазу". На підставі торговельних договорів між Німеччиною та СРСР від 19 серпня 1939 р. та 10 лютого 1940 р. до Німеччини вивозили цистернами нафту й нафтопродукти. Протягом сімнадцяти місяців після підписання радянсько-німецького Пакту про ненапад від 23 серпня 1939 р. Німеччина отримала з Радянського Союзу 865 тис. т. нафти, 140 тис. т. марганцевої руди, 14 тис. т. міді, 3 тис. т. нікелю, 101 тис. т. бавовни-сирцю, понад 1 млн. т. лісоматеріалів, 11 тис. т. льону, фосфати, платину й майже півтора мільйони тонн зерна. Через радянську територію провозили стратегічну сировину й харчі з Тихоокеанського басейну. СРСР насправді перетворився на союзника Німеччини, що не воював.
Від 23 червня 1941 р. радянська влада, відступаючи, знищила нафтову промисловість краю. Було вивезено обладнання, знищено рафінерії, спалено сотні нафтових свердловини, нафтові збірники, затоплено озокеритну шахту в м. Бориславі й знищено 2 шахти в м. Старуні, зруйновано багато інших об'єктів нафтогазової промисловості. Страти наприкінці червня 1941 р. складали 50 млн. злотих згідно з паритетом 1939 р.
Також і під час німецької окупації нафтогазова промисловість було націоналізовано. У так званому Генеральному Губернаторстві, або дистрикті Галичина, від 22 вересня 1941 р. було створено окреме гірниче управління в м. Львові з різними відділами й інспекціями так звані "Betriebsinspektion" у містах: Станіславові (сучасне м. Івано-франківськ), Дрогобичі, Бориславі, Стрию, Надвірній та з січня 1943 р. у Калуші, і які входили до складу фірми "Beskiden Erdцl - Gewinnungs Gesellschaft m.b.H.". До грудня 1941 р. німецька влада зуміла ввести в експлуатацію близько 80% нафтових свердловин. На початку 1942 р. було завершено будівництво газопроводу з м. Дашави до м. Стальової Волі (Польща) довжиною 217 км. З 12 жовтня 1942 р. розпочала діяльність новостворена фірма під назвою "Karpathen ЦL A.G." у м. Львові, до складу якої входила нафтогазова видобувна та переробна промисловість Галичини. Здійснювалася сейсмічна розвідка та пошукові роботи. 30 березня 1944 р. було ухвалене спеціальне гірниче право для Генерального Губернаторства. Під час німецької окупації у Бориславі було пробурено 123 неглибоких свердловин. Багато працівників нафтогазової промисловості загинуло на фронтах ІІ Світової війни. Частину працівників промисловості фізично знищили (розстріли, концентраційні табори, вивезення на примусові роботи) радянська та німецька окупаційна влада.
У серпні 1944 р., після повторного встановлення радянської влади в Західній Україні, відновили роботу другий, четвертий, восьмий і дев'ятий нафтопромисли в м. Бориславі, п'ятий - у смт. Східниці та третій, що об'єднував Устрики, Чорну та Стрільбичі. Також у серпні 1944 р. ухвалою Міністерства нафтової промисловості СРСР було організовано Укрнафтокомбінат, який об'єднав видобуток нафти й газу та їхнє переробляння. Наприкінці 1944 р. почав діяти в м. Бориславі навчально-курсовий комбінат об'єднання "Укрнафта".
1945 р. систему керування підприємствами комплексу було реформовано за галузевою засадою. На базі Укрнафтокомбінату було створено: об’єднання "Укрнафта" в м. Бориславі, а пізніше в м. Дрогобичі та м. Києві; трест "Укрнафтозаводи" в м. Дрогобичі та трест "Укргазвидобуток" у м. Стрию.
1946 р. газово промисловість в Україні було відокремлено як самостійну галузь, було створено об’єднання "Укргаз", розташуванням в м. Львові. У 1966 р. було створено виробниче управління "Укргазпром", якому спочатку підпорядковувалися газовидобувні, а пізніше – газотранспортні, бурові, газопереробні підприємства, науково-дослідні інститути.
У 1946-47 рр. побудували "Дашава-Калуш-Галич-Добовці", "Бендери-Станіслав" 115 км. завдовжки загалом, продуктивністю - 500 тис. куб. м. на добу. А в жовтні 1948 р. було введено в дію магістральний 500 мм. газопровід "Дашава-Київ", що його споруджували протягом 1946-48 рр. Прокладено 534,4 км. труб. Продуктивність газопроводу - 5,4 млн. куб. м. на добу, на той час найдовший газопровід в Европі, у 1951 р. його подовжили (через м. Брянськ) до Москви (Дашава — Москва 1530 км завдовжки), а згодом побудовано ще й з м. Дашави до м. Мінська й через м. Вільно до м. Риги.
З території тієї таки України вперше в світі стали постачати на вивіз природний газ – до Польщі від 1944 року. Газу з родовищ Львівщини вивозили за кордон через газопровід Опари-Самбір-Перемишль-Стальова Воля (210 км завдовжки, 300 мм у попереку), який було збудовано під час німецької окупації та реконструйовано силами “Укргазу” протягом 1944-1945 років. За короткий термін було відпрацьовано технологію міждержавної передачі газу та збудовано пункт передачі газу в селі Дроздовичах Мостиського району Львівської області.
Перепомповувати нафту територією України до Чехословаччини стали 1962 р. Від 1967 року український газ стали подавати до Чехословаччини, пізніше – до Австрії.
Інтенсивний розвиток нафтової й газової промисловості пов'язаний з відкриттям у 50 - 60 р. XX ст. та інтенсивним розробленням ряду великих родовищ нафти та газу в Західному (Передкарпатський прогин), Східному (Дніпровсько-Донецька западина) та Причорноморсько-Кримській газоносній області.
Найбільшого рівня