економічних відносин в умовах спаду виробництва, інфляції, зміни форм власності, призвела до різкого зниження рівня життя населення, розшарування суспільства за рівнем доходів, появи категорії бідних людей. І особливо це торкнулося людей похилого віку. В цій ситуації для збереження спокою і злагоди в суспільстві система соціального забезпечення в нашій державі набула особливо важливого значення. Проблеми низького рівня життя та поширення бідності вимагають поряд із зміною економічної ситуації в державі добре налагодженої роботи системи соціального забезпечення.
Реалії життя поставили українців перед необхідністю будувати з державою партнерські відносини. Зокрема, принципи нової пенсійної системи, проголошений Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, можуть бути реалізовані саме на такій основі.
Наймані працівники, роботодавці, держава однаково зацікавлені щоб у процесі формування майбутньої пенсії було збалансовано інтереси всіх його учасників. Лише за такої умови пенсійна система функціонуватиме нормально.
В основі реформування пенсійної системи лежить принцип переходу від державного пенсійного забезпечення до пенсійного страхування. Відтепер розмір пенсії людини безпосередньо залежатиме від заробітку, з якого сплачувались страхові внески, та страхового стажу, тобто періоду, протягом якого вона сплачувала ці внески. Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” врегулював усі питання, пов’язані з обчисленнями, нарахуваннями, сплатою, обліком пенсійних страхових внесків. Чітко визначено й фінансову відповідальність за порушення вимог Закону щодо сплати страхових внесків.
Найважливішим завдання соціальної політики є забезпечення підвищення рівня бідності, яке розв’язується насамперед шляхом зростання реальних доходів громадян.
Нелегко доводиться в нинішніх економічних умовах людям похилого віку, інвалідам, малозабезпеченим громадянам, тому держава намагається робити все можливе для поліпшення їхнього добробуту.
За роки незалежності України прийнято цілу низку законодавчих актів, спрямованих на розв’язання найгостріших соціальних проблем. Систематично здійснювалися заходи щодо підвищення розмірів соціальних виплат. Зростає мережа соціальних установ, удосконалюються форми надання соціальних послуг.
Звичайно, що рівень соціального забезпечення росте із зміною економічної ситуації, але не такими темпами, які б радикально змінювали соціальний захист на краще. Тому треба ефективно і раціонально використовувати ті гроші, які є в системі соціального забезпечення сьогодні.
Сьогодні, змінюючи економічну ситуацію в країні, реформуючи систему пенсійного забезпечення, можна констатувати, що ситуація змінюється і пенсійне забезпечення починає відігравати все більшу роль в захисті вразливих верств населення – людей похилого віку.
Список використаної літератури
1. Конституція України від 28 червня 1996р.
2. Цивільний Кодекс України.
4. Постанова Верховної Ради України “Про порядок введення в дію Закону України “Про внесення змін та доповнень в Закон України “Про пенсійне забезпечення” від 17 червня 1993р.
5. Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003р.
6. Закон України “Про недержавне пенсійне страхування” від 09 липня 2003р.
7. Постанова Кабінету Міністрів України № 39 “Про створення Пенсійного фонду України” від 28 січня 2003р.
8. Б.Сташків “Пенсія, як об’єкт правовідносин в соціальному забезпеченні”, Право України, 2005р.
9. Б.Сташків “Загальна характеристика юридичних фактів у пенсійному забезпеченні”, Право України, 2005р.
10. Газета “Пенсійний кур’єр”, № 12 від 26 липня 2003р.
11. Газета “Пенсійний кур’єр”, № 15 від 16 серпня 2003р.