здійснював нагляд за шляхами і державними пилорамами. Пекучим завданням Секретаріату була відбудова зруйнованої економіки Галичини. З цією метою в повітах діяли технічні, будівельні експозитури. Взимку 1919 р. було заготовлено необхідну кількість лісу для відбудовчих робіт, з настанням весни планувалося розпочати відбудову краю. Секретаріат земельних справ займався реалізацією земельного закону, прийнятого Українською Національною Радою, здійснював нагляд за тим, щоб вся земля оброблялася. Для цього при повітових комісаріатах були призначені рільничі референти, діяли повітові, а в селах - сільські аграрні комісії. Для проведення реформи створювалися земельні органи. Секретаріат здійснював керівництво лісовими інспекторами й управами державних маєтків.
Весною 1919 р. економічний стан ЗУНР наближався до катастрофи. Внаслідок жорстоких боїв на ЇЇ території упродовж п'яти років були зруйновані й спалені сотні містечок і сіл, промислових об'єктів. Різко зменшилась кількість працездатного населення, крім великих людських втрат на фронтах, близько 700 тис. галичан були вивезені в Росію та Австро-Угорщину, 100 тис. осіб воювали в лавах Української
Галицької Армії. При цьому в гірських районах краю, передусім на Гуцульщині, лютував голод, 19 населених пунктів Зборівського повіту було повністю зруйновано. В регіоні поширились інфекційні хвороби. В листопаді - грудні 1919 р. Поділля було охоплене епідемією тифу. Кількість хворих станом на 20 грудня становила 26 тис.
Чи не найбільш вражаючим організаторським досягненням західноукраїнського уряду стала Галицька армія. На відміну від східних українців галичани швидко дійшли згоди про не-обхіднісь створення сильної, ефективної регулярної армії. Була проведена загальна мобілізація, в результаті чого армія налічувала 100 тис. чоловік, у тому числі 40 тис. боєздатних. Військове спорядження в основному бралося в австрійських складах або шляхом роззброєння сотень і тисяч німецьких та австрійських військ, котрі через Галичину їхали додому.
Сталося так, що Захід віддав перевагу Польщі, а східні українці не змогли вберегти власної держави, вже не кажучи про те, щоб допомогти галичанам. Тому галицькі українці, які яскраво продемонстрували здатність до самоуправління, з не залежних від них причин не змогли здобути державності. Це не означає, що вони діяли бездоганно, їх зусилля підривалися недіяльним керівництвом, бездарним стратегічним плануванням і запізнілою дипломатією на Заході. Однак не підлягає сумніву, що, якби не величезна перевага поляків, Західноукраїнська Народна Республіка посіла б своє місце серед інших нових національних держав Східної Європи.
Господарство України і світу в період між двома світовими війнами
Характерні риси розвитку господарства передових країн світу у 20-30-ті роки. Нова економічна політика та її здійснення в Україні.
Господарство України в умовах формування і здійснення командно-адміністративної системи. Економічне становище західноукраїнських земель.
Характерні риси розвитку господарства передових країн світу у 20-30-ті роки.
Найбільш сприятливі умови для розвитку господарства після завершення світової війни мали США. Сюди перемістилися центри фінансового життя, промислового і сільськогосподарського виробництва. В 1920 роках країна виплавляла 60% світового виробництва чавуну і сталі, видобувала 66,8% нафти. Незважаючи на те, що економічна криза 1921 р. дещо пригальмувала розвиток економіки, протягом 20-х р. нарощуються темпи виробництва. Така ситуація була зумовлена великими поставками американських товарів в Європу, яка інтенсивно відбудовувала зруйноване війною господарство.
Високими темпами розвивалися нові галузі виробництва: автомобільна, літакобудівна, хімічна, електротехнічна, виробництво танків. Великих успіхів було досягнуто у справі організації і планування, автоматизації і механізації виробництва. Дедалі більшого поширення в промисловості набирає конвейєрна система. Інтенсифікація виробництва за системою Тейлора надала можливість американським фірмам значно підвищити продуктивність праці.
У 20-ті роки посилюється концентрація виробництва. Велика кількість дрібних і середніх підприємств поглинається великими корпораціями. На початковому етапі така концентрація мала позитивні результати: зростала продуктивність праці, знижувалася собівартість продукції. Але в деяких галузях промисловості це вело до монопольного становища виробника, який диктував ціни на сировину і готові вироби.
Складаються сприятливі умови для розвитку сільського господарства. Високий рівень промисловості забезпечив аграріїв достатньою кількістю техніки і мінеральних добрив. За десятиліття чисельність тракторів збільшилась з 246 тис. до 920 тис., вантажних автомобілів — з 139 тис. до 900 тис., комбайнів з 4 тис. до 61 тис. Інтенсивність сільського господарства була дуже високою. Американський фермер виробляв стільки продуктів харчування, що міг прогодувати 9-10 осіб.
Широкому зростанню продуктивності в сільському господарстві сприяла фермерська організація виробництва, що базувалася на праці власників засобів виробництва. Наймана праця на сільськогосподарських роботах застосовувалася порівняно мало, як правило, під час сезонних робіт. Широко запроваджувалися нові технології обробітку грунту, зокрема безвідвальна у посушливих районах.
Піднесення промисловості і сільського господарства стимулювало розвиток торгівлі. Товарообіг США збільшився з 36,5 млрд. дол. у 1923 р. до 48,5 млрд. дол. - у 1929 р. Розширювалася сфера споживчого кредиту та інших форм фінансових послуг населенню. Зовнішня торгівля розвивалася повільніше, ніж внутрішня. Це було зумовлено тим, що більшість воюючих країн на середину 20-х років відбудувала своє господарство і вступила в конкурентну боротьбу за впливи на світовому ринку. В другій половині 20-х років США змушені були компенсувати втрату ринків збуту в Європі торгівлею з Радянським Союзом. На початку 30-х років 77% експортованих тракторів, 5% верстатів і майже 25% обладнання для гірничодобувної промисловості були поставлені в СРСР.
Успішному розвитку господарства країни сприяла політика урядових кіл. У 1922 р. було введено митний тариф, який стимулював торгівлю американськими товарами і перешкоджав імпорту іноземних, широко практикувалися приватизація державних підприємств, вивіз капіталу, особливо в Німеччину.
Загальна сума капіталовкладень за кордоном на кінець 20-х років досягла 27,7 млрд. дол. Сполучені Штати визнали зонами свого впливу