Все мало колись свій початок і свою історію. Коли зараз дивишся на сотні юнаків і юначок, які разом мандрують і таборують, майструють і грають в ігри, здобувають верхи гір і долають річки на байдарках та вітрильниках чи здобувають висоти на дельтапланах; коли дивишся на омріяні романтикою обличчя юнаків, які співають та мріють біля спільного вогнища, – інколи навіть не віриться, що пластова організація має вже понад 90-літню історію, а світовий скаутінг незабаром зустрічатиме свій 100-річний ювілей. Тож як все починалося?

Як був заснований український скаутінг – Пласт? Як він розвивався, які традиції сформував за час свого існування? Яких видатних людей виховав? Про це ми спробуємо розповісти у цьому розділі.

Пласт зараз є найбільш масовою, поширеною по всій Україні скаутською організацією, яка має понад 130 осередків у 22 областях, Автономній республіці Крим, містах Києві і Севастополі. Пластунами України себе називають більше 10 тисяч дітей, молодих людей і людей старшого віку. Ще 8 тисяч українських пластунів живуть у США, Канаді, Австралії, Великобританії, Німеччині, Арґентині, Польщі та Словаччині.

Пласт зараз представляє Україну перед багатомільйонним скаутським світом, також він проводить активну співпрацю із різними громадськими організаціями, органами влади, є членом Національної Ради молодіжних організацій України.

Україні з давніх часів питанню виховання молодого покоління надавали великої ваги. Згадаємо, наприклад, “Повчання дітям” Володимира Мономаха (ХІІ ст.), працю братських шкіл, Києво-Могилянської Академії, виховання джур на Запорізькій Січі (ХVI–ХVІІІ ст.) тощо. ХІХ століття принесло світові нові філософські і педагогічні ідеї і нові підходи до питань виховання молоді. Найперше, окрім навчання і інтелектуального розвитку яскраво постала потреба фізичного гарту. Необхідно було також звернути особливу увагу на плекання моралі і виховання характеру, заохотити молодь до самовиховання. Аналогічні процеси відбувалися і у інших народів. Разом з тим на той час почали викристалізовуватися ідеали незалежності України, з’явилася віра в щось реальне і осяжне, для здобуття чого потрібно було вже конкретних дій нового, міцного духом і тілом покоління, сповненого нових ідей.  

Новий виховний ідеал для виховання молоді дало утворення у Великобританії скаутінгу, в якому у одну виховну цілість поєдналося інтелектуальне, моральне і фізичне виховання. Своєю метою він мав виховати людину, міцну розумом і тілом, стійку характером і цілеспрямовану до служіння суспільству. Скаутінг найперше був організацією молоді, яка, вміло керована старшими, виховує сама себе.

Молодіжні організації, які прагнули проводити свою діяльність відповідно до положень скаутської методики виникли на теренах України ще у кінці першого десятиріччя ХХ сторіччя. Одна з перших таких дружин була створена у Бахмацькому повіті на Катеринославщині у 1909 р. Її очолював Юрко Гончарів-Гончаренко. В передвоєнні роки подібні скаутські гуртки діяли в Ізюмі, Слов’янську, Луганську, Харкові і в деяких інших містах України. Проте гуртки ці не були чисельними і назвати їх власне скаутськими можна з великою часткою умовності, бо такі осередки, набираючи виключно військового характеру, готували до служби за “царя і Отєчєство”. Українськими їх можна назвати лише за національною ознакою, бо національним вихованням української молоді вони зовсім не займалися.

Назва “пластун” – це відповідник англійського слова “скаут” (в перекладі “розвідник”). Вона походить від назви кубанських козаків-розвідників, які, підкрадаючись і вистежуючи ворога, пластували по плавнях, виконуючи найнебезпечніші завдання.

Український Пласт було створено у Львові, найбільшому українському культурному осередку Галичини. Перший пластовий гурток восени 1911 року заснував у Львові студент Львівської Політехніки Іван Чмола. Характерно, що ще з перших сходин сам організатор гуртка заявив: “Наш скаутінг не має бути забавкою, а з нього має зродитися наше рідне українське військо”. І Чмола дотримав своєї настанови – програма діяльності гуртка включала стрільбу з рушниці і браунінга, практику з сигналізації, стеження, військові вправи з маршами тощо. Володіючи англійською мовою, Чмола перекладав праці Бейден-Пауела і тому, попри мілітарний характер, його гурток дотримувався основоположних засад скаутінгу.

Організатором другого пластового осередку у Львові став Петро Франко – син славетного класика української літератури. Вчителюючи, він дещо пізніше за Івана Чмолу, у грудні 1911 року, створив таємний пластовий гурток, до якого увійшли учні старших класів Академічної гімназії. У своїй праці він також опирався на англомовний підручник Бейден-Пауела, а також на книжку польського автора Мелковського. Його гуртки переросли у достатньо широку організацію, членами якої були понад 120 осіб. Ця організація проіснувала до початку Першої світової війни. На відміну від Івана Чмоли, Петро Франко основою програми діяльності своїх гуртків поставив фізичний гарт. Саме у гартуванні тіла він бачив основне завдання Пласту.

При тій же Академічній гімназії у Львові ще один, вже цілком легальний осередок, заснував її викладач Олександр Тисовський. Його не задовольняла існуюча рутинна система виховання і в своїх пошуках кращої методики він зупинився на скаутській. Володіючи англійською мовою, він мав змогу перекласти працю Бейден-Пауела “Scouting for boys”. Тисовський активно популяризував її в публіцистичних статтях та намагався поєднати її ідеї з українськими особливостями. На відміну Чмоли і Франка, які в заняттях зі своїми гуртками головну увагу зосередили саме на практичних елементах відповідно військовому і фізичному, Олександр Тисовський дотримувався “букви” бейден-пауелівської ідеї і 12 квітня 1912 року перші 40 активних членів гуртка склали пробу учасника і Присягу пластуна. Цей день вважається днем створення Українського Пласту. Започатковані Тисовським пластові гуртки зважаючи