право носити пластовий однострій. Отож, на відміну від англійських “олд-скаутів” чи “скаутів-роверів” українські старші пластуни не просто сприяли вихованню підростаючого покоління, а й самі належали до Пласту. Улад Старших Пластунів динамічно зростав і вже незабаром було створено понад 30 старшопластунських куренів. Найвідомішими з них були “Лісові Чорти”, “Чорноморці”, “Орден Залізної Остроги”, “Червона Калина”, “Ті, що греблі рвуть”
На той час назріла потреба створення і Уладу, який би об’єднував і наймолодших пластунів. Так у Пласті виник ще один улад – Улад Пластунів Новаків. Наказ ВПК про його створення датується 14 квітня 1924 р. Він об’єднував у своїх рядах “вовченят” і “лисичок”. Головною метою цього уладу була підготовка дітей, які не досягли 14-річного віку, до вступу в Пласт. Працю тут спрямовували пластуни-юнаки, які пройшли відповідне навчання. Вся робота велася за програмою “Сім проб”. Керувала Уладом Новаків Наказна Управа, призначена Верховною Пластовою Командою. Остаточного оформлення Улад Новаків набув на своєму І з’їзді у лютому 1928 року.
З оформленням цих Уладів логічним поставало питання про формальне означення того “основного” Уладу, який існував від самого створення Пласту. Отож у 1927 році Верховна Пластова Команда створила Улад Пластунів Юнаків. Цей улад складав основну масу членів Пласту і мав у своєму складі 93 зареєстровані і 20 підготовчих (в стані підготовки до реєстрації) куренів.
Завершенням створення системи вікових уладів Пласту стало створення 12 квітня 1930 року Уладу Пластунів Сеніорів. До нього входили пластуни після досягнення ними 25-річного віку та інші громадяни за відповідними рекомендаціями. Тоді ж виник перший сеніорський курінь ім. Степана Тисовського, який очолив Іван Чмола.
У 1925 році чисельність пластунів досягла 2 тисячі осіб, а у 1930 році – понад 6 тисяч пластунів і пластунок.
Матеріальні основи існування Пласту були неможливі без постійної допомоги з боку українського громадянства. Чи не головне місце серед приятелів Пласту на той час належить митрополитові Андрею Шептицькому. Саме з його благословення і на дарованій ним землі було створено пластовий табір Сокіл, який став справжньою “Меккою” для пластунів. Небайдужі до справи сприяння Пласту громадяни у березні 1930 року об’єдналися в “Товариство приятелів пластової молоді” як окрему секцію УКТОДОМ. Таким чином у структурі Пласту виникла ще одна важлива ланка – “Пласт-Прият”.
Від самого початку свого заснування діяльність Пласту базувалася на принципах скаутінгу, розроблених його засновником Бейден-Пауелом. Пласт вважав себе органічною частиною світового скаутського братерства. Послідовно у 1923, 1924 та 1929 роках його провід подавав прохання про прийняття до Всесвітньої Організації Скаутського Руху. На жаль, це прохання було відхилено через те, що українська нація на той час не мала власної держави.
Під впливом Галичини Пласт знаходить свій розвиток і в інших українських теренах: на Волині, Буковині та Закарпатті. Верховна Пластова Команда намагалася підтримувати тісний контакт з цими краями, надавати їм методичну допомогу пластовою літературою, забезпечувати кадрами, здійснювати централізоване управління і координацію дій.
Пласт на Волині
Своєрідністю волинського Пласту було те, що правовим прикриттям для своєї легальної діяльності він обрав існування при товаристві “Просвіта”. Її статут передбачав таку можливість існування Пласту на правах секції. Першу вдалу спробу організації Пласту при “Просвіті” здійснив у 1922 році її провідник в Острозі Олександр Дмитриченко. В цей же час Я.Вербівський створив секцію Пласту також при Здолбунівській “Просвіті”. Після цього пластові відділи виникають у багатьох містах краю: у Ковелі, Володимирі-Волинському, Луцьку, Радивилові, Олександрії, Рівному, Клевані тощо. Від самого початку діяльність пластових осередків набрала на Волині переважно фізичного спрямування. Часто і секції Пласту при товариствахї “Просвіти” існували як спортивні секції.
Найвищого рівня розвитку Пласт набув на Рівненщині. Рівненське повітове товариство “Просвіта” у 1924 році для його ведення призначає спеціального референта Семена Семенюка, а в 1925 році при ній створюється і Повітова Пластова Команда. Семенюк доклав усіх зусиль для розвитку пластової організації на всій Волині і тому заслужено вважається найвизначнішим пластовим провідником краю. Верховна Пластова Команда призначила референтом Пласту на Волині В.Остаповича, потім В.Яніва, регулярно призначала зв’язкових для волинських пластових куренів, надавала їм порядкові номери, надсилала пластову літературу. На Волині існували два пластові округи – Рівненський та Луцький. Пластові відділи тут в основному належали до Уладу Пластунів-Юнаків. У кількісному відношенні чисельність Пласту на Волині сягала в межах 500 членів.
Заборона Пласту на Волині та в Галичині
Польська влада шукала тільки зручної нагоди для того, щоб офіційно заборонити Пласт, оскільки він гартував молодь на свідомих українських патріотів. На Волині такою нагодою стало проведення в Олександрії 18-19 серпня 1927 року загальнопластової зустрічі, яка набула характеру пластового з`їзду. Польська поліція потрактувала цю подію як антидержавний військовий збір. І 18 грудня 1927 року рівненський повітовий староста в тижневий термін наказав ліквідувати всі пластові гуртки в Рівному, а пізніше, 21 лютого 1928 року, волинський воєвода розпорядився ліквідувати Пласт і на Волині загалом.
У Галичині 13 липня 1930 року бойовиками ОУН з метою здобуття польських державних грошей було здійснено напад на поштову карету. При переслідуванні нападників поліцією вбито одного із учасників нападу, який був вдягнений у пластовий однострій. Ним виявився гетьманський пластун-скоб Гриць Пісецький, випускник Станиславівської гімназії. В польській пресі розпочалася шалена кампанія антипластового змісту. Її результатом стало розпорядження Львівського староства 23 вересня 1930 року, за яким Головний Відділ УКТОДОМ мав приступити до негайної ліквідації Пласту. Під загрозою заборони самого УКТОДОМ на ліквідацію відводилося всього