Після офіційної заборони пластуни підпільно продовжують провадити працю з виховання української молоді аж до 1939 року. Але можливостей для цього тепер незрівнянно менше. Діє створена Верховною Пластовою Командою для легальної оборони колишніх пластунів перед адміністративною владою та збереження пластового майна Ліквідаційна комісія, пластове видавництво “Вогні”, яке видає одноймений журнал, продовжують свою діяльність курені старших пластунів, працює кооператив “Пласт” тощо. Пластова праця певний час проводиться через "Комісію виховних осель і мандрівних таборів" УКТОДОМ, організацію “Доріст” при “Рідній школі”.

Пласт на Буковині 

Вже навесні 1921 року гімназисти чернівецької гімназії здійснили невдалу спробу відновити Пласт на Буковині. Але лише у 1928 році чернівецькі студенти, зустрівшись із пластунами під Черемошем, успішно реалізували цю ідею. В місцевій пресі було поміщено ряд статей про скаутінг. Як результат у 1929 році при козацькому товаристві "Чорноморе" виник студентський пластовий гурток чисельністю 15 осіб. У 1930 році перші два члени цього гуртка склали Пластову Присягу. Того ж року буковинські пластуни мали спільне з пластунами Галичини таборування на Писаному Камені в Карпатах. З 1931 року Пласт поволі починає поширюватися на середньошкільну молодь: при чернівецькій гімназії під проводом Б. Сірецького створено пластовий курінь з 30 членів. Незабаром при ньому виник і гурток новаків. Але через брак кадрів подальшого поширення ця тенденція не набула. 

Деякий поступ у своєму зростанні отримав студентський Пласт. В 1931 році вже сформувався курінь з чотирьох гуртків під назвою "Довбуш" (пізніше "Верховинці"). Невдовзі з його складу вийшли дівчата-пластунки і створили власний курінь "Ясні зорі". Водночас утворився і курінь старших пластунів ім. Івана Мазепи, який і став репрезентантом пластової ідеї в краї. 

Таким чином, на Буковині виникли зародки трьох основних вікових Уладів Пласту - Новаків, Юнаків та Старших Пластунів. Однак брак кадрів, роз`їзд пластунів, які закінчили навчання у Чернівцях, зумовили їх занепад. Тому щоб не дискредитувати ідею українського пластування вцілілі пластуни у жовтні 1934 року прийняли рішення про самоліквідацію. Пізніше, в 1937 році, знову була спроба відновити Пласт на Буковині, однак і вона не мала позитивних наслідків. Причиною такого стану справ став загальний занепад українського національного життя в краї.

Український Пласт на Закарпатті 

До Першої Світової Війни в Закарпатті не існувало українських скаутських відділів. Як і на інших українських землях, пластовий рух тут формувався під значним впливом та за допомоги Галичини. Закарпатський пластовий провід з часом налагодив чіткі контакти із Верховною Пластовою Командою, узгоджував з нею напрямні організаційного та ідеологічного розвитку і навіть надсилав звіти. Однак в значній мірі закарпатський пластовий рух (назва "Пласт" прижилася тут після 1927 року) мав свої особливості. 

Перший осередок українських скаутів заснував у Закарпатті 1 жовтня 1921 року проф. Андрій Дідик при Берегівській гімназії. Спочатку в ньому було 6 членів, однак вже до січня 1922 року він зріс до 34 членів. Майже через рік, 15 вересня 1922 року, український скаутський осередок було засновано Володимиром Комаринським в Хусті. До нього увійшли 18 учнів "горожанської" школи, а вже після кількох сходин ще 18 дівчаток тієї ж школи та 20 учнів і 7 учениць Хустської гімназії. Ще майже через півроку, 7 лютого 1923 року, проф. Остап Вахнянин заснував 6 хлоп`ячих та один дівочий гуртки при Ужгородській гімназії. Цього ж року пластові гуртки були засновані при Торговельній Академії та Учительській семінарії. Вони об’єдналися у Пластовий Полк ім. князя Теодора Корятовича.

Виходять перші пластові посібники Остапа Вахнянина "Пласт" та "Пласт - історія і пластове виховання". Незабаром появиться також ще один його посібник - "Пластовим шляхом за красою життя". Він знайшов широке визнання у пластовому середовищі і став в один ряд із посібниками Олександра Тисовського. 

Отож, від самого початку свого заснування український скаутський рух на Закарпатті розвивався достатньо бурхливо. Окрім Берегова, Хуста та Ужгорода українські скаутські відділи було засновано також в Ясіні, Сваляві, Виноградові, Великому Бичкові, Перечині, Мукачеві, Рахові. У 1928 році перший пластовий відділ із 70 членів засновано також і в Пряшеві (сьогодні Словаччина) при "горожанській" школі та Учительській Семінарії. До 1928 року на Закарпатті діяло 37 пластових відділів, які охоплювали 768 членів. 

Окрім українських скаутів тут також існують єврейські національні скаутські відділи ("Кадіма-Гашомер" - близько 400 членів), чеські ( "Юнак" - понад 100 членів) та мадярські ("Черкейс" - більше 60 членів). Разом із Пластом вони входили до так званого Жупного Союзу Скавтів Підкарпатської Русі і представник кожної з них називався Референтом. Видавався спільний часопис "Пластун-Юнак-Черкейс" (до 1926 року). 

У 1924 році проф. Леонід Бачинський заснував пластове видавництво "Ватра", яке регулярно і з року в рік видавало пластові посібники та методичні матеріали. Він також уклав посібники "Порадник пластуна" (до першої пластової проби), "Вовченята і лисички", "Основи Пласту" та ряд інших. Провідники Закарпатського Пласту створили власний керівний орган - Крайову Пластову Старшину (КПС). КПС проводить організаційну реформу Пласту: змінено структуру пластових відділів, весь край поділено на округи. Пластові відділи почали поширюватися на східну частину Закарпаття. Відновлюється видання тепер