Однак з огляду на тотальний наступ москвофільства чеська держава повністю відмовляє в матеріальній підтримці Пласту, забороняє поширення журналу "Пластун". У 1931 році у віці 40 років помер основоположник закарпатського Пласту проф. Андрій Дідик - "Соколине Око". Відчувається брак фахових сил.  

Важливою рисою закарпатського Пласту є ширше, аніж в Галичині, поширення структур Пласту в селах. Традиційно розпочавшись на початку 20-х років в середовищі середніх закладів освіти, український скаутський рух під їх кінець знайшов сприятливий ґрунт в зденаціоналізованому і спраглому на просвітні послуги українському селі. Перший курінь ім. князя Теодора Корятовича із селянських хлопців зорганізував в 1929 році в Великих Лучках вчитель Дмитро Остапчук. Він був достатньо чисельним і складався із 120 членів. Того ж року учні Торговельної Академії Мукачева заснували також гурток Село-Пласту в недалекому від міста Підгороді. Вони й надалі активно займалися цією справою по інших селах. А вже в 1931-1932 роках великий прорив у цій справі зробив Юрій Шерегій-Грім, який заснував кілька сільських куренів Пласту на Хустщині та Рахівщині.  

Про наслідування зразків організації Пласту в Галичині свідчить розбудова його вікової структури - уладів. Хоч і значно пізніше, але і в закарпатській пластовій організації виникає Улад Старшого Пластунства. Початок йому дало заснування 20 жовтня 1926 року в Празі куреня старших пластунів ім. Остапа Вахнянина. Майже всі його учасники були вихованцями покійного Вахнянина. Отож закінчивши середню школу, вони відчули брак старшопластунської організації і вирішили цю прогалину заповнити, взявши за основу своєї діяльності організацію і ведення інструкторських таборів. Перший такий табір курінь організував і провів 1929 року в Лугах біля Сваляви.  

Вже значно пізніше, 2 лютого 1929 року, в Ужгороді було засновано новий старшопластунський курінь - ім. Івана Франка. Специфічне спрямування мав третій курінь, заснований 4 лютого 1934 року в Хусті під назвою "Нова Сцена". Фактично це був пластовий хор із драматичною секцією, яка пізніше переросла в самостійну групу театральних аматорів і замінила на Закарпатті ліквідований Народний Театр. І, власне, у 1936 році в Хусті з ініціативи Степана Пап-Пугача постав старшопластунський курінь "Самітні Рисі", який, поряд "славних Вахнянинців", залишив помітний організаційний слід в закарпатському Пласті. Курінь поставив собі за мету вирішити ряд актуальних пластових проблем: згуртувати старших пластунів, відновити видання пластового часопису, постаратися за видання пластових підручників, налагодити роботу інструкторських таборів, активно ширити Пласт серед селянської і ремісничої молоді. Виконання цих завдань йому надавалося якнайкраще. Отож саме курінь "Самітні Рисі" у 1938 році зробив перші кроки до офіційного зорганізування Уладу Старших Пластунів. Курінь зорганізував в 1938 році першу українську самостійну "Лісову Школу" для вишколу (навчання) пластових провідників. До цього часу українські пластові інструктори змушені були набувати кваліфікацій тільки у чеських і словацьких "Лісових Школах". А саме після їх успішного закінчення надавався титул скаутмайстра. "Самітні Рисі" вирішили самостійно вирішити цю проблему і її вирішили, успішно провівши в Солочині власну "Лісову школу", у якій взяло участь 60 пластунів. На 1939 рік закарпатський Пласт в своїх рядах вже мав 10 скаутмайтрів та 80 пластунів-скобів. В 1938 році курінь відновив вихід пластового часопису під назвою "Молоде життя", видав посібники "Ведення гуртка", "Пластовий впоряд і руханка". Старшопластунський курінь "Самітні Рисі" сприяв також зародженню Новацького Уладу. Ще в 1927 році проф. Леонід Бачинський заснував при народній школі в Ужгороді перший відділ пластунів-новаків, "вовченят" і "лисичок", який мав 60 членів. Наступного року невеличкі відділи появилися також у народних школах Хуста, Бичкова, Севлюша, Мукачевого. А вже в 1938 саме "Самітні Рисі" зорганізували і провели перший табір новаків-вовченят. 

Ще у 1929 році також було зроблено спробу організувати Пласт-Прият. На жаль, цей інститут так і не набув повноцінного розвитку. 

Хоча ідеологія та зовнішня символіка закарпатського Пласту базувалася на вже давніше опрацьованих здобутках Пласту галицького, але умови Закрпаття зумовили і її своєрідності. Так зовнішній вигляд закарпатських пластунів нагадував зразки чеського скавтінгу. Пластуни Закарпаття мали також власний гімн "Гей, пластуни! Гей юнаки!", слова до якого написав відомий поет Спиридон Черкасенко. Цей гімн пластуни виконують і досьогодні. Оригінального поетичного звучання набула тут і Пластова Присяга. Власним шляхом закарпатські пластуни підійшли і до інтерпретації Скаутського Закону. Від найпростіших вимог до більш складних перейшли поступову трансформацію пластові проби пластунів Закарпаття. Про те, щоб пластуни набували через систему пластових проб доброго практичного і теоретичного рівня пластування подбав Леонід Бачинський – “Прижмурене Око”. Було їх всього три: на ступені Учасника, Розвідника та Скоба. А після успішного відбуття інструкторської "Лісової школи" надавася титул Скаутмайстра. 

На відміну від галицького Пласту делегації або ж представники закарпатського брали також участь у міжнародних скаутських заходах: в Ціломоравському з`їзді чеських скаутів 1928 року, Всесвітньому Джемборі в Англії 1929 року, у Слов’янському Джемборі в Празі 1931 року, у Всесвітньому Джемборі в Мадярщині 1933 року, в румунському Джемборі в Брашов-Поляні 1936 року та у Всесвітньому Скаутському Джемборі в Голандії 1937 року. 

До кінця 30-х років Пласт на Закарпатті охопив своєю широкою мережею міста і села від Ужгорода і до Ясіня та до 1939 року вже мав десь біля 3 тис. членів, які гуртувалися в 84 куренях. Основи українського скаутування він перебрав від галицького Пласту, внісши власні оригінальні елементи. Однак на відміну від галицького Пласту, він мав змогу