Діяльність Пласту у міжвоєнній еміграції 

Після поразки УНР і ЗУНР широка еміграційна хвиля українців принесла з собою в різні країни і зародки українського скаутського руху. З часом українські скаутські осередки виникають у різних країнах Європи та Америки - скрізь, де є великі українські громади. Завдяки Євгенові Слабченку та Осипові Яремченкові українські скаутські осередки виникають у Франції: у 1925 році у Парижі створено перший пластовий гурток. У 1928 році морський пластовий гурток виник у Ліоні. Важливу роль в цій справі видіграв також Союз емігрантських організацій Франції, зокрема його Пластова Референтура. Два пластові осередки виникають також у Німеччині - у 1923 році гурток "Хортиця" в Берліні і у 1925 році старшопластунський гурток в Данцігу. На території корінної Польщі діє єдиний пластовий осередок у Кракові. Українські скаутські осередки на початку 20-х років з’являються і на Американському контитенті.  

Однак найкращі умови на еміграції Пласт мав у Чехословаччині. Перші "Українські скаутські дружини" були засновані наддніпрянцями у Празі (1921 рік) та Подєбрадах (1923 рік). Спочатку вони проводили свою діяльність на засадах чеського скаутінгу та на українській козацькій традиції. Так невдовзі виник "Загін українських старших січових пластунів". У 1923 році в Празі також на англійський взірець засновано "Третій клуб олд-скаутів". Переломними стають 1923-1924 роки. Саме тоді окрім старшого членства в пластових осередках гуртуються також новаки і юнаки (в Подєбрадах та Ржевницях). У 1925 році в Празі створено прообраз керівного пластового центру - Українська Пластова Команда. Вона видає свій друкований орган. Пласт в Чехословаччині має сприяння від чеської національної скаутської організації "Юнак" і автономно входить до її складу. 

Таким чином, у 20-х роках ХХ сторіччя українські скаутські осередки виникли у різних країнах світу. Раніше чи пізніше в них приживається назва "Пласт". Верховна Пластова Команда намагається опікуватися ними. Однак після заборони Українського Пласту в Галичині і на Волині актуально постає питання створення єдиного координаційного центру для Пласту в еміграції. Такий центр виник в Чехорсловаччині. 7 червня 1931 року в Празі створено Союз Українських Пластунів Емігрантів (СУПЕ). СУПЕ намагався впорядкувати ідеологічний та організаційний розвиток окремих осередків Пласту в еміграції і зобов`язав їх вести свою працю тільки на основі посібників Олекандра Тисовського "Життя в Пласті", Остапа Вахнянина "Пластовим шляхом за красою життя", та усіма виданнями Леоніда Бачинського. У відповідності до класичного англійського скаутінгу було внесено зміни до Пластового Закону та Пластової Присяги. Після постання СУПЕ пластовий рух в Чехословаччині та інших державах набув нового імпульсу. Часто саме українські емігранти, які виїхали з Чехословаччини, засновували осередки в інших

країнах: Бельгії, Австрії тощо. 

Слід зауважити, що майже у всіх країнах, а особливо у Франції, Німеччині та США, пластові осередки знаходили підтримку і повне розуміння місцевих національних скаутських організацій. Зрозуміло, що незважаючи на це, Пласт в еміграції не міг мати таких умов розвитку, як на власній землі. Однак до часу окупації більшості європейських країн Німеччиною він тут існував і продовжував живу нитку пластової традиції та історії.

Пласт і пластуни під час Другої Світової війни 

Історично так склалося, що саме на Закарпатті і саме закарпатські пластуни в час Другої Світової війни першими вступили до збройної оборони інтересів своєї землі і рідного народу. У 1938 році у Хусті формується Народня Оборона, що потім стає основою Карпатської Січі. На початках старшопластунський курінь "Самітні Рисі" творить її штаб, а інші два старшопластунські курені вступають до її складу і стають першими частинами. 

Відразу ж після початку німецько-радянської війни війни у Львові проголошено Акт відновлення Української Держави і сформовано уряд під керівництвом Ярослава Стецька. В цей час було зроблено спробу відновити повноцінне функціонування Пласту. Один за одним виникають пластові відділи, налагоджується проведення занять за вимогами проб і навіть проводяться пластові табори. У 1942 році підпільний Пластовий Центр при Українському Центральному Комітеті у Львові створив засновану на пластових принципах організацію Виховна Спільнота Української Молоді під керівництвом К.Паліїв та Р.Олесницького. В діяльність цієї організації включилося багато пластунів. Подекуди до неї вступали цілі збережені у підпіллі пластові курені. Виховні Спільноти поширили свою мережу на всю Галичину. Їх провід творили референт ВСУМ та підреференти Племені Новаків і Новачок, Племені Юнаків і Юначок та Племені Передових. Того ж року в Криниці під керівництвом Кикилії Паліїв ("Цьопи") відбувся навчальний табір майбутніх організаторів ВСУМу. Він проходив за всіма правилами та із зовнішніми атрибутами пластових таборів. Інструкторами табору виступали старші пластуни та запрошені спеціалісти. І цей табір не був єдиним. Відомо, що, принаймні, ще один навчальний табір також відбувався у 1944 році в Розлучі. З 1941 по 1944 роки табори для юначок переводив пластовий курінь "Ті, що греблю рвуть". Виховні Спільноти існували при школах легально, з відома дирекції і в якійсь мірі навіть надавали їй допомогу в проведенні організаційних заходів. ВСУМ проіснували до 1944 року, тобто до часу приходу на західноукраїнські землі радянської влади. За влучним висловом учасниці тих подій Лесі Храпливої, "ВСУМ - це була сконцентрована туга за Пластом". Провідники цієї організації намагалися передати весь романтизм власного “класичного” пластування та свій ентузіазм. Адже хоч ВСУМ і будувалася на пластових принципах, однак не перейняла ні його назви і не мала ні одностроїв,