План

1. Поняття українознавства, як науки.

2. Напрямки і форми українознавства.

3. Етапи розвитку українознавства.

Список використаної літератури.

Відстань, що відділяє проголошення незалежності України від її справжнього здобуття, вимірюється не стільки часом, як змінами у політиці, економіці, а головне – у свідомості людей. Духовний потенціал українського народу – це найбагатший скарб, яким володіє наша держава. Ніякі серйозні зрушення в матеріальній сфері неможливі буз глибокого усвідомлення цієї істини, відродження української держави – це насамперед створення умов для вільного вияву духовних можливостей народу в цілому і кожного індивідууму зокрема. Духовна культура не підвладна часові, хоч і вона, так би мовити, не стоїть на місці.

Українська культура, як і імена багатьох її творців, знана в усьому світі. Проте, скажімо, оригінального українського філософа Порфирія Юркевича мало хто знає і в самій Україні, хоч він був учителем Володимира Соловйова. В цьому одна з особливостей української культури. Будучи унікальною, як і інші культури, та високорозвиненою, вона тривалий час мала ховатися в затінку інших культур. Їй випала нелегка історична доля – вижити за будь-який умов. І вона вижила, довівши цінність свої надбань для культурного досвіду всього людства.

Українознавство – це один із шляхів повернення народу його істинної культури у повному обсязі. Коли сьогодні йдеться про розширення сфери функціонування української мови, то за цим обов’язково має стояти і знання культури. Адже жодну мову не можна вивчити, не проникнувши у психологію народу – її носія, його матеріальну і духовну культури. За кожним словом – величезний культурно-історичний досвід нації.

Впродовж багатьох століть український народ намагалися позбавити історичної пам’яті. Внаслідок цього українська культура неоднаковою мірою збереглася в селах і в містах. Українознавство і є спробою допомогти громадянину України усвідомити, хти ми є, ким були і ким маємо стати.

Українознавство не вивчає усієї багатогранності української культури. Поняття культура значно ширше – це і продукти матеріальної та духовної життєдіяльності людини, і її ставлення до природи, до інших людей та до самої себе. Формами її вияву є наука, мистецтво, мораль, релігія, структура державного управління тощо. Предмет українознавства – це насамперед народна культура, тобто розуміння джерел, історичних форм і генезису сучасної української культури.

Українознавство як відроджена традиційно-українська система світобачення й творення є тим підґрунтям на основі якого формується сучасний український громадянин.

Предметом дослідження українознавства є Україна як геополітична реальність та українство як загально цивілізаційний феномен у всій своїй неповторності і своєрідності у просторі і часі.

Поняття Україна охоплює: територію, яку заселяє український етнос сьогодні й апріорі все, що відбувалося на цій території з найдавніших давен.

Поняття світове українство охоплює: українців як автохтонного етносу, що обіймає певні терени від найдавніших часів до сьогодні і як загальносвітового феномену (вони проживають в понад 60 країн світу і не втратили своєї етнонаціональної ідентичності).

Об’єктом дослідження є реальний український світ, котрий створювався упродовж тисячоліть; трансформувався і врешті решт сьогодні визначає суть буття і свідомості українців як етнічної спільноти.

Українознавство ставить за мету - цілісне достовірне знання про Україну і світове українство, українське світобачення у часі й просторі.

Українознавство є системою наукових інтегративних знань про Україну й свiтове українство як цілість, геополітична реальність, що змінюється у просторі й часі.

Сама ж Україна й українознавство — органiчна складова вселюдства (планети Земля, всесвiтньої цивiлiзацiї i культури), знання про всесвiтнє людське суспiльство через призму феномена українства.

Поняття Україна охоплює: етнонацію; територiю, яку заселяв український етнос у минулому та заселяє українська нацiя (народ) нині; природу, вiдповiдну територiю з її земними, водними, повiтряними ресурсами, особливостями екологiї; мову як унiверсальний феномен буття i свiдомостi етнонацiї; суспiльство й державу в їх генезисi; матерiальну й духовну культуру (релiгiю, фiлософiю, мистецтво, освiту, науку, валеологiю, право, вiйсько, мiжнароднi вiдносини), що розвиваються упродовж багатовiкової історії української етнонацiї та держави; тип людини; отже — світове українство в часо-просторовій еволюції.

Поняття українство охоплює: українцiв як свiтовий феномен (в Українi i світі); етнонацiональні групи, що:

а) займали i займають питомi українськi землi поза теперiшнiми державними кордонами України від найдавнiшого часу дотепер;

б) живуть у понад 70 країнах планети, творять там матерiальну й духовну культуру, але визнають свою етнонацiональну iдентичнiсть, зумовлену єднiстю генотипу, долi, ментальностi, усвiдомлення iсторичної мiсiї України й українцiв.

Предметом українознавчих досліджень є феномен українства, закономірості, досвід і уроки його етно-, націє-, державотворення, матеріального й духовного життя, формування і розвитку етнічної території (України).

Фiлософсько-гуманiстичними основами українознавства є визнання:*

свiт — єдиний, цiлiсний, повний лише у своїй рiзноманiтностi, зокрема людей (народiв), які складають вселюдство;*

кожна людина, нацiя, мова, культура має природне, рівне право на життя й повну само-реалiзацiю;*

тiльки у взаємодiї з iншими людьми кожна людина, кожен народ, його мова, культура можуть виявити всю повноту своєї iндивiдуально-вселюдської сутностi;*

посягання на природне право кожної людини, нацiї, мови, культури, на самобутнiсть i волю є злочином перед вселюдством;*

шляхом до повної реалiзацiї сутностi, покликання людини i людства є пiзнання як синтез самопiзнання i самотворчостi.

Українознавство — шлях до самопiзнання й самотворення українства, здiйснення ним своєї iсторичної місiї. Воно органiчно поєднує (синтезує) процеси пізнання, виховання й навчання, народної і академічної педагогiки, вiтчизняного i зарубiжного досвiду, органічно переростає в українолюбство та українотворення.

Кожен, хто відчуває потребу зайнятися українознавством, найперше відчує два гострі контрасти: українознавча наука існує давно, а термін «українознавство» (отже, його осмислення на рівні поняття) — з'явився лише в XIX