КУРСОВА РОБОТА

ПРЕДМЕТ: “Трудове право”

ТЕМА: «Трудові книжки»

ПЛАН

Вcтуп

Вступ

До виходу у світ Трудового кодексу в ЗМІ активно мусирувалося питання про можливу відміну трудових книжок, що зв'язувалося перш за все з ухваленням Федерального закону "Про індивідуальний (персоніфікованому) облік в системі державного пенсійного страхування". Нове трудове законодавство підтверджує доцільність існування трудової книжки (ст. 65, 66, 67).

Звернемося до історії питання. Вперше трудові книжки були введені в 1919 р. декретом ВЦІК в Петербурзі і Москві. У 1923 р. їх замінили на посвідчення особи. Ще через три роки в країні ввели так звані трудові списки, а з 15 січня 1939 р. - трудові книжки єдиного зразка для робочих і служать всіх державних і кооперативних підприємств і установ (ухвала СНК СРСР від 20 грудня 1938 р.). В процесі використовування трудових книжок виявилися деякі пропуски в законодавстві, пов'язані з їх заповненням, обліком і зберіганням, які поступово були усунені (ст. 39 і 99 КЗоТ РФ, ухвала Радміну СРСР і ВЦСПС від 6 вересня 1973 р. "Про трудові книжки робітників і службовців", Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях Держкомітету по праці і соціальним питанням від 2 серпня 1985 р. з подальшими доповненнями).

У трудових книжках працівників, по суті, відображається їх професійна біографія: освіта і кваліфікація, просування по службових сходах, відношення до праці. На її основі встановлювалися всі види трудового стажу для призначення державних пенсій (зокрема на пільгових умовах і в пільгових розмірах), посібників з соціального страхування, а також посадових окладів (у випадках, коли це залежить від тривалості трудового стажу), виплати винагороди за вислугу років, процентні надбавки за роботу в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях; і т.д.

Словом, трудова книжка як основний документ у сфері професійної діяльності підвищує у її власника відчуття відповідальності за роботу, сприяє зміцненню дисципліни, значно полегшує задачу правильного підбору кадрів, дозволяє істотно упорядкувати роботу органів соціального забезпечення за призначенням пенсій. На останню обставину хотілося б звернути особливу увагу.

Як відомо, з 1 січня 1997 р. набув чинності Федеральний закон "Про індивідуальний (персоніфікованому) облік в системі державного пенсійного страхування". Він вперше встановив такий вид страхування, який здійснюється за рахунок обов'язкових страхових внесків працедавців і трудящих, формуючих базу трудових пенсій через старість, по інвалідності, з нагоди втрати годувальника і за вислугу років відповідно до Закону "Про державні пенсії в РРФСР".

Платникам страхових внесків (застрахованим особам) територіальний орган ПФР відкриває індивідуальний особовий рахунок з постійним страховим номером і видає страхове свідоцтво. Індивідуальний особовий рахунок включає докладні відомості про людину, зокрема паспортні дані, періоди трудової або іншої суспільно корисної діяльності (що входять в загальний стаж для призначення державної пенсії) і спеціальний стаж, що дає право на пільгову пенсію. Тут же міститься інформація про щомісячний дохід і суми заробітку, який враховується при призначенні трудової пенсії, про суму нарахованих страхових внесків як власних, так і з боку працедавця, зведення про перерахунок пенсії.

На жаль, ні в одному нормативному акті, пов'язаному з реформуванням пенсійної системи, ні в спеціальних інструкціях нічого не мовиться про трудові книжки. Ніби то їх не було і ні.

Який ні дивно, навіть після ухвалення Трудового кодексу такі згадки не з'явилися і в проекті федерального закону "Про інвестування засобів для фінансування накопичувальної частини трудової пенсії в Російській Федерації".

Нове законодавство, на мій погляд, погіршує положення трудящих. Індивідуальний особовий рахунок і страхове свідоцтво не передбачають ряд моментів, що мають істотне значення для працюючого. Відомості про заохочення або нагородження працівника за успіхи в праці, причинах звільнення фактично втрачаються, що може привести до позбавлення громадянина відповідних пільг і компенсацій, якими він користується згідно деяким формулюванням звільнення. Крім того, якщо видача трудової книжки не викликає ніяких труднощів, то отримання страхового свідоцтва і особливе внесення в нього відповідних змін і доповнень, числення трудового стажу, а також відновлення необхідних документів у разі їх втрати - достатньо складна задача.

І хоча предметом федерального закону є введення в систему державного пенсійного страхування індивідуального (персоніфікованого) обліку, насправді саме індивідуалізація і зникає, а праця працівника знеособлюється. Благополуччя людини в старості ставиться в залежність виключно від сум страхових внесків і страхового стажу. Чи правильно це? Вважаю, що подібні питання потребують уточнення.

Вказаний різнобій доцільно усунути при встановленні Урядом РФ форми і порядку ведення трудових книжок (ст. 66 ТК).

Слід також мати на увазі, що право на працю і віддзеркалення у відповідних документах всіх об'єктивних даних про характер цієї праці закріплене як в найважливіших національних законодавчих актах, включаючи Конституцію Російської Федерації (ст. 37, 45), так і у ряді документів міжнародного права: конвенціях і рекомендаціях МАРНОТРАТНИК, Статуті Ради Європи, в Європейській конвенції прав людини, Загальної декларації прав людини, в міжнародних пактах ООН.

I. Загальні правила оформлення і ведення трудових книжок.

1. Трудові книжки ведуться на всіх робочих і служать державних, кооперативних і суспільних підприємств, установ і організацій, що пропрацювали понад 5 дні, зокрема на сезонних і тимчасових працівників, а також на нештатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. На обличчя, що працюють за сумісництвом,