КЛІНІКА.

Ранні прояви МХ дуже різноманітні і мало специфічні, що нерідко утрудняє їх правильну оцінку. Серед них спостерігається загальне погіршення самопочуття, нездужання, слабкість, апатія, нез'ясовний перебігом основного захворювання . може бути головний біль, запаморочення, діспептичні розлади і т.д. також надзвичайно різноманітні клінічні синдроми МХ, Полосухіна образно виражаючись, говорить, що прояви МХ багатоманітні і несподівані. З безлічі описаних синдромів, ми зупинимося лише на тих, які мають найбільше клінічне значення, як що часто зустрічаються або важко протікають, небезпечні для життя.

Анафілактичний шок.

Вперше поняття «анафілаксія» було сформульовано в 1902 році Ріше і Портьє, як незвичайна реакція організму собак на повторне введення ним екстракту з щупалек акпеніб. В 1905 році аналогічну реакцію на повторне введення кінської сироватки у морських свинок описав Сахаров.

Анафілаксія – це стан, протилежний захисту організму від дії токсичних продуктів.

Анафілактичний шок – це вид лікарської алергії негайного типу, що виникла на повторне введення медикаменту в організм хворого. Причиною анафілактичного шоку можуть бути всі вживані в даний час лікарські препарати. Найчастіше анафілактичний шок розвивається на введення антибіотиків (Пеніцилін 0,5-16%). Доза Пеніциліну, що викликає шок може бути украй мала. Наприклад описаний випадок шоку на сліди Пеніциліну в шприці, що залишився в ньому після того, як шприц, використаний для введення Пеніциліну одному хворому, промили прокип'ятили, зробили ним ін'єкцію іншого препарату хворому, чутливому до Пеніциліну. Описані випадки анафілактичного шоку на введення рентген контрастних речовин, релаксантів, анестетіков, вітамінів, інсуліну, трипсину, гормонів паращитовидної залози. Анафілактичний шок характеризується різким падіння судинного тонусу, виниклим в безпосередньому зв'язку з введенням ліків і приводив до життєво небезпечним некротичним змінам в тканинах життєво важливих органів – мозку, серця, нирках і т.д.

Лікарський анафілактичний шок виникає через 3-30 мін після введення лікарського препарату. Клінічні ознаки різноманітні. Залежно від тяжкості розрізняють 3 ступені анафілактичного шоку. Тяжкість шоку обумовлена ступенем порушення кровообігу і функції зовнішнього дихання. При легкому перебігу анафілактичного шоку спостерігається короткий продромальний період 5-10 мін, який характеризується появою свербіння, уртикальний висип, гіперемії шкіри, набряк Квінке, набряк гортані з осиплою голосу аж до афонії. Хворі скаржаться на біль в грудній клітці, запаморочення, брак повітря, погіршення зору, оніміння пальців, мови, губ, болів в животі, поперековій області.

Об'єктивно: блідість шкірних покривів, ціаноз, пульс ниткоподібний, бронхоспазм з дистанційними свистячими хрипами, блювота, рідкий стілець. АТ 60\30 - 50\0 мм рт ст тони серця ледве прослуховуються, екстрасистолія.

ПРИ анафілактичному шоці середньої тяжкості наголошуються певні симптоми передвісники: слабкість, турбота, страх, запаморочення, болі в серці, блювота, печія, задуха, кропив'янка, набряк Квінке, судоми. Вслід за цим – втрата свідомості, холодний липкий піт, шкіра бліда, ціаноз, зіниці розширені, пульс ниткоподібний, аритмічний, тонічні і клонічні судоми, носові, маткові і шлуночкові кровотечі, за рахунок активації фібріноліза і викиду гепарина огрядними клітинами.

ВАЖКИЙ ПЕРЕБІГ АНАФІЛАКСІЧЕСКОГО ШОКУ характеризується відсутністю продромального синдрому, раптовою втратою свідомості, судомами і смертю.

По провідному синдрому в клінічній картині розрізняють 5 варіанту анафілактичного шоку:

Післяшоковий період продовжується 3-4 тижні. Хворі, перенесли шок, тривалий час відчувають слабкість, погіршення пам'яті, головний біль. Їх також можуть турбувати болі в серці, задишка, тахікардія, унаслідок розвитку міокардиту і пошкодження міокарду, симптоми ураження нирок (підвищення ПЕКЛО, ніктурія, гематурія, протеїнурія), печінки – збільшення печінки, жовтяниця, свербіння. В післяшоковому періоді можуть розвиватися інфаркт міокарду, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, менінгоенцефаліт, поліартрит, арахноїдит. Причиною смерті при анафілактичному шоці можуть бути:

за останні 3-5 років частота смертельних результатів при анафілактичному шоці складає 0,4 на 1 млн. населення в рік (від Пеніциліну 1 смертельний результат на 7,5млн ін'єкцій, рентгенконтрастні речовини близько 9 на 1 млн. урологічних досліджень.

СИРОВАТКОВА ХВОРОБА.

Це досить частий синдром лікарської хвороби. В даний час налічується більше 30 препаратів, які можуть викликати сироваткову хворобу . цей синдром схожий з істинною сироватковою хворобою, що викликається гетеролітичною або гомологичною сироваткою, виділяють легку, важку і анафілактичну форми сироваткової хвороби. Розвитку гострої реакції передує інкубаційний період 7-10 діб від моменту введення лікарського препарату. Продромальний період характеризується гіперемією, гиперестезією шкіри, збільшенням л\в, висипаннями в місцях введення лікарських препаратів.

Гострий період. Характеризується підвищенням температури до 39-40, поліартралгією, висипом, що сильно зудить. Висип може носити ерітематозний, папулезний, папуловезикульозний, геммарогічний характер, з'являється поліартрит, набряк Квінке, нерідко діагностується міокардит, поліневрит, дифузний гломерулонефрит, гепатит. Гострий період продовжується 5-7 діб, при важкому перебігу до 2-3 тижнів. Ускладнення рідкісні. Клінічна картина при сироватковій хворобі при повторному введенні лікарського препарату залежить від терміну, що пройшов після першого введення. Якщо цей період рівний 2-4 тижні, то сироваткова хвороба розвивається негайно після введення лікарського препарату і протікає важко у вигляді розвитку набряку, запалення по типу феномена Артюса в місцях ін'єкцій і лихоманки, висипу, артралгії або анафілактичного шоку.

КРОПИВ'ЯНКА І НАБРЯК КВІНКЕ характеризуються мономорфною висипкою первинний елемент якої пухир, є гостро виникаючим набряком сосочкового шару дерми. Захворювання починається раптово з інтенсивного свербіння шкіри. Потім в місцях свербіння з'являються гіперемовані