ділянки висипу, виступаючі над поверхнею. Якщо загальна тривалість більше 5-6 тижнів, то говорять про хронічну форму кропив'янки здібної до рецидиву з болісним свербінням, приєднанням папулезного висипу, гнійників і інших елементів.
Набряк Квінке характеризується набряк дерми і підшкірної клітковини і навіть іноді розповсюджується на м'язи. Набряк Квінке – це гігантська кропив'янка. Локальні ураження спостерігаються в місцях з рихлою клітковиною, улюблена локалізація – губи, щоки, слизисті оболонки порожнини рота (м'яке піднебіння, мигдалини). Небезпечним є набряк Квінке в області гортані, який зустрічається в 25% всіх випадків. При виникненні набряку гортані – охриплість голосу, «гавкаючий» кашель, потім утруднення дихання, інспіраторно-експіраторна задишка, дихання галасливе, ціаноз особи, хворі кидаються, неспокійні. Якщо набряк розповсюджується на трахею, бронхи, то розвивається бронхоспастичний синдром і смерть від асфіксії. При легкій і середній тяжкості набряк гортані продовжується від 1 години до діб. Після стихання гострого періоду деякі час залишається осипла голосу, біль в горлі, утруднене дихання, в легенях вислуховується сухі хрипи. При локалізації набряку на слизистих ЖКТ – абдомінальний синдром, який починається з нудоти, блювота, приєднуються гострий біль, спочатку локальний, потім по всьому животу, супроводжується метеоризмом, посиленою перистальтикою. В цей період може спостерігатися позитивний симптом Щеткина-Блюмберга. Закінчується напад профузним проносом. Абдомінальний набряк в 30% супроводжується шкірними проявами. При локалізації набряку на обличчі до процесу можуть залучатися серозні мозкові оболонки з появою менінгіальних симптомів і судом.
Таким чином, клінічна картина і тяжкість процесу визначається локалізацією патологічного процесу і ступенем його інтенсивності. Ураження шкіри – це найчастіша форма МХ, характеризується різними ознаками: свербіння, ерітематозний висип, макулопапулезний, кореподобний, екземаподібний висип, ексудатівна багатоформова еритема, ексфоліатівний дерматит, синдром Лайела і ін. Звичайно висипання з'являються на 7-8 доби після початку прийому ліків. Найчастіше вони викликаються СА препаратами, еритроміцином, гентаміцином, барбітуратами, препаратами золота. Висип зникає через 3-4 дні після відміни препарату.
Зі всіх шкірних проявів МХ хочеться зупинитися на синдромі Лайела. Синдром Лайела – це токсичний епідермальний некроліз – важке бульозне захворювання з тотальним ураженням шкіри і слизистої. Захворювання починається гостро протягом декількох годин або днів після прийому ліків (амідопірін, аспірин, букарбан, а\б, анальгетиків), іноді раптово як гостре гарячкове інфекційне захворювання . з'являються міхури величиною з волоський горіх, які лопаються, утворюючи ерозії, надалі вливаються, займають великі ділянки на шкірі тулуба, кінцівках, некротизований епітелій відторгаючись утворює великі ділянки без захисного покриву епітелію з розвитком токсемії і загибелі хворих від сепсису.
ЛІКАРСЬКІ ВАСКУЛІТИ відносяться до системних васкулітів - це група захворювань, в основі яких лежить генералізоване ураження артерій і вен різного калібру з вторинним залученням в процес внутрішніх органів і тканин. Зв'язок системних васкулітів з прийомом лікарського препаратів доведений ще Тарєєвим. Лікарські васкуліти частіше розвиваються у осіб з обтяженим алергологічним анамнезом. Відомо більше 100 лікарських препаратів, прийом яких викликає системні васкуліти. Лікарські васкуліти (артеріїти, капілярити, венуліти, флебіти, лімфангоїти) рідко є самостійні захворювання, частіше є одним з доданків іншого патологічного процесу. Лікарські васкуліти мають гостру і підгостру течію, можуть рецидивувати, але звичайно не прогресують. Процес носить тимчасовий характер і закінчується повним одужанням. Захворювання протікає по типу геморагічного васкуліти (хвороба Шенлейн-Геноха), некротичного васкуліту, гранулематоза Вегенера, синдрому Машковіца, облетеріруючого тромбангіта і ін.
Ураження внутрішніх органів при МХ.
Органи дихання – атопічна форма БА, алергічний бронхоспастичний синдром, аспіринова (простогландинова) астма, хр бронхіти, алергічні альвеоліти Ураження серця – токсико-аллергічний міокардит, перикардит.
Ураження ЖКТ – ентероколіти, виразково-некротичні Ураження і гангрена кишечника унаслідок лікарського васкуліти мезентеріальних артерій.
Ураження печінки у вигляді токсико-аллергічного гепатиту і холестатичного гепатиту. Клінічним проявом їх є жовтяниця, збільшення розмірів печінки, зміна функціональних проб печінки. Холестатичний гепатит є наслідком внутрішньопечінкового холестаза. З 1000 лікарських препаратів, які можуть викликати ураження печінки найбільше значення мають метіландростендіол, СА, хлорпропамід, допегит, нітруфурановиє препарати.
Ураження нирок – при МХ характеризується розвитком імунологічного гломерулонефріта, розвитком інтерстиціального нефриту, нефротичного синдрому. Ураження нирок при МХ особливо часто розвивається при призначенні СА, Пеніциліну, діуретиків, поліміксинів, азотіапрена, препаратів золота, метіцикліна. Гематологічні лікарські алергічні синдроми – гіпопластична, гемолітична анемії, тромбоцитопенії, агранулоцитоз.
Діагноста МХ.
Ретельно зібраний алергологічний анамнез. Хворого треба детально розпитати, які медикаменти він приймав напередодні розвитку алергічної реакції, про наявність лікарської сенсибілізації до лікарських препаратів. При цьому треба пам'ятати. Що існує «прихована сенсибілізація» обумовлена додаванням антибіотиків, гормонів в корм с\х тваринних, деяких речовин в тонізуючі напої. Слід враховувати, що багато хворих не рахують за ліки ті препарати, які вони приймають щодня (послаблюючі, седативні, очні краплі, краплі в ніс, анальгетики).
Елімінаційні проби полягають у відміні всіх лікарських препаратів. При цілеспрямованих елімінаціях необхідно брати до уваги можливість перехресних реакцій і надходження лікарських препаратів у складі комбінованих препаратів, в продуктах харчування і смакових добавках, а також пам'ятаєте, що після тривалого вживання препаратів ряду Пеніциліну симптоми лікарської алегрії персистують в перебігу декількох тижнів або місяців після їх відміни.
Шкірні алергічні проби ( скарифікаційні, аплікаційні дають різко (+) з визначеним лікарськими алергенами.
Провокаційні проби ( назальні, інгаляційні, кон'юнктивальні)
Базофільний тест
Реакція гемаглютинації – полягає в аглютинації сироваткою хворого еритроцитів навантажених алергеном.
РБТЛ – реакція бласттрансформації лімфоцитів застосовується для діагностики алергічної реакції сповільненого типу. Лімфоцити хворого змішуються з передбачуваним алергеном. Після багатоденної інкубації судять про зроби розсудливим трансформації лімфоцитів по морфологічних критеріях або по синтезу ДНК, РНК з використанням ізотопної мітки.
ЛІКУВАННЯ МХ будується на єдиних принципах, але з урахуванням особливостей клінічної картини МХ:
режим постільний
дієта не дратівлива з