Нічка тиха, мерехтлива, спочиває світ у сні

Лиш на небі зорі сяють, сріблом ткані і ясні.

Ось в таку блаженну тишу – світла й гамору ніде.

До дітвори у гостину гість з небес на світ іде.

Нічка тиха, таємнича, повна дива і чудес.

До дітвори в гости лине довгоджанний гість з небес.

Буде радість, буде втіах, бо ж усякий пам’ятай,

За дітей цієї ночі не забуде Миколай.

Перед Різдвом у лісі.

1 ялинка. Як гарно сьогодні! Як чисто й тихо! Звірі ще сплять, ніхто нам не заважає. Доброго ранку!

Доброго ранку!

Доброго ранку!

Без перестанку

Доброго ранку!

1 ялинка. Доброго ранку, сестриці!

Рівні, зелені, ялиці.

Всі: Доброго ранку!

2 ялинка. Світлого сонця кружало

В небі уже засіяло.

Всі: Доброго ранку!

3 ялинка. Чуєте, чуєте сестри.

Грають пташині оркестри!

Всі: Доброго ранку!

Танцюють. Пташки співають.

1 ялинка. Годі, годі сестри! Так можна весь сніг розтрусити з гілочок, а це ж наші зимові малинки!

2 ялинка. Нічого! Нам зима ще снігу підсипле. Танцюймо!

3 ялинка. Ні, ні! Вже пізно! Звірі прокинулись і я вже чую, що хтось сюди прямує. Це, мабуть, ведмідь.

Всі: У-у-у! Як страшно!

1 ялинка. Які ви страхопуди! Де ж би тут ведмідь узявся? Вони тут не живуть, - десь може далеко, на Півночі...

2 ялинка. Але якщо це не ведмідь, то може вовк? Він часом забігає і сюди.

3 ялинка. І не вовк. Щось мале, куце...

Всі. Зайчик! Аж два!

1 зайчик. Ой. Хто це? Я тебе боюсь!

2 зайчик. А я тебе!

1 зайчик. Не бійся, я тебе не з’їм.

2 зайчик. Як добре, що ми зустрілись. Тепер нам ніхто не страшний, бо, як каже наша заяча приказка, вдвох і боятись легше.

1 зайчик. Ні, не так: удвох і вовка завоювати можна.

2 зайчик. Ти так думаєш? Ну, то дай лапку, ми тепер будемо завжди і скрізь удвох ходити, як брати.

1 зайчик. Але я не вмію ходити. Я вмію тільки стрибати.

2 зайчик. То будемо вдвох стрибати по цілім світі.

Ми маленькі зайченята.

Під сосною наша хата.

Тільки в лісі гілка хрусть.

Я уже кричу: “Боюсь!”

А тепер нас буде двоє

Хай маленькі ми обоє

Та як братик поруч мій

Навіть вовк нам не страшний.

Зайчики. Ой-ой-ой! Вовк за нами біжить! Утікаймо.

Білочка. Ха-ха-ха! От страхопуди! Мене злякались, а я ж менша від зайчика. Я зате нікого не боюся, навіть вовка. Не раз він за мною гнався, а я вискочу на дерево, злю вовка й кидаю в нього шишками, а він від злості зубами клацає. Ха-ха-ха!

Я сміхунка – білочка,

В мене теплий кожушок

З гілочки на гілочку

На самий вершок.

Запасла горішків досить

Я на цілу зиму

І як хтось мене попросить

Я горішком кину.

(пісенька лисички)

Лисичка.

Вовк. Ох, який я голодний! З’їм першого хто мені попадеться.

Лисиця. О, це ти, куме! Куди так рано зібрався?

Вовк. Куди! Куди! На Кудикову гору! Онде так їсти хочу, що й тебе проковтнув би, якби ти не була моя кума. Що там у тебе в кошику? Може мене погодуєш?

Лисичка (на бік). Маю свіжу рибу, але не для Вовка. Діти називають це Морозивом.

Вовк. Не такий я дурний, щоб сніг їсти! Давай мені те, що в тебе в кошику!

Лисичка. Там тільки сніг! Ось будь чемним, не заводься зі мною, то святий Миколай тобі щось подарує!

Вовк. Але я зараз хочу їсти і чую носом рибу!

(Пісня. За вікном хурделиця).

1 янгол. Ох, я втомився. Ця книжка така товста, що крила опадають. Доведеться везти вертольотом. А попереду ще багато праці!

2 янгол. Так, деякі діти до останнього дня посилали святому Миколаєві листи, і навіть, телеграми. Всі пишуть, що чемні, але чи це справді так? Ми ходимо поміж вами й перевіряємо, чи ви справді були чемні. І все записуємо до книжки.

1 янгол. До однієї книжки чемних, а до другої – збиточників.

2 янгол. В одній книжці – добрі справи, а в отій – гріхи, грішки й усякі збитки (показує на книжку Першого Янгола).

1 янгол. То це я гріхи ношу? Недарма ж моя ноша така тяжка, що я вже двічі з неба впав. Але тут щось не так: не може бути, щоб наші українські діти були такі нечемні. Ану, почитаю. (Читає напис на товстій книзі). “Реєстр для чемних дітей”. А покажи твою! (Читає). “Реєстр збиточників”. Що ж ти наплутав! Дивись, скільки в нас добрих дітей – ось вони сидять (показує на зал), усміхаються й чекають на гостину отця Миколая. А нечемних зовсім мало, та й тих ми ще перевіримо й може викреслимо з поганої книжки.

2 янгол. Як же це я переплутав!

1 янгол. Бо хоч ти й Янгол, а потребуєш окуляри. Ось вони якраз і лежать на снігу. Видно, отець Миколай тобі авансом подарунок послав.

2 янгол (надягає окуляри). О, тепер добре бачу!

1 янгол. А за те, що переплутав, мусиш нести оцю товсту книжку! (Передає свою книжку Другому янголові).

2 янгол. Добре, вже. Ходімо ж кінчати свою роботу.

(Виходять).

Пісенька “У міста і села”.

Круть. Йой, як тут холодно! (цокотить зубами). Я заздрю Вовкові, Лисиці й навіть Зайцеві, бо в них такі пухнасті кожухи. А в нас сама шкіра і кості. Я замерз, як чорт.

Хвиць. Так, у нашій прекрасній Батьківщині – Пеклі – дуже тепло.

Круть. Еге, часом загаряче. Я радий часом вирватися з пекла й побрикати по світі.

Не забувай, що ми сюди послані у важливій справі. Наш генеральний секретар Пекельного Союзу дав