Конспект уроку на тему: "Вчитися жити в мирі та злагоді".

Тема. Вчитися жити в мирі та злагоді

Мета. Допомогти учням глибше пізнати світ, в якому панують Добро, Мир і Злагода, виховувати в учнів дбайливе ставлення до рідної природи; почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю; формувати переконаність у нетлінності духовних скарбів народу, глибоку повагу до батьків, землі-годувальниці, до рідної України.

Обладнання. Вислови, виставка книжок, ілюстрації, рушник, квіти.

"Хто людям добра бажає, той і собі має" (укр. прислів’я).

"Поведінка – це дзеркало, в якому кожен показує своє обличчя". (В.Гете)

"За науку цілуй батька й матір в руку". (укр. приказка).

"Шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе". (укр. прислів’я).

Пам’ятай, життя є дар, великий дар,

І той, хто його не цінить,

Цього дарунку не заслуговує.

Леонардо да Вінчі.

Вчитель.

Земле! Тиха моя, скорботна моя і велика. Ти в біло-рожевому вінку весною, в смарагдовій накидці із зелених шат літом, у золотавому багрянці щедрою осінню. Земля моя рідна – це моя Україна. Тебе дав нам Господь, як скарб. Все навкруги – дари Божі. А життя – найдорожчий скарб людини і прожити його треба так, щоб панували в ньому Мир, Любов, Злагода, Добро і Милосердя, бо саме це врятує світ на зламі століть. Давайте звернемося до слів Леонардо да Вінчі (зачитуються слова).

Ми часто задумуємося сьогодні над питаннями: яким буде воно – це нове тисячоліття, як знайти своє місце в цьому нестримному пориві до нового.

Цінуймо, учні, все, що маємо сьогодні і всі разом запалімо в наших душах свічечки Миру і Злагоди як символ вічності і безсмертя.

Давайте відкриємо книгу життя – Біблію: "Від лиця твого, Господи, доля моя іде..."

Життя кожної людини уподібнено дорозі, що веде до вершин гори. Від миті народження і до останнього подиху якась невидима сила веде нас – це сила Господня. Тому ми повинні пам’ятати, що помислом Божим твориться наша доля. У критичні хвилини життя звертаємось таки до нього. Пам’ятаймо, що відродження народної духовності є однією із найважливіших умов становлення народу України як нації.

Учениця.

Духовність – це, скоріше, внутрішній світ людини. Це те, що робить людину красивішою внутрішньо, морально чистою. Багато людей зараз повернулося обличчям до церкви, до Бога.

Одні для заповнення духовності несуть дітей до церкви охрестити, але потім не вчать їх жити по-християнському.

Вчитель.

Першим духовним центром для кожного з нас виступає родина, сім’я. Народна мудрість говорить: "З родини йде життя людини", "Без сім’ї нема щастя на землі". В душі і серці кожної людини глибокий слід залишає мамина ласка, доброта бабусі, татова вимогливість, дідусева мудрість.

Багатьом із вас 15, а то і 16 років, ви майже на порозі самостійного життя, то ж пам’ятайте, ви повинні вчитись у своїх батьків, на кращих прикладах, як будувати своє щастя. Людина сама будує храм духовності своєї сім’ї. Сім’я, яка буде жити в мирі і злагоді може зробити людину щасливою.

Постає питання: "Де і в кого навчитися миру і злагоди?" В час економічної кризи, негараздів і жорстокості мусимо утвердити себе, мусимо навчитися жити чесно і справедливо.

Так, віримо, що мудра згода

Вкраїну вільну нагородить!

Давайте звернемось до минулого нашої країни.

Учень

Історична довідка. 1 вересня 1939 року розпочалася ІІ світова війна, в ході якої загинуло 50 млн. чоловік, покалічено понад 90 млн., матеріальних збитків завдано на суму 4000 млрд.

Учениця.

Україна в ході ІІ світової війни втратила 5 частину населення, 3 млн. чоловік на фронті і 5 млн. в зоні окупації.

Учень.

17 вересня 1939р. Перехід Червоною Армією польсько-радянського кордону. Початок радянізації Західної України, за яким послідувало свідоме винищення місцевого населення. За період 1930-41рр. ув’знено 10% жителів, виселено в східні регіони Союзу понад 500тис. Чоловік.

Учениця.

Протягом голодомору у 1946р. в Україні померло понад 1 млн. чоловік.

Учитель.

Жертви минулого, на жаль, не навчили людство жити в мирі, злагоді й любові. Ще й сьогодні сторінки війни поповнюються записами про нові збройні конфлікти на Балканах, Кавказі, в Азії, де знову гинуть люди.

Учениця.

Герої не вмирають. Вони живуть у пам’яті й справах наступних поколінь. Будьмо патріотами, любімо свою багатостраждальну матір Україну. Сьогодні вона, як ніколи потребує нашої допомоги.

Свою Україну любіть,

Любіть її во время люте,

В останню тяжкую мінуту

За неї Господа моліть!

Пам’ятаймо наказ великого Кобзаря. Так, як наші ровесники стали на захист України в нерівному бою 80 років назад під Крутами, станьмо за мирну битву за Ураїну. Не будьмо байдужими до всього, що відбувається в країні, згуртуймося навколо національної ідеї. Будьмо гідними наших славетних ровесників, які віддали за Україну своє життя.

Саме ми, українці, маємо усі підстави пишатися тим, що наша Батьківщина ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів.

Роз’єднаність, невміння дійти згоди як у родині, так і у суспільстві дуже шкодить нам, нашому благополуччю, затьмарює радість життя. Тільки мир і злагода, взаємодопомога, подолання особистого егоїзму принесуть щастя і впевненість у майбутньому.

Вчитель.

Сьогодні ми маємо свою державу, хочемо жити в мирі і дружбі зі своїми сусідами – поляками, румунами, росіянами... Хочемо мати багату, демократичну Україну. Багато людей наших нині бідують, інші – купаються в достатку. Не будьмо ж безчесними і корисливими.

Хочеться звернутися до всіх людей: єднаймося, організовуймося. У нас одна держава. Спільно дбаймо про наш дім –