Учениця.

Народна пісня – голос невсипущий,

Душі людської вічне відкриття,

Вона ніколи, як і хліб насущний,

Не вийде з моди сущого життя.

Вчитель.

Як ми уже знаємо, у глибину століть сягає історія нашого народу. І чим більше часу, тим яскравіше ми її уявляємо.

Давайте сьогодні згадаємо величні постаті, які творили нашу історію.

Першою великою постаттю в історії Київської держави є Олег, що прийняв титул Великого князя Руського і столицею обрав город Київ. Великий князь Володимир основну увагу приділив зміцненню і розбудові Київської Русі. За його князювання Київська Русь прийняла християнство (988р.). А хіба ми можем не назвати князя Ярослава Мудрого, тоді Київська Русь стала найбільшою державою в тодішній Європі.

Сорокалітню боротьбу за об’єднання Галичини вів князь Данило Галицький.

Нашу історію творили і такі гетьмани як Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Петро Дорошенко, Іван Мазепа, Павло Полуботок. Своє життя на вівтар поставили і Січові Стрільці та герої УПАОУН, це: Симон Петлюра, Євген Коновалець, Андрій Мельник, Степан Бандера, Роман Шухевич і багато інших.

Йшли роки, минали століття. А люди у думах своїх поверталися знову і знову до мрії про волю, незалежність. І ніщо не могло вбити вільного духу українського народу: ні голодомор 1933-34рр., ні сталінські репресії 1936-37рр., насильна колективізація на Західній Україні в 1939-40рр. Все це з нашої історії і страшна Чорнобильська катастрофа у 1986р., Дем’янові лази і Яблуницькі криниці.

Жертви минулого, на жаль, не навчили людство жити в мирі, злагоди, любові. Ще й сьогодні сторінки війни поповнюються записами про нові збройні конфлікти на Кавказі, в Азії, де гинуть люди.

Герої не вмирають. Вони живуть у пам’яті й справах наступних поколінь.

Будьмо патріотами, любімо свою багатостраждальну матір Україну. Сьогодні вона, як ніколи потребує нашої допомоги.

Свою Україну дюбіть,

Любіть її во время люте,

В останню тяжкую мінуту

За неї Господа моліть!

Пам’ятаймо наказ великого Кобзаря. Так, як наші ровесники стали на захист України в нерівному бою 82 роки тому під Крутами, станьмо за мирну битву за Україну. Не будьмо байдужими, до всього, що відбувається в країні, згуртуймося навколо національної ідеї. Будьмо гідними наших славних ровесників, які віддали за Україну своє життя.

Саме ми, українці, маємо усі підстави пишатися тим, що наша Батьківщина ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів.

Роз’єднаність, невміння дійти згоди в суспільстві дуже шкодить нам, нашому благополуччю, затьмарює радість життя. Тільки мир і злагода, взаємодопомога, подолання особистого егоїзму принесуть щасть і впевненість у майбутньому.

Як вам відомо, що не тільки збройною боротьбою, а розвитком культури і мистецтва визволяється народ. Серед перших на Україні були Григорій Палетика, що написав першу історію рідного краю "Історію Русів", яка благополучно вплинула на П.Куліша, Т.Шевченка, М.Костомарова, філософа Г.Сковороди. На Заході велику місію розпочав Маркіян Шашкевич, письменники І.Франко, Л.Українка і багато інших. Прекрасні композитори М.Лисенко, П.Ніщинський, М.Вербицький, Д.Січинський, С.Людкевич створили шедеври української музики.

Ми сьогодні називаємо імена Михайла Грушевського, Івана Крип’якевича , українського письменника, педагога-історика Антона Лотоцького, котрий написав "Історію України для дітей". Ці видатні люди не давали вмерти пам’яті народній.

Тяжка і трагічна наша історія. Кілька віків виборювала наша свята мати Україна право на свою долю і волю. Століттями її загарбники і поневолювачі забороняли її синам і дочкам спілкуватися рідною мовою, знати її історію, мати право гордо називати себе українським народом.

Діти, учіть історію. Вона піднесе ваші душі, зробить вас великими, в тяжкі хвилини життя допоможе перебороти слабодухість, не стати зрадником свого краю. Пам’ятайте, що Україна дала вам не тільки хліб насущний, а й хліб духовний, поблагословила ваше народження маминою ніжною колисковою піснею, зачарувала думою, закохала красою краєвидів, дала числі душі і щирі серця, здатні на геройство, то ж будьмо гідними звання українця, примножуймо багатства нашої Батьківщини, гордімося своїм синьо-жовтим прапором і тризубом, бережім народні звичаї і традиції.

Учениця.

У всіх людей одна святиня

Куди не глянь, де не спитай.

Рідніша їм своя пустиня,

А ніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

Висновок вчителя.