2.Рентабельність основного капіталу | 0 | 0.0003 | 0.0003

3. Рентабельність власного капіталу | 0 | 0.0017 | 0.0017

4.Рентабельність позикового капіталу | 0 | 0.0003 | 0.0003

5.Рентабельність оборотного капіталу | 0 | 0.0002 | 0.0002

6.Рентабельність продажу | 0 | 0.0002 | 0.0002

Отже, у 2004 році у порівнянні з 2003 роком показники рентабельності змінилися, в кращу сторону, але вони дуже низькі для стабілізації становища підприємства.

Висновки

Відкрите акціонерне товариство “Новозаліське підприємство “Електромашкомплект”” є приватним товариством.

Метою діяльності товариства є здійснення господарської діяльності та отримання прибутку.

Основною діяльністю товариства є: продаж товару та розширення зв’язків по каналах збуту та поставок.

Проаналізувавши фінансово-господарський стан ВАТ “Новозаліське підприємство “Електромашкомплект””, необхідно зазначити, що підприємство має серйозні недоліки як в організації своєї діяльності так і в постановці облікової політики. За результатами аналізу фінансової звітності малого підприємства, треба відзначити негативні тенденції функціонування підприємства, що ведуть до зменшення результативності діяльності та відображають кризове фінансове становище. Також потребує удосконалення і організація облікової політики, так як дані фінансових звітів повинні містити повну, правдиву та достовірну інформацію щодо діяльності підприємства, на основі якої приймаються управлінські рішення.

Для фінансової стабілізації підприємства необхідно вжити дії щодо: здійснення систематичного контролю за станом сплати покупцями відпущених товарів; при виникненні дебіторської заборгованості потрібно вживати заходів щодо припинення подальшого відпуску товарів боржникам; не допускати фактів надходження і сплати неякісної, зайвої чи не потрібної підприємству продукції шляхом чіткого дотримання умов договорів та організації ефективної роботи між працівниками підприємства; стежити за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості, бо значне підвищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стійкості та залучення додаткових джерел фінансування; трансформувати борги у власність; глибоко проаналізувати можливість ефективного використання наявного майна та вдало розпоряджатися ним; не допускати причин та умов, які ведуть до виникнення простроченої дебіторської заборгованості по товарних операціях, нестачах і крадіжках; розробляти фінансову стратегію, тобто впровадження фінансового планування та розробку фінансового плану або бізнес-плану (це досягається шляхом розробки прогнозних балансів доходів та видатків, де зокрема мають бути враховані всі резерви мобілізації фінансових ресурсів, які відволікаються у нераціональні витрати), наприклад, на основі статистичних даних розраховувати прогнозний попит на товари та виявляти фактори які сприятимуть стимулюванню попиту і відповідно до цього планувати шляхи мобілізації фінансових ресурсів, витрати та доходи; застосовувати метод системного дослідження взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку і визначення на його основі критичного обсягу реалізації товарів.

Все вище перелічене повинно сприяти поступовій стабілізації діяльності та підвищенню результативності діяльності підприємства.

Для усунення недоліків в організації облікової політики треба перш за все бухгалтеру розробити та подати на затвердження керівнику наказ про облікову політику підприємства, що забезпечить дотримання підприємством єдиної методики висвітлення в бухгалтерському обліку господарських операції та порядку оцінки об’єктів обліку. Також в зв’язку з розвитком більш прогресивних, автоматизованих форм обліку, треба впроваджувати їх для здійснення обліку на підприємстві. Наслідками даних нововведень буде більш точне та швидке відображення операцій в бухгалтерському обліку, та як наслідок отримання можливості для реагування на негативні та позитивні тенденції діяльності, що потребують управління для досягнення максимального ефекту тобто прибутку.

Отже, вимірювання еффективності виробництва передбачає встановлення критерію економічної ефективності, який повинен бути єдиним для усех ланок економіки - від підприємства до народного господарства в цілому. Таким чином загальним критерієм економічної ефективності виробництва є ріст продуктивності суспільної праці.
В наш час економічна ефективність виробництва оцінюється на основі данного критерию, що виражається в максимізації роста національного доходу (чистой продукції) на одиницю праці. На рівні підприємства формою єдиного критерія ефективності його діяльності може слугувати максимізація прибутку. Ефективність виробництва находить конкретний кількісний вираз в взаємопов'язаній системі показників, характеризуючих ефективність використання основних елементів виробничого процесу. Система показників економічної ефективності виробництва повина відповідати наступним принципам:
забезпечувати взаємозв'язок критерія і системи конкретних показників ефективності виробництва; опреділяти рівень ефективності використання всіх видів, застосовуваних в виробництві ресурсів; забезпечувати вимірювання ефективності виробництва на різних рівнях управління; стимулювати мобілізацію внутрішньовиробничих резервів підвищення ефективности виробництва.
Слід зазначити, що рівень економічної ефективності в промисло-вості залежить від багатьох взаємопов'язаних факторів. Для кожної галузі промисловості в наслідок її техніко-економічних особливостей характерні специфічні фактори ефективності.
На закінчення варто зазначити, що обов'язковість у використанні (урахуванні) зовнішних чинників не є такою жорсткою, як по відношенню до внутрішних чинників ефективності виробництва. Певне ігнорування підприємствами цієї вимоги може лише загальмувати темпи зростання ефективності.