РЕФЕРАТ

на тему: “Сутність кодування товарів ”

План

Вступ

Системи кодування товарів.

Особливості штрихового кодування продукції підприємства

Основні нормативні акти про штрихове кодування

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Вперше згадування про штрихове кодування припадає на тридцяті роки - в Гарвардській школі бізнесу було захищено дисертацію на таку тему, а незабаром після закінчення другої світової війни отримано патент на штрихові коди. Але на практиці їх застосували лише в 60-их роках американські залізничники при виконанні чергової ідентифікації своїх вагонів. З розвитком мікропроцесорної техніки робота з кодами значно прошвидшилась, бо вже у 1973 США прийняли Універсальний товарний код (UPC), придатний до використання як у прмисловості так і у торгівлі. В Європі в 1977 році під назвою Європейської системи кодування (EAN) утвердилася своя система кодування. Зараз у світі існує немало інших кодів, але вони не мають такого поширення як коди UPC та EAN. Адже ними кодується до 90% всіх товарів, що виробляються у США, 80% -у ФРН, близько 70% у Франції, маже 50% -у Швеції і т.д.

Наявність штрихового коду на споживчому товарі, а якщо бути точним, то не тільки на ньому, але і на транспортному упакуванню, нормою стало вже давно. Відомо, що зараз практично 100% продукції, що випускається в розвинутих країнах світу для споживчого ринку, має на упакованні (або на етикетках, що супроводжують товар) штриховий код EAN, котрий визначає виробника і товар. Це сприяє підвищенню конкурентноздатності, збільшенню попиту на цю продукцію і відповідає сучасним нормам торгівлі та зовнішньоторгівельного обміну. Нанесення штрихового коду на упвковання та етикетки стало обов’язковою вимогою в США, Канаді, країнах Західної Європи та Південно-Східної Азії, а в декотрих із них навіть заборонено імпротувати і реалізовувати на ринку продукцію без штрихового коду EAN чи UPC.

Переваги автоматичної ідентифікації при допомозі штрихових кодів є очевидними для підприємств різних рангів та різних галузей промисловості. Вони полягають у розширенні об’ємів продаж, підвищенні продуктивності, зменшенні затрат та підвищенні рівня послуг. Економічний ефект від впровадження системи автоматичної ідентифікації полягає в тому, що вона дає можливість відмовитись від багаточисленних паперових документів і позволяє оперативно з допомогою автоматичного зчитування отримувати інформацію про виробника продукції, її технічні характеристики, ціну та інші показники (якщо, звичайно, виробник “завантажив” таку інформацію в код). Впровадження системи кодування позволить отримувати оперативну інформацію про рух товарів, знизити комерційні витрати, а також дасть можливість виробникам і продавцям спостерігати за реакцією ринку на поступлення різних товарів, а покупцю (при необхідності) вийти на конкретного постачальника чи виробника.

За кордоном наполегливо дотримуються принципу відповідальності виробника товарів за нанесення на товар штрихових кодів, і в умовах існуючої там конкуренції цей принцип переважно дотриманий. Більше того, для багатьох фірм нанесення штрихового коду на товар або його упакування підіймає їх престиж, часто відіграє роль реклами товару і самого підприємства.

Інформація, закладена в штриховому коді, призначена насамперед для продавців, а вже після них – для споживачів. Суть в тому, що штриховий код спочатку створювався як засіб передачі інформації вздовж товарного ланцюга: виробник, гуртовик, роздрібний продавець, покупець. На перших двох ділянках цього ланцюга штриховий код допомагає грамотно, кваліфіковано, якісно обслужити партію товару – знати, коли, кому, скільки, за якою ціною вона була відвантажена. А в підприємстві торгівлі – знати, який товар, за якою ціною в даний момент користується найбільшим попитом, куди звернутися за поповненням цього запасу і т.д. Крім того, штрих-код полегшує інвентаризацію, облік, контроль, зберігання продукції.

Що ж до споживача... Якщо куплений товар виявився неякісним, звертаючись до продавця, покупець може легко встановити фірму-постачальника цього товару і заявити їй свої претензії. У випадку, коли продавець не має необхідної інформації, він (або покупець) може звернутись з відповідним запитанням до національної асоціації автоматичного кодування продукції, а така є в кожній країні-члені EA. Після січня 1995 року (відколи оформився Спільний ринок), на всі товари, що поступають у Європу, повинен наноситись штриховий код. Це є одною із обов’язкових умов постачання.

В Україні було розроблено Державну програму переходу на міжнародну систему обліку та статистики, створено Національну нумерувальну організацію “EAN - Україна”, яка рішенням Європейської Асоціації (EA International) 30 жовтня 1994 року була прийнята до Асоціації товарної нумерації від України. Програма робіт містила заходи щодо створення стандартів для системи штрихового кодування, технічних і програмних засобів нанесення штрих-кодів, документації, що регламентують їх застосування.

2. Особливості штрихового кодування продукції підприємства

Штрихове кодування інформації – це система даних про товар, записаних у вигляді штрихів та проміжків між ними. Переваги цього методу полягають у забезпеченні підвищеної точності техніко-економічної інформації та збільшенні швидкості її обробки.

Носієм інформації в штрих-кодах є відносна ширина темних і світлих смуг. У структурі коду штрихи позначаються цифрою “1”, а проміжки – “0”.

Інформацію зчитує світловий промінь. Штрихи поглинають світло, а проміжки його відбивають. У такий спосіб світловий промінь трансформується в електричні імпульси, придатні для сприймання відповідними засобами обчислювальної техніки.

Існують міжнародні, національні та локальні коди.

Розрізняють наступні види кодових систем:

Західнонімецька система BAN .

Європейська система EAN.

Американська система UPC.

Японська система Carla Code.

Систему BAN введено у ФРН у 1968 році. Складається з 8 цифр:

1,2,3,4 – вид товару, товарна група, асортиментна група;

5,6,7 – порядковий номер;

8 – номер проби.

Систему EAN прийнято 1977 року . Складається з цифрових та штрихових позначень, які нараховують 8 або 13 цифр:

1,2,3 ( або