В різних країнах “дозвіллєва сфера” має свої назви: “індустрія дозвілля”, “дозвіллєво-рекреаційна сфера” - в США та Великобританії, “сфера вільного часу” - в Німеччині, “анімація” - в Італії, Туреччині, Франції. Такі назви є історично зумовленими та відображають розуміння дозвіллєвої сфери в контексті соціальної, політичної, економічної та культурної ситуації кожної країни.

Соціально-економічними передумовами становлення індустрії дозвілля в зарубіжних країнах стали такі чинники, як: збільшення вільного часу, скорочення робочих годин та поширення часткової зайнятості, збільшення сімейного прибутку, що відкрило нові можливості для організації дозвілля за власним бажанням, розвиток соціальної політики, скорочення витрат праці та часу на ведення домашнього господарства, підвищення освітнього та культурного рівня населення, науково-технічний та інформаційний розвиток суспільства. До другорядних, проте не менш важливих чинників активізації процесу залучення населення до індустрії дозвілля належать пропаганда засобами масової інформації позитивів відповідного способу проведення дозвілля, розробка системи “відпочинку в кредит”, постійне оновлення, розширення та удосконалення дозвіллєвих товарів та послуг, систематичне вивчення дозвіллєвих запитів та потреб населення, розвиток інфраструктури дозвіллєвих закладів тощо.

Індустрія дозвілля зарубіжних країн охоплює готельне господарство, заклади клубного типу, клуби-ресторани, кафе-клуби, сімейні рекреаційні комплекси, зони відпочинку та історико-культурні заповідники тощо. Заклади клубного типу в зарубіжних країнах користуються найбільшою популярністю з усіх закладів дозвіллєвої діяльності. Нова концепція клубної діяльності формується з урахуванням зростаючої диференціації культурно-дозвіллєвих інтересів і проблем щоденного життя індивіда. Актуальною потребою сучасного рівня розвитку дозвіллєвої діяльності є виникнення різнотипних клубів (рекреативно-розважальних, оздоровчих, спортивно-видовищних) та розширення сфери соціально-культурних установ, що забезпечують функціонування закладів клубного типу (культурно-просвітницькі установи, культурно-побутові комплекси, готельно-туристські заклади). Серед багатьох зарубіжних дозвіллєвих закладів вирізняються своєю діяльністю клуби при навчальних закладах, батьківські клуби, клуби профорієнтаційного спрямування, спортивні клуби.

Музеї відіграють важливу роль у реалізації дозвіллєвої діяльності. Універсальною моделлю музею в зарубіжних країнах вважається модель “відкритого музею”, тобто культурно-освітнього комплексу музейного типу, в якому власне музейні функції (збирання фондів, їх збереження, експонування колекцій) виконуються нарівні з освітніми, виховними та розважальними. Освітня та виховна функції втілюються в освітніх програмах, культурно-мистецьких акціях, співпраці з навчальними закладами. Розважальна функція реалізується шляхом участі особистості у творчих майстернях, клубах, вечорах відпочинку, концертах. Методами активізації участі населення в культурно-дозвіллєвому житті стали: організація днів культури, мистецьких фестивалів, “міських свят”, виставок творів живопису, систематичні трансляції мистецьких радіо– і телепередач, удосконалення маркетингової діяльності музеїв, активізація участі молоді в освітніх, культурно-мистецьких, дозвіллєвих проектах, надання доступу до музейних цінностей інвалідам, створення системи пільг для волонтерів.

Дозвіллєві центри в зарубіжних країнах відрізняються своїми можливостями, територією, обсягом діяльності. Деякі з них діють як клуби мікрорайону, інші – як комплекси–гіганти. Вони характеризуються варіативністю розміщення і використовують для своєї діяльності шкільні приміщення, старі будівлі або ж зводять нові споруди відповідно до потреб дозвіллєвого обслуговування всіх верств населення. Центри дозвілля, маючи спільну мету, диференціюються відповідно до традицій, потреб, смаків конкретної групи населення і відрізняються за структурою, архітектурно-просторовою композицією, видами діяльності.
Дозвіллєву сферу сучасності умовно можна поділити на державний, комерційний та добровільний сектори.

Значна кількість закладів дозвілля та розваг належить до державного сектору. У розпорядженні місцевих органів влади знаходяться землі, ліси, парки, водоймища, будови. Фінансування закладів культури проводиться з місцевого бюджету. Наприклад, на державному забезпеченні у Великобританії знаходиться більше 12 тисяч бібліотек, 500 картинних галерей і музеїв, майже 2 тисячі центрів дозвілля та спортивних залів.

До компетенції державних органів влади входить захист національних цінностей культури, збереження та розвиток культурно-історичних пам'яток сприяння у формуванні інфраструктури культурно-дозвіллєвої діяльності вирішення питань оподаткування та пільг у контексті дозвіллєвої організації розробка національних програм для задоволення дозвіллєвих потреб різних соціально-демографічних верств населення [9; 139].

Комерційний сектор охоплює велику кількість фірм, компаній, підприємств, товариств, корпорацій і повністю залежить від соціально-культурних, рекреаційних, дозвіллєвих потреб особистості. Головною особливістю комерційних дозвіллєвих структур є їх здатність швидко реагувати на коливання дозвіллєвого ринку. Діяльність комерційного сектору спрямована на утримання видовищних та розважальних закладів (дискотек, нічних клубів, концертних залів, гральних будинків, казино, кабаре) обслуговування автомобілізму, туризму, "престижних видів" спортивної діяльності (гольфу, тенісу, водного спорту, серфінгу) утримання ресторанів, кафе-клубів, барів (у Німеччині, Франції, США популярністю користуються так звані кафе-клуби, які втілюють у собі місце відпочинку і спілкування, ігротеку, заклад громадського харчування) індустрію масового дозвілля та розваг (фінансування рок-груп, проведення комерційних фестивалів, конкурсів краси та моди, виробництво та прокат фонограм, відеокасет, дисків та ін.)

Дозвіллєва сфера сучасності тісно пов'язана із професійно-трудовою діяльністю людини. Ця залежність досить ґрунтовно вивчена теоретиками і практиками дозвіллєзнавства і знайшла відображення у працях Валтона К., Валвіна Д., Дюмазедьє Ж., Дюркгейма Е., Каплана М., Томпсона П. Вплив трудової діяльності на зміст і форми організації дозвілля вплив дозвілля на формування відповідних потреб людини та її відношення до промисловості можливості окремої людини оволодіти знаннями та навичками організації дозвілля функціональна взаємозалежність праці та вільного часу - це проблеми взаємозалежності праці та дозвілля, які ще вимагають додаткового вивчення.

Істотний науковий внесок у розробку основних методологічних підходів до розкриття взаємозалежності праці та дозвілля зробили вітчизняні науковці. Зокрема, Васильчук Ю. вивчає цю проблему через призму соціального розвитку людини [3; 5-26].

Так, у суспільстві початку ХХ століття розвивається "школа промислової праці" із