Даний реферат виконаний командою сайту

- найбільшого сайту з українськими рефератами та курсовими роботами!

РЕФЕРАТ

на тему:

Досягнення українських селекціонерів у тваринництві

Усі свійські тварини походять від диких предків. Найраніше, у середині кам'яного віку був одомашнений собака; предками його були вовк і, можливо, шакал. Наприкінці кам'яного віку були одомашнені свині, вівці, кози, велика рогата худоба, згодом — коні. Свині походять від диких європейських і азійських кабанів, вівці — від диких європейських овець, кози — від гвинторогого козла, велика рогата худоба — від тура, коні — від тарпана і коня Пржевальського. З глибокої давнини людина вела безперервний добір свійських тварин, залишаючи на розплід як плідників ті особини, в яких та чи Інша спадкова ознака була найпомітнішою і найбільше задовольняла вимогам (економічним, естетичним тощо). Усі інші особини не допускалися до розмноження і використовувалися для задоволення господарських потреб (на м'ясо, як робоча худоба тощо). Спочатку цей добір був несвідомим (для задоволення потреб, без мети поліпшення чи виведення), а далі поступово почав набувати характеру примітивного методичного добору.

Завдяки добору упродовж тисячоліть сформувалися численні місцеві породи, пристосовані до специфічних умов різних територій проживання людини та її потреб. Нині для виведення нових і поліпшення ієнуючшс порід свійських тварин селекціонер» використовують у принципі такі самі методи, як і в рослинництві.

Велике значення має добір плідників за цінними господарськими ознаками та екстер'єром тварин. Екстер'єр — сукупність фенотипових ознак тварини. Беруться до уваги будова тіла і співвідношення розмірів частин тіла, оскільки зовнішні форми тварини та її внутрішні якості взаємозв'язані. За екстер'єром визначають породність тварин, типовість, індивідуальні особливості, вікову мінливість, кондицію, стан здоров'я і тип продуктивності.

У разі селекції коней, свиней, овець, великої рогатої худоби м'ясних порід плідників оцінюють за фенотипом (екстер'єром) і за якістю потомства від них. У разі селекції великої рогатої худоби молочних порід добір проводять у три етапи. Попередній добір самців грунтується на відомостях про молочність матерів і сестер та на ознаках екстер'єру. Далі оцінюють плідників за продуктивністю потомства. Нарешті, кращих плідників схрещують з дочками, щоб з'ясувати, чи не мають вони летальних та інших небажаних генів. Від доброго самця можна дістати велике потомство, особливо якщо застосовувати штучне запліднення.

Велика заслуга щодо виведення нових порід свійських тварин належить видатному селекціонеру М. Ф. Іванову, який вивів високопродуктивні породи свиней і овець. Робота проводилась в Асканії Нова.

Завезені в Україну високопродуктивні білі англійські свині виявилися непристосованими до місцевих умов. І навпаки, місцева безпородна свиня характеризувалася витривалістю, доброю плодючістю, невибагливістю, але мала погані м'ясні якості. Селекціонер провів схрещування кнура білої англійської породи із свиноматками місцевої породи. Гібридні самки першого покоління знову були схрещені з чистопородним кнуром білої англійської породи. Із потомства були відібрані плідники з найціннішими ознаками, добре пристосовані до місцевих умов. Від них він спочатку отримав кілька інбредних ліній тварин, у результаті схрещування між якими вивів нову породу свиней — українську степову білу.

Користуючись цим самим методом, М. Ф. Іванов вивів нову породу овець — асканійську тонкорунну.

Схрещування свійських тварин з дикими предками дає плодюче потомство і може бути використане з метою селекції. М. Ф. Іванов у результаті схрещування тонкорунних овець з одним із підвидів диких баранів (муфлоном) вивів нову породу гірського мериноса. Казахський архаромеринос також виведений у результаті схрещування тонкорунних овець з диким бараном (архаром). Внаслідок схрещування великої рогатої худоби з горбатою худобою (зебу) отримано цінні групи молочної худоби.

Здебільшого міжвидові гібриди безплідні, оскільки у них не відбувається мейоз. Проте таке потомство може мати дуже велике практичне значення, оскільки в нього добре виражений гетерозис. Гібриди кобили з ослом — мули — дуже витривалі, мають велику фізичну силу, за тривалістю життя значно перевищують батьківські види; гібриди яка з великою рогатою худобою переважають вихідні форми за масою і здатністю до відгодівлі. У гібридів яка і великої рогатої худоби безплідні самці, а самки — плодючі. Гібриди одногорбого і двогорбого верблюдів також переважають вихідні види за розмірами і витривалістю. Тому для отримання таких гібридів з давніх часів проводились міжвидові схрещування.

Теоретичною базою селекції є генетика та еволюційне вчення. Академік В. І. Вавилов, даючи визначення селекції як науки, зазначав її комплексність і вказував, що для успішної роботи в галузі селекції рослин потрібно враховувати вихідне сортове і видове розмаїття їхніх генотипів, роль середовища для розвитку і виявлення спадкових ознак, закономірності успадкування під час гібридизації, вплив природного добору і форми штучного добору, спрямовані на виявлення і закріплення цінних ознак.

Породи свійських тварин і сорти культурних рослин, створених людиною, є популяціями організмів. Кожний сорт рослин і кожна порода свійських тварин характеризуються своїми спадковими особливостями, морфологічними і фізіологічними ознаками, певною продуктивністю і нормою реакції на зовнішнє середовище. Кожний сорт рослин і порода тварин щонайповніше виявляють свою продуктивність лише в певних умовах, для яких вони виведені.

Порода і сорт, з одного боку, можуть включати в себе тварин і рослини з нетотожними генотипами, що дає матеріал для селекції і поліпшення цінних для господарства ознак. З іншого боку, створюють лінійні групи, які отримують самозапиленням однієї рослини або близько спорідненим схрещуванням (інбридингом) перехреснозапильних рослин, а також тварин. Лінійні групи рослин і тварин характеризуються високою гомозиготністю. Під час розведення їх у потомстві немає розщеплення і господарські ознаки зберігаються у всіх