Для роботи селекціонерів створено генобанк ріпаку (більше 300 зразків озимого і понад 200 ярого) та інших хрестоцвітих понад (60). їх зібрано в країнах Європи, Азії, Африки, Америки, Канади, Росії.*

Щороку інститут реалізує 200-300 т елітного насіння, в т.ч. озимого ріпаку - 100-200 т, ярого - 50-100 т. Це задовольняє потреби господарств у першорепродукційному насінні для висівання на площі 1,2-1,5 млн. га., що відповідає проекту розвитку ріпаківництва в Україні на 2005-2010 роки.

В інституті розроблено і в його базових господарствах впроваджується ресурсозберігаюча технологія вирощування сортів ріпаку власної селекції, що на 25-30% зменшує витрати і пестицидне навантаження при врожайності насіння 3,0-3,5 т/га. Вдосконалено технологію вирощування ярого ріпаку в умовах західного регіону України і комплексну систему захисту посівів від шкідників, хвороб і бур'янів. Для економічно міцних сільгоспгосподарств запропоновано інтенсивну технологію одержання насіння (4,0-4,5 т/га) при використанні сучасної техніки, агрохімікатів, біостимуляторів, десикантів,

причіплювачів та інших засобів захисту. Високоефективними є розроблені в інституті зерново-ріпакові ґрунтозахисні сівозміни. Передана товаровиробникам технологія знешкодження глюкозинолатів дозволяє використовувати високобілкові добавки для відгодівлі худоби та птиці. Впроваджуються розробки з використанням ріпаку на зелений корм і для удобрення грунтів (сидерати).

Інститут працює над програмою розширення площ ріпаку в Україні до 1,5 млн. га, зміцнюючи зв'язки з сільгоспвиробниками, переробними підприємствами і заготівельними організаціями. Товарносіючі господарства забезпечуються посівним матеріалом першої репродукції. Проводяться щорічні семінари, конференції, виставки, наради, поширюється друкована рекламна продукція. Протягом останніх років значно розширилися міжнародні зв'язки - з Геттінгенським університетом (Німеччина) - з проблем біохімічної оцінки і селекції ріпаку, Празьким університетом землеробства та Польським інститутом рослин - з питань агротехнології і захисту рослин.

У структурі інституту працюють 10 лабораторій, Коломийська дослідна станція (12 лабораторій), Косівський відділ проблем гірського | землекористування (2 лабораторії). Загальна кількість працівників інституту -174 чол., з них 87 науковці, серед яких один доктор наук і 21 кандидат наук. Очолює інститут директор Михайло Іванович Абрамик, кандидат сільськогосподарських наук.

Основні напрями наукових досліджень: селекція хрестоцвітих олійних культур, сої, кормових бобів, злакових трав, насінництво і виробництво посівного матеріалу зернових, хрестоцвітих, кормових культур і багаторічних трав, опрацювання ресурсозберігаючих, еколомічно безпечних технологій і технологій приготування високопротеїнових кормів.

На даний час інститут зацікавлений у розвитку ряду інвестиційних проектів. Перш за все це будівництво насіннєвого заводу по підготовці посівного матеріалу хрестоцвітих олійних культур і маку потужністю до 3000 т насіння на рік. Це дасть змогу забезпечити Західний, частину Центрального, Північного і Південного регіонів України, високоякісним насінням озимого та {І ярого ріпаку, гірчиці білої, сарептської і чорної, редьки олійної, рижію, маку олійного та інших культур.

Зростання виробництва товарного насіння названих культур сучасних високоякісних і високопродуктивних сортів дозволить виробляти значну кількість сировини для переробної промисловості, зокрема для одержання біодизельного пального. Тому наступним інвестиційним проектом може бути будівництво комплексу підприємств від переробки насіння на олію до виробництва біодизельного пального, якому в Україні належить велике майбутнє.

Завдяки зростанню рівня переробки насіння на олію буде отримано також значну кількість шроту. Це послужить основою для інвестиційного проекту щодо будівництва підприємств, зайнятих виготовленням концкормів для тваринництва в Західному регіоні України, де особливо відчувається дефіцит високопротеїнових компонентів, необхідних для виробництва комбікормів.

РОБОТА В ЯКОСТІ ДУБЛЕРА ТЕХНОЛОГА ГАЛУЗІ

РОСЛИННИЦТВА

Система сівозмін

У кожній системі рослинництва основною ланкою є система сівозмін під якою розуміють земельну площу з науково обґрунтованим чергуванням сільськогосподарських культур та (за роками) і просторі (за полями) з метою родючості грунту й на цій основі забезпечення зростання виробництва продукції та зниження її собівартості.

Сівозміни залежно від призначення поділяють на чотири типи: польові, кормові, спеціальні й комплексні. У польових сівозмінах на відносно великих Земельних масивах вирощу-ють в основному зернові та технічні культури. Це найбільш поширений тип. Кортові сівозміни необхідні для виробництва різних видів кормів із метою забезпечення потреб тварин-ництва, особливо в літній період. Мета спеціальних сівозмін — впрошування сільськогосподарських культур з особливою агротехнікою (рис, тютюн тощо) або послаблення чи запобі-гання вітровій або водній ерозії ґрунтів (ґрунтозахисні). У комплексних сівозмінах вирощують сільськогосподарські культури різного призначення. Це, наприклад, овочево-кор-мові сівозміни, поширені на овочево-молочних підприємствах, та ін.

На кожному сільськогосподарському підприємстві, як пра-вило, запроваджують не одну, а кілька сівозмін. Обґрунтування раціональної їх системи є найважливішою ланкою організації території, забезпечення підвищення родючості грун-тів, а отже, і врожайності. .

Систему сівозмін розробляють з урахуванням перспектив розвитку підприємства після того, як сплановано структуру посівних площ. Раціональна структура посівних площ виз-начається природно-економічними умовами, якістю грунтів, спеціалізацією підприємств, договірними зобов'язаннями щодо продажу продукції рослинництва, внутрішньогосподарськими потребами в деяких її видах, ефективністю вирощування сільськогосподарських культур. Структура посівних площ окремих підприємств удосконалюється на основі досягнень сіль-ськогосподарської науки, передового досвіду.

Методика складання технологічних карт

Для раціональної організації виробництва окремих видів продукції рослинництва складають технологічні карти виро-щування сільськогосподарських культур. Технологічна кар-та — це документ, в якому плануються технологія вироб-ництва, обсяги робіт, засоби виробництва і робоча сила, необхідна для їхнього виконання, а також розмір матері-альних витрат на вирощування тієї чи іншої сільськогос-подарської культури на певній площі. Такі карти складають для кожної культури і по окремих видах незавершеного виробництва. У них слід передбачати раціональні й прогре-сивні технології для умов конкретного підприємства.

Технологічні карти можуть бути поточними і перспек-тивними. У поточних технологічних картах планують ви-користання існуючої технології та системи машин.