Дуже важливо обгрунтувати найрацюнальнішии склад ма-шинно-тракторного агрегату для виконання кожної роботи з метою повного використання потужності тракторів і досяг-нення високої якості роботи. Діленням обсягу робіт на норму виробітку визначають кількість нормо-змін, а множенням останніх на кількість обслуговуючого персоналу й на 7 год — затрати праці в людино-годинах.

У технологічних картах планують витрати на виробництво продукції, насамперед на оплату праці (їх визначають мно-женням тарифних ставок на кількість нормо-змін та кількість працівників за категоріями з урахуванням відповідних надба-вок, доплат і премій), амортизаційні відрахування й витрати на поточний ремонт сільськогосподарської техніки (обчислю-ють за встановленими нормативами на умовний еталонний гектар і кількістю таких гектарів), вартість паливно-мастиль-них матеріалів (за нормами витрат, обсягом механізованих робіт у фізичних одиницях і комплексною оцінкою одиниці палива). Передбачають також послуги допоміжних галузей (автотранспорт, живе тягло, електроенергія та ін.). Для цього відповідний обсяг робіт у тонно-кілометрах, коне-днях, кіловат-годинах множать на планову собівартість одиниці роботи, яку визначають окремо.

Нагадаємо, що вартість різних матеріалів власного вироб-ництва в технологічних картах встановлюють за собівартістю, а купованих — за цінами купівлі з урахуванням витрат на транспортування на підприємство.

Технологічні карти складають на 100 га посіву кожної культури і на кілька років із відповідним коригуванням щороку. Це дає змогу зменшити обсяг планової роботи на підприємстві й за показниками такої карти визначати витрати на будь-яку площу посіву конкретної сільськогосподарської культури.

РОБОТА В ЯКОСТІ ДУБЛЕРА ТЕХТОЛОГА ПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ ВИРОБНИЙТВА

Зерно і зернову продукцію в селянському господарстві зберігають насипом і в тарі.

Партії зерна розміщують з урахуванням його цільового призначення (продовольче, фуражне, посівний матеріал), вологості, наявності домішок, ознак зараженості шкідниками і хворобами, крім того, насіння розміщують не тільки за сортами, а и за репродукціями та класами.

Щоб партії зерна не змішувалися, висота насипу його має бути 2-2,5 м, тобто нижчою від спинок засіку. При цьому слід враховувати вологість зернової маси. Найважливішим показником, що характеризує її стан у процесі зберігання, є температура. Найкраще зберігається зерно при температурі в усіх ділянках насипу 8-10 °С і нижче.

Усе зерно, яке надходить на хлібоприймальні пункти, уразі потреби слід очищати, сушити і знезаражувати.

Оформлення документів по обліку одержаної продукції.

Реєстр приймання зерна вагарем;

Номер талону комбайнера;

Прізвище шофера;

Брутто, тара, нето;

Від кого;

На підставі реєстру шофера, вагар складає „Відомість руху зерна та іншої продукції"

Кількість одержаного урожаю на певну дату;

Скільки відправлено ХЗС;

Комбінат ХП;

Комора (на насіння, фураж і ін);

Потім видається залишок на кінець дня.

При відправці продукції для реалізації заповнюється товарно-тракторна накладна, яка заповняється в чотирьох екземплярах:

І. Залишається на підприємстві

U. Залишається у комірника;

III. Залишається в бухгалтерії;

IV. Відправляється на місце відправлення продукції.

РОБОТА В ЯКОСТІ ДУБЛЕРА БУХГАЛТЕРА – ЕКОНОМІСТА

ВИРОБНИЧОГО ПІДРОЗДІЛУ

Основними нормативними актами, що регламентують оплату праці на сільськогосподарських підприємствах різних форм власності, є Закон України "Про оплату праці" (1995 p.), "Галузева угода між Міністерством агропромис-лового комплексу України, галузевими об'єднаннями під-приємств і підприємців та ЦК профспілок працівників агро-промислового комплексу України на 1999-2000 роки" та інші нормативно-правові акти. Працю зайнятих на роботах у будь-якій галузі сільськогосподарського виробництва працівників оплачують на умовах різних форм підряду відповідно до розцінок за одиницю продукції, від валового чи госпроз-рахункового доходу. Можна встановлювати прогресивно зро-стаючі розцінки оплати праці за одиницю продукції при умові, що середня розцінка по підприємству при цьому не збільшиться.4

Чинним законодавством, крім основної, передбачається додаткова заробітна плата. Це — винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи й особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, а також премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Розмір мінімальної заробітної плати, яка є державною соціальною гарантією, обов'язковою для підприємств усіх форм власності та господарювання, встановлюється Верховною Ра-дою України, як правило, один раз на рік при затвердженні Державного бюджету України.

Преміювання колективів державних сільськогосподарських підприємств здійснюють, як правило, за економію прямих витрат до 70 % зекономлених коштів (за винятком вартості зекономлених паливно-мастильних матеріалів), перевиконання плану виробництва, підвищення врожайності культур та про-дуктивності тварин порівняно з попереднім періодом (3—5 років), збільшення виробництва кормів тощо. Додатково стимулю-ються високі кінцеві результати на вирощуванні рису, гречки, проса й соняшнику, а також за вирощування та продаж коренів і насіння цукрових буряків, льону-довгунцю, тютюну, здачу молока першим сортом та охолодженого і т.д. Конк-ретні частки преміювання та відшкодування перевитрат вста-новлюються на кожному підприємстві й заносяться до По-ложення про оплату праці.

Оплата праці може здійснюватися за валову продукцію, валовий або госпрозрахунковий доход, за продукцію в натураль-ному вираженні за розцінками, розрахованими на підприємстві. Розцінки за продукцію встановлюють у цілому по бригаді, ланці, для групи працівників на рік або кілька років до суттєвого підвищення рівня механізації, впровадження більш високоврожайних сортів сільськогосподарських культур та ви-сокопродуктивних порід тварин, поліпшення кормової бази, переходу до прогресивнішої технології виробництва чи органі-зації праці. Для деяких видів продукції їх можна встановлю-вати на окремі періоди (молоко, овочі закритого грунту тощо).

Розраховуючи