Для визначення вартості продукції норму виробництва основної та побічної продукції оцінюють за закупівельними, внутрішньогосподарськими, а в ринкових умовах — за се-редніми ринковими цінами.

Тарифний фонд оплати праці у рослинництві розрахо-вують за технологічними картами виробництва кожної куль-тури при певній плановій урожайності. Для цього визначають обсяг роботи в фізичному вимірі по кожній операції техно-логічного процесу, ділять його на прийняту норму виробітку, а знайдену кількість нормо-змін з урахуванням кількості виконавців і тарифікації виконуваної ними роботи множать на тарифні ставки згідно з розрядами робіт.

У тваринництві насамперед встановлюють нормативну чи-сельність працівників кожної професійної групи діленням по-голів'я тварин певного виду або статево-вікової групи на технічно обгрунтовану норму обслуговування. Потім одержа-ний результат множать на кількість днів у виробничому циклі, кількість циклів протягом року і на відповідну та-рифну ставку за зміну.

Підмінним працівникам-тваринникам нараховують 100 %, а постійним підмінним свинарям по догляду за маточним стадом та операторам машинного доїння — 110 % заробітку або розцінок для працівників, яких вони підміняють. До визначеної суми оплати праці виробничників по кожному виду продукції додають певну частину оплати бригадира, його помічника, обліковця. Цю частину визначають про-порційно до тарифного фонду оплати праці безпосередніх виконавців робіт, розрахованому в технологічних картах.

Загальний тарифний фонд оплати праці по кожній культурі або виду тваринницької продукції одержують підвищенням розрахункового фонду до 150 %. Але конкретний відсоток підвищення визначають на кожному підприємстві залежно від умов його виробництва та економічного стану.

Розцінка за одиницю продукції є результатом ділення основного фонду оплати праці на норму виробництва про-дукції у натуральному або грошовому вираженні. Якщо поряд з основною продукцією одержують побічну, то останню пе-рераховують в умовну основну за встановленими коефіці-єнтами або визначають її частку у валовій продукції.

Авансування працівників трудових колективів. До одер-жання кінцевих результатів і розрахунку за них колективу виплачують щомісячний аванс. Авансування може здійсню-ватися за виконану роботу за діючими нормами й тарифними ставками або за почасовою системою. Працівників рослин-ництва авансують за тарифними ставками III—VI розрядів або відрядно відповідно до єдиного наряду. В галузях тва-ринництва, де продукція надходить в окремі періоди (м'ясне скотарство, вівчарство, свинарство тощо), аванс нараховують за відпрацьований час при виконанні всіх робіт по догляду й обслуговуванню закріплених груп тварин. У галузях, де продукція надходить протягом усього року (молочне скотарство, птахівництво яєчного напряму), авансування працівників не застосовують, оскільки нараховують заробітну плату за кількість виробленої продукції певної якості згідно з плановими роз-цінками за її одиницю.

Нараховуючи аванс, до нього включають надбавки трактористам-машиністам за класність, а іншим працівникам — за звання "майстер" у такому розмірі: за перший клас — 20, за другий — 10 % заробітку/]

Оплата праці за прогресивно зростаючими розцінками. Бригади і ланки, що працюють на умовах колективного підряду, можуть встановлювати стабільні прогресивно зроста-ючі розцінки за одиницю продукції або валовий доход. При визначенні таких розцінок встановлюють мінімальну (нормо-вану) і максимальну (досягнуту передовими господарствами регіону і селекційно-дослідними станціями) урожайність або продуктивність худоби, а потім приймають інтервал шкали та кількість градацій урожайності чи продуктивності. Реко-мендовано такі інтервали: для зернових культур — 1—2 ц, картоплі — 10—15, для коренеплодів — 15 — 20 ц/га.

До початкового фонду оплати праці, що припадає на 1 га, включають тарифний фонд з урахуванням підвищеної оплати за збирання врожаю, а також для всіх градацій, крім першої, додаткові витрати, пов'язані з підвищеною врожайністю (зби-рання, сортування, транспортування тощо). При визначенні фонду оплати праці за вирощування високих урожаїв по кожній градації додають додаткову оплату за якість роботи і знайдену суму за умовами колективного підряду збільшують на певну частку — до 150% фонду.

На мінімальну врожайність відносять приблизно половину додаткової оплати за якість робіт (4 або 6,2 %), а решту ділять на кількість інтервалів за мінусом одного (мінімальної чи нормативної врожайності) і цей відсоток додають до його значення за попереднім інтервалом. Наприклад, при норма-тивній урожайності додаткова оплата за якість робіт стано-вить 4 %. Якщо в шкалі сім інтервалів, то на один припа-датиме 0,71 % (8,3—4 : 7—1). Звідси на другу градацію припаде 4,71 %, третю — 5,42, на четверту — 6,13 % і т.д.

Розподіляючи відсоток премії, від максимального значення залишають резерв для стимулювання за економію витрат, а першу градацію (нормовану врожайність) не враховують зовсім. Розрахунок для інших градацій здійснюють так: той відсоток, що залишився, за мінусом резерву, ділять на кількість гра-дацій (мінус перша) і додають його до відсотка, який при-падає на першу градацію (табл. 3).

Отже, якщо премія, що розподіляється, становить 35 %, то на одну градацію (за мінусом першої) припадає її 5,83 %. Такий відсоток премії припаде на другу градацію, що відпо-відає середній врожайності 41 ц/га. Для третьої він буде 11,66, четвертої — 17,49 % і т. д. У грошовому вираженні премія становитиме відповідно 9, 19,03 і 30,07 грн на 1 га. Додаткову оплату в обумовленому повному розмірі (8,3 %) та премію (35 %) колектив одержить лише за умови досяг-нення максимальної врожайності.

Прогресивно зростаючі розцінки оплати праці у тварин-ництві визначають на тією ж самою методикою, що і в рослинництві.

На великих державних та міжгосподарських комплексах оплата праці має деякі