Очолює держгосп директор, який наймається (призначається) власником або обирається на посаду власниками. З ним може ук-ладатися контракт (договір, угода). В контракті визначаються пра-ва, обов'язки і відповідальність керівника підприємства, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади. Директор держгоспу самостійно вирішує всі питання діяльності підприємства, крім тих, що стосуються компетенції загальних зборів (конференцій) трудового колективу.

Загальні збори (конференція) трудового колективу розв'язують .основні питання виробничо-фінансової діяльності та соціального розвитку підприємства (про викуп майна підприємства, укладання з адміністрацією колективного договору чи угоди), обрання або від-кликання представників до ради підприємства), заслуховують звіти про їх діяльність. У разі потреби створюють раду підприємства і визначають її функції.

У здійсненні виробничого самоврядування важливу роль часто відіграють ради підприємств, які виконують повноваження у період між зборами (конференціями). Як орган господарського управлін-ня рада підприємства приймає остаточні рішення, обов'язкові для виконання всіма працівниками держгоспу, включаючи адміністра-цію. Прийняті радою підприємства рішення в межай її комііетенції не потребують погодження з вищим органом чи адміністра-цією або затвердження ними.

Технічний прогрес зумовлює значний розвиток функцій проекту-вання і підготовки виробництва, які визначають об'єктивні можли-вості організації та чіткої взаємодії всіх ланок управління ще до-початку робочого процесу. Проектування і підготовку виробництва здійснюють спеціалісти, що підвищує роль і відповідальність тех-нічної ради держгоспів в управлінні виробництвом.

Робітники і службовці держгоспів беруть участь у роботі ор-ганізацій, що діють на громадських засадах: рад ветеранів, раціо-налізаторів, наукової організації праці (НОП), бюро економічного аналізу, жіночих, культурно-побутових рад тощо.

Основні питання організації щоденної діяльності трудового ко-лективу держгоспу регламентуються типовими правилами внутріш нього розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ і організацій. Правила включають такі розділи: 1. Загальна части-на. 2. Порядок приймання і звільнення робітників і службовців. 3. Основні обов'язки робітників і службовців. 4. Основні обов'язки адміністрації. 5. Робочий час і його використання. 6. Стимулюван-ня за успіхи в роботі. 7. Відповідальність за порушення трудової

дисципліни.

Виробничі і трудові відносини у держгоспі, а також питання охо-рони праці, соціального розвитку колективу і здоров'я його членів регулюються колективним договором (угодою), який щороку укла-дається між трудовим колективом і адміністрацією. У колективно-му договорі передбачаються взаємні обов'язки сторін, пов'язані з виконанням плану соціально-економічного розвитку, культурою об-слуговування, підвищенням кваліфікації працюючих тощо. У до-датку до договору (угоді про охорону праці й техніку безпеки) пе-релічуються роботи і професії, що дають право на підвищення тарифу оплати, додаткову відпустку, безплатне профілактичне хар-чування тощо/

У колективний договір можуть вноситися нормативні положення, які не передбачені законом, але не суперечать йому або які перед-бачені законом, але деталізуються залежно від умов діяльності держгоспу (наприклад, додаткові санкції, що застосовуються до порушників трудової дисципліни).

Після обговорення робітниками і службовцями на загальних зборах колективний договір підписують директор держгоспу і го-лова профспілкового комітету. Колективний договір реєструють. Адміністрація держгоспу разом з профспілковим комітетом встанов-лює правила внутрішнього трудового розпорядку (нормативний акт), які регламентують внутрішньогосподарську діяльність держ-госпу. Правила містять чіткий перелік обов'язків адміністрації, а також відповідальність робітників і службовців за їх пору-шення.

Суть і структура фінансового менеджменту

В умовах ринкової економіки особливого значення набуває ре-гулювання фінансових відносин як на макро, так і на мікрорівнях управління. Внутрішньосистемне регулювання фінансових відносин організаційних формувань щодо макрорівня є складовою механіз-му ринкового саморегулювання. Регулювання і саморегулювання фінансових відносин здійсню-ються в горизонтальному і вертикальному напрямах. На мікрорівні в горизонтальному напрямі .регулюються відносини між фірмами і організаціями за встановленими схемами горизонтальних комуні-кацій і виробничих зв'язків. Безпосередньо в організаційних фор-муваннях горизонтальний характер регулювання фінансових від-носин має місце між структурними підрозділами єдиного виробни-чого процесу (наприклад, тракторним та іншими підрозділами підприємства). Вертикальний характер притаманний фінансовим відносинам між підприємством і суб'єктами макроекономічного рів-ня управління, а в організаційних формуваннях — між структурни-ми підрозділами та органами управління господарств.

Функції регулювання і саморегулювання покладаються на функ-ціональний — фінансовий — менеджмент. Він може бути .вузькоспеціалізованим або інтегрованим залежно від розміру підпри-ємств, розвитку зовнішніх джерел фінансування, організаційних форм і структур управління.

Фінансовий менеджмент — це специфічний вид діяль-ності, спрямований на забезпечення ефективності функціонування фінансових ресурсів агробізнесу в цілому та його організаційних формувань. З переходом фінансів від пасивного стану до активного роль фінансового менеджменту зростатиме.

Фінансовий менеджмент є також підсистемою менеджменту аг-робізнесу і водночас самостійною локальною системою, яка має свою структуру, завдання, цілі і механізми функціонування.

Структурний аспект фінансового менеджменту охоплює макро і мікроекономічні фінансові органи управління, фінансові інститу-ти ринкової економіки, завдання, цілі, функції і механізми фінансо-вого регулювання (саморегулювання).

Завдання і цілі фінансового менеджменту випливають з основ-ної функції організаційної системи та її майбутньої поведінки. Вони зводяться до: експертної оцінки проектів діяльності організацій-ного формування; забезпечення ефективного функціонування фінансових ресурсів; стабільного фінансового забезпечення органі-заційної системи; здійснення організаційним формуванням основної загальносистемної функції, яка випливає з обов'язків аграрного сектора перед суспільством; формування іміджу організації та під-вищення її авторитету в ринковому споживчому та фінансовому середовищі. Аналогічні завдання і цілі має фінансовий менеджмент агробізнесу як система.

Механізм функціонування фінансового менеджменту включає, з одного боку, завдання і цілі, а з другого — функції і методи їх реалізації. Серед функцій у загальній системі слід виділити: фінансове стратегічне планування, фінансове поточне і оперативне пла-нування, фінансовий аналіз, фінансову діагностику, фінансове регулювання, фінансовий контроль і аудит, фінансовий облік, інфор-маційне забезпечення фінансового менеджменту агробізнесу, фінан-сову звітність, фінансове забезпечення ділової активності агробіз-несу та організаційних формувань і т. ін.

Фінансове стратегічне планування — це процес оцінки стратегіч-них фінансових