Сучасні туристичні фірми, в основному, займаються поточним та оперативним плануванням. Але для того, щоб успішно працю-вати на ринку тривалий час, необхідне стратегічне планування, яке включає в себе розробку довгострокових планів розвитку фірми на основі проведеного комплексного аналізу, наукове прогнозування ринкової ситуації і перспектив розвитку галузі в різних туристичних регіонах.

Планування діяльності туристичного підприємства здійсню-ється за допомогою різних методів. Основні з них:

Ресурсний метод планування (за можливостями), в якому враховуються ринкові умови господарювання та наявність ресур-сів. Цей метод може застосовуватись за монопольного становища підприємства або за слабкої конкуренції.

Цільовий метод (за потребами) передбачає планування, по-чатковим моментом якого стають потреби ринку, попит на турис-тичний продукт (послуги).

Метод екстраполяції (екстраполяція - поступальний рух) - планування за відсутності загроз з боку конкурентів і надія на те, що розвиток у майбутньому відбуватиметься зі збереженням показників, темпів і пропорцій, досягнутих на момент розробки плану.

Інтерполяційний метод є принципово протилежним методу екстраполяції. За інтерполяційним методом планування підпри-ємство встановлює мсту, для досягнення ЇЇ в майбутньому і на цій підставі визначає тривалість планового періоду та проміжні планові показники. Інтерполяційний метод передбачає зворотний рух – від встановленої мети та відповідного кінцевого значення планових показників до обчислення проміжних їхніх величин.

За такою класифікаційною ознакою, як спосіб розрахунку планових показників, використовують дослідно-статистичний метод, який передбачає використання статистичних даних за попередні роки. Більш обґрунтованим є факторний метод пла-нування, згідно з яким планові значення показників визначають на підставі розрахунків впливу найважливіших чинників, що обумовлюють зміни цих показників. Найбільш точним є норма-тивний метод планування, суть якого полягає в тому, що пла-нові показники розраховуються на підставі прогресивних норм використання ресурсів із врахуванням їхніх змін в результаті впровадження організаційно-технічних заходів у плановому пе-ріоді.

Для ув'язування потреб із необхідними ресурсами для вироб-ництва туристичного продукту та послуг використовують балан-совий метод планування.

За різними класифікаційними ознаками (варіантність планів, спосіб виконання розрахункових операцій, форма подання планових показників), методи планування можуть бути одноварІантними, поліваріантними, ручними, механізованими, ав-томатизованими, табличними, лінійнографічними та іншими. В діяльності туристичних підприємств існує багато способів планування, але основними з них, які стосуються роботи конкрет-ного підприємства в ринкових умовах, є способи планування: зверху вниз, знизу вверх, змішаний і цільовий.

Кожна фірма вибирає такий спосіб планування, який найбільш точно відповідає її потребам і специфіці роботи. Окрім того, ви-бір способу планування здебільшого визначається традиційними підходами до управління, які склалися в конкретній фірмі, місті, регіоні. Починаючи створювати свою фірму, будь-який підприє-мець повинен вибрати найбільш прийнятний спосіб управління власною фірмою, оскільки часта зміна стилю управління вносить розлад в управлінську систему.

Планування зверху вниз. При цій формі планування керівник фірми разом зі своїми заступниками розробляє стратегію розвит-ку фірми на запланований період і окреслює основні шляхи її досягнення. Потім основні показники розвитку фірми на заплано-ваний період передаються в плановий або економічний відділ для розробки планів і після затвердження керівництвом фірми дово-дяться до відома всіх підрозділів, які вишукують способи їх вико-нання.

Цей вид планування найчастіше застосовується в Україні та інших країнах СНД, оскільки таке планування основане на ко-мандно-адміністративному стилі управління, який звичний біль-шості наших нових підприємців.

Планування знизу вверх. Цей вид планування передбачає велику самостійність і відповідальність всіх підрозділів фірми і кожного працівника. Найбільш діючою ця система є для акціо-нерних товариств закритого типу. При такому способі плануван-ня кожний працівник аналізує свою поточну роботу, знаходить резерви для її вдосконалення і подає керівництву свого підроз-ділу пропозиції про роботу в майбутньому періоді. Керівник під-розділу самостійно або з працівниками на основі наданих пропо-зицій формує програму (план) роботи свого підрозділу в планово-му році І передає цю інформацію в плановий відділ, де власне і відбувається процес планування та координування роботи всіх підрозділів. Потім план повертається в підрозділи, де розгляда-ється і схвалюється, а при необхідності і коректується з урахуван-ням зауважень і передається на затвердження керівнику підпри-ємства.

Стратегія розвитку підприємства та бізнес-планування

Зміна ринкового середовища зумовлює необхідність застосу-вання стратегічного підходу до системи господарювання на під-приємствах туризму.

Розробляючи комплексну програму дій по вирішенню пріоритетних для підприємства завдань, визначаючи його місію та головну мету, стратегія формулює цілі та способи досягнення цих завдань так, щоб вказати підприємству певний напрямок розвит-ку. За своїм змістом стратегія є довгостроковим плановим доку-ментом, результатом стратегічного планування.

Першим, найбільш суттєвим і визначальним рішенням за стра-тегічного планування є вибір цілей. Основну ціль підприємства називають місією. Виходячи із загальної місії, підприємства фор-мулюють Його інші стратегічні цілі, які мають бути конкретними та вимірюваними, збалансованими, зорієнтованими в часі та досяжними, ресурсного забезпеченими та такими, що підтримують одна одну.

Після визначення місії та цілей починається діагностичний етап стратегічного планування. Першим важливим кроком є вив-чення зовнішнього середовища – це безперервний процес спосте-реження, вивчення та контролю дії зовнішніх щодо підприємства чинників із тим, щоб своєчасно та вичерпно визначити можли-вості й загрози для підприємства, тобто позитивну і негативну дію зовнішніх чинників - політичних, економічних, науково-тех-нічних, соціальних, міжнародних тощо.

Для розробки та здійснення стратегії велике значення має ана-ліз ринкових чинників, які через свою постійну й високу мінли-вість можуть безпосередньо вплинути на успіх або крах підпри-ємства. Мова йде про мікроекономічний аналіз попиту, пропози-ції та рівня конкуренції.

Методи вибору генеральної стратегії можна розділити на дві групи: перша -