Стаття 17 Закону України "Про туризм" передбачає, що "Стра-хування туристів (медичне та від нещасного випадку) є обов'яз-ковим і здійснюється суб'єктами туристичної діяльності на осно-ві угод із страховими компаніями, які мають право на здійснення такої діяльності."

Суб'єкт туристичної діяльності, який надає туристичні послу-ги, зобов'язаний забезпечити страхування туристів та осіб, які їх супроводжують. Для цього договір страхування із страховиком можуть укласти самі туристи або суб'єкт туристичної діяльності як агент страхової компанії. У першому випадку перевіряється наявність у туриста страхового полісу і додається його копія до договору про надання туристичних послуг. У другому - договір страхування укладається безпосередньо в туристичному підпри-ємстві агентом страхової компанії, яка має ліцензію на право здійснення діяльності, пов'язаної з організацією медичного стра-хування і страхування від нещасного випадку.

Особливим видом страхування є асистанс. Він забезпечує ту-ристів або спеціалістів, відряджених за кордон, допомогою на місці в технічній (ремонт автомобіля), грошовій або іншій формі.

Асистанс - це перелік послуг (в межах угоди), які надаються в необхідний момент в натурально-речовій формі або у вигляді грошових коштів через технічне, медичне і фінансове сприяння.

Об'єктом страхування відповідальності власників автотранс-порту є їх громадянська відповідальність за можливе спричинен-ня шкоди іншим особам при дорожньо-транспортній пригоді. На-несені матеріальні збитки та інші витрати, пов'язані із нанесен-ням тілесних пошкоджень потерпілим громадянам, підлягають відшкодуванню страховою компанією. За цим видом страхуван-ня виплачуються матеріальні збитки, пов'язані з відновленням транспортних засобів та іншого майна, проводиться оплата вит-рат на лікування потерпілих громадян, протезування, переква-ліфікацію, відшкодовуються втрати сімейного бюджету в зв'язку із тілесними пошкодженнями або смертю потерпілого тощо.

В міжнародній страховій діяльності страхування відповідаль-ності власників автотранспорту відоме під назвою "зелена картка".

"Зелена картка" - це система міжнародних угод про обов'яз-кове страхування громадянської відповідальності автовласника. Свою назву вона отримала за кольором і формою страхового полісу.

Система "зелена картка" створена в 1949 році і гарантує вільне пересування транспортних засобів у межах кордонів 32 держав.

Обсяг відповідальності в зв'язку із заподіяною шкодою регу-люється, як правило, діючим в цій країні законом про обов'язкове страхування громадянської відповідальності автовласників.

Практично у всіх європейських країнах страхування громадян-ської відповідальності власників транспортних засобів є обов'яз-ковим. Такі країни об'єднались у систему "Зелена картка", де тіс-но співпрацюють уряди, національні бюро "Зеленої картки" і страхові ринки.

1.7 Стандартизація, сертифікація та ліцензування в туризмі.

Великий і різносторонній попит на туристичні послуги у всьо-му світі робить необхідним взаємне визнання результатів діяль-ності різних підприємств сфери туризму. Найвищий рівень такого визнання - сертифікація, яка гарантує, що послуга (продукт) від-повідає певним вимогам і має відповідну якість.

Сертифікація - сукупність дій і процедур, проведених з ме-тою підтвердження того, що продукт або послуга відповідають певним стандартам чи технічним умовам.

Залежно від того, хто її проводить, сертифікація буває трьох видів:*

самосертифікація, яка проводиться самим підприємст-вом - виробником продукції чи послуг;*

сертифікація, яка здійснюється споживачем;*

сертифікація, яка здійснюється третьою стороною - спе-ціальною організацією, незалежною від виробника і

споживача. Найбільшою довірою у міжнародній і вітчизняній практиці користується сертифікація, яка здійснюється третьою стороною.

В Україні розрізняють обов'язкову й добровільну сертифіка-цію. Обов'язкова сертифікація здійснюється уповноваженими на те органами сертифікації, охоплює перевірку й випробування продукції з метою визначення її характеристик (показників) та подальший державний нагляд за сертифікованими виробами.

Добровільна сертифікація може проводитись з ініціативи са-мих суб'єктів господарювання на відповідність продукції вимо-гам, які не є обов'язковими.

У відповідності зі статтею 15 Закону про туризм, готельні пос-луги та послуги харчування, які надаються суб'єктами турис-тичної діяльності, підлягають обов'язковій сертифікації на їх відповідність вимогам нормативних документів та відповідність вимогам міжнародних стандартів ЇСО серії 9000.

Правила обов'язкової сертифікації готельних послуг та Прави-ла обов'язкової сертифікації послуг по харчуванню затверджені наказом Держкомстандарту України від 27.01.99 р, № 37. Держ-стандарт України визначив термін введення обов'язкової серти-фікації вказаних послуг-з 01.10.99 р.

В разі позитивного вирішення питання щодо сертифікації суб'єкта туристичної діяльності йому у встановленому порядку видається сертифікат, що підтверджує рівень якості послуг.

Діяльність, пов'язана з наданням туристичних послуг, підлягає ліцензуванню.

В законі України "Про туризм" записано, що ліцензуванню на здійснення туристичної діяльності підлягають туристичні агент-ства, бюро подорожей, бюро екскурсій, екскурсійні бюро, бюро по прийому туристів, туристичні оператори, готелі, мотелі, кем-пінги, туристичні комплекси і бази, інші юридичні особи неза-лежно від форм власності і фізичні особи, які здійснюють турис-тичну діяльність, передбачену їх статутами чи положеннями.

Ще в 1994 році - з моменту включення туризму в ліцензійні види діяльності - ліцензуванню підлягала будь-яка діяльність, пов'язана з наданням туристичних послуг, Потім з 29.04.98 року - з дати вступу в силу п.1 розділ 1 Закону України "Про внесення змін" в Закон України "Про підприємництво" від 23.12.97 року № 762/97 - ліцензія стала необхідною тільки для тих суб'єктів під-приємництва, які здійснювали діяльність, пов'язану з організацією іноземного і зарубіжного туризму.

В кінці 1999 року законодавці повернулись до початкового варіанту ліцензування туризму і внесли зміни в статтю 4 Закону України "Про підприємництво" зі змінами і доповненнями, які вступили в силу 27 жовтня 1999 року. На сьогоднішній день пи-тання ліцензування туристичної діяльності регулюються Законом України "Про ліцензування окремих видів господарської діяль-ності" від 01.06.2000 р. № 1775-Ш, який вступив в дію з 21 жовт-ня 2000 року. Необхідно зауважити, що окремі види туризму, які підлягають ліцензуванню і що містяться в Законі